РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих на гострий та хронічний гломерулонефрит
За темою роботи проведено обстеження 150 осіб. Із них контрольну групу становили 20 практично здорових осіб у віці 20-40 років та 130 пацієнтів з ГН (30 пацієнтів із гострим (23,08 % від загального числа обстежених пацієнтів) та 100 (76,92 %) - із хронічним гломерулонефритом), які знаходилися на стаціонарному лікуванні у нефрологічному відділенні Тернопільської обласної комунальної клінічної лікарні в період 2001-2003 років.
Серед хворих на ГГН було 17 чоловіків (56,67 % від загального числа хворих на ГГН) та 13 жінок (43,33 %) у віці від 15 до 70 років. Середній вік становив (31,93±2,79) роки.
Серед хворих на ХГН було 56 чоловіків (56,0 % від загального числа хворих на ХГН) та 44 жінки (44,0 %), їхній вік коливався від 15 до 73 років, становивши в середньому (36,67±1,46) роки.
Розподіл обстежених пацієнтів щодо форми захворювання та статі відображено в табл. 2.1.
Як свідчать наведені дані, на ці обидва захворювання чоловіки хворіють частіше, ніж жінки - в середньому у 1,3 рази (P>0,05).
Розподіл пацієнтів за віком здійснено згідно рекомендацій ВООЗ (Міжнародний семінар з проблем геронтології) [218] і виявлено (табл. 2.2):
- у молодому віці (до 29 років включно) - 52 (40,0 %) пацієнти,
- у середньому віці (від 30 до 44 років включно) - 44 (33,85 %) пацієнти,
- у зрілому віці (від 45 до 59 років включно) - 28 (21,54 %) пацієнтів,
- у похилому віці (60 років і старше) - 6 (4,61 %) пацієнтів.
Із наведених даних видно, що найчастіше ГГН зустрічається серед осіб молодого (50,0 %) та, в меншій мірі, середнього (30,0 %) віку, а ХГН - молодого (37,0 %) та середнього (35,0 %), тобто в період максимального розквіту трудової та соціальної активності людини - 96 (73,85 %) хворих, що, враховуючи значний відсоток інвалідності та смертності при даній патології, становить не лише медичну, але й соціальну проблему. При встановленні діагнозу
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих щодо статі та форми захворювання
Форма захворюванняУсі пацієнти СтатьЧоловікиЖінкиn%n%n%Гострий ГН3023,081756,671343,33Хронічний ГН10076,925656,004444,00Всього130100,007356,155743,85
Таблиця 2.2
Розподіл хворих на ГГН та ХГН за віком
Вікова група,
рокиГГНХГНАбс. кількістьВідсотокАбс. кількістьВідсотокДо 291550,003737,00Від 30 до 44930,003535,00Від 45 до 59 516,672323,0060 і старші13,3355,00Усього30100,00100100,00
Рис. 2.1 - Розподіл пацієнтів з ГГН щодо тривалості захворювання
користувалися класифікацією ГН, яка була запропонована Л.А. Пирогом та співавт. (1995) [121]. Виділяли гостру, хронічну та швидкопрогресуючу форми ГН, а також сечовий та нефротичний варіанти гострого і хронічного ГН. ХГН окремо підрозділяли на стадії - догіпертензивна, гіпертензивна та стадія ХНН, де виділяли 4 її ступені. Окрім того, описували додаткові характеристики гострого (наявність гіпертензії, гематуричного компоненту, затяжний перебіг) та хронічного ГН (гематуричний компонент, фаза загострення, ремісії).
При ГГН тривалість захворювання на момент поступлення в клініку становила від 2 тижнів до 12 місяців (у середньому (2,78?0,55) місяці). За тривалістю захворювання пацієнти були розподілені наступним чином:
- до 4 місяців - 21 (70,0 %) хворий, з середньою тривалістю захворювання (1,25±0,15) місяці;
- 4-12 місяців - 9 (30,0 %) хворих, з середньою тривалістю захворювання (6,33±1,10) місяці.
Середній вік пацієнтів із звичайним перебігом ГГН становив (32,48±3,09) роки, а із затяжним - (30,67±6,20) роки.
Майже в третини пацієнтів з ГГН спостерігали затяжний перебіг захворювання, що свідчило про можливу хронізацію процесу в майбутньому. При подальшому спостереженні за цими пацієнтами впродовж року у шести з них виявлено перехід гострого ГН у його хронічну форму.
Графічно розподіл пацієнтів з ГГН залежно від тривалості захворювання зображено на рис. 2.1 на ст. 39.
Захворювання дебютувало сечовим синдромом у 20 (66,67 %) та нефротичним синдромом у 10 (33,33 %) обстежених, але на етапі стаціонарного спостереження констатовано трансформацію нефротичного синдрому в сечовий у більшості пацієнтів. Так, НС в стаціонарі спостерігався лише в 1 (3,33 %) пацієнта, а сечовий - у 29 (96,67 %) осіб. Артеріальна гіпертензія (АГ) була діагностована в 17 (56,67 %) хворих, гематуричний компонент - в 12 (40,0 %) пацієнтів.
Серед факторів ризику у 11 (36,67 %) обстежених появі ГГН передувало переохолодження, у 9 (30,0 %) - перенесені гострі респіраторні вірусні інфекції, грип, у 6 (20,0 %) - ангіни; 4 (13,33 %) пацієнти не змогли назвати певні причини або фактори ризику виникнення захворювання.
В анамнезі у 1 (3,33 %) пацієнта встановлено факт перенесеного вірусного гепатиту.
У 20 (66,67 %) хворих була наявна супутня патологія сечовидільної системи: у 1 (3,33 %) хворого - гіпоплазія однієї нирки, у 1 (3,33 %) хворого - солітарна кіста нирки, у 1 (3,33 %) - варикоцеле, у 1 (3,33 %) - головчаста гіпоспадія і у 16 хворих (53,33 %) - сольовий діатез (у 13 (43,33 %) пацієнтів - оксалатурія та у 3 (10,0 %) - фосфатурія).
Впливу на розвиток захворювання умов проживання нами не виявлено: 15 (50,0 %) пацієнтів проживали у містах і 15 (50,0 %) були жителями сільської місцевості.
При аналізі роду занять обстежених констатовано: 10 (33,33 %) пацієнтів працювали (з них розумовою працею займалися 3 (10,0 %) пацієнти, фізичною - 7 (23,33 %) пацієнтів), 12 (40,0 %) пацієнтів були студентами різноманітних навчальних закладів і 8 (26,67 %) пацієнтів не працювали (з них 2 (6,67 %) пацієнти були пенсіонерами).
Алергічні реакції на вживання медикаментозних препаратів відмічала 1 (3,33 %) особа. Спадковий анамнез не був обтяжений у жодного пацієнта.
У пацієнтів з ХГН тривалість захворювання на момент поступлення в клініку становила ві