РОЗДІЛ 2
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ УМОВНО-НАСЛІДКОВИХ ВІДНОШЕНЬ У СИСТЕМІ СКЛАДНИХ РЕЧЕНЬ
2.1. Засоби розрізнення речень умовно-наслідкового значення за ознакою досягнення реальної, потенційно можливої й ірреальної дії (наслідку)
Загальновизнано, що семантичні сполучники складнопідрядних речень суміщають сполучну функцію з функцією кваліфікатора відношень [30, 316; 142, 539; 147, 18], тим самим сприяють визначенню загального значення складного речення. Підтверджують це сполучники сучасної української мови, які формують складні речення з підрядною частиною умови. Визнання цього відбито у вузівських підручниках й академічних курсах, словниках лінгвістичних термінів, у яких подається їх загальний перелік після визначення складнопідрядних речень умови. Так, пояснюючи особливості складних речень з умовною підрядною частиною, М.А. Жовтобрюх зазначає, що підрядна частина відповідає на питання при якій умові?, за якої умови? і поєднується з головною сполучниками якщо, якщо б, коли, коли б, якби, як, раз, аби [60, 234]. Подібне спостерігається і в інших джерелах [62, 375; 94, 292; 151, 368; 197, 613]. Завдяки тому, що, саме ці сполучники найчастіше формують умовно-наслідкові відношення, їх іменують сполучниками умови.
Не чим іншим, як недоглядом, можна пояснити те, що окремі автори загальних курсів сучасної української літературної мови не включають до переліку умовних сполучників сполучник якби [172, 363; 179, 329]. На це можна було б не звернути увагу, якби це був одиничний випадок і коли б це відзначалося не в академічних публікаціях. У цьому ж разі йдеться про видання авторитетні, які стають взірцем для інших дослідників і авторів підручників для вищої і середньої школи. Пропуск такого поширеного сполучника, як якби, неприпустимий тому, що він є домінантним у синонімічному ряді сполучників, за допомогою яких формуються речення ірреального значення. Це ряд сполучників якби, коли б, якщо б, коби (коб), наколи б, без називання хоч би одного з яких губиться повне уявлення про одну з груп складнопідрядних речень з підрядною умовною частиною. Тим більше втрачається уявлення про цю групу сполучників у зв'язку з неназиванням їх домінантного граматичного показника.
Своєрідність речень цієї групи виразно відчутна у вираженні ірреальної умовності завдяки наявності частки би (б) у складі сполучників якби, якщо б, коли б, коби (коб), наколи б. Проілюструють це приклади:
В о є в о д а ? Що якби схотів, Давно б себе проголосив за війта (І. Кочерга);
У місячному світлі їх (слонів. ? Т.Б.) було б не помітно серед величезних сірих валунів, якщо б не мирне посопування (Юний натураліст);
[Злякатися ? не злякався, а] коли б прислали мені нашого перекладача, було б краще (П. Загребельний);
Е, коби то я знав, я б, здається, на видиму смерть пішов
(М. Коцюбинський);
Коб я знав, зараз би поїхав за нею (І. Франко);
Дівчина була б її дверима завалила, наколи б в рішучій хвилі не подалася за світлом назад (О. Кобилянська).
Виділення цієї групи підрядних умовних частин ? ірреальної умови ? протиставляється визнанню іншої, що обіймає конструкції, у творенні яких беруть участь сполучники якщо, коли, як, якже, тобто одиниць без умовної частки би (б).
Ілюстрацію цього становлять приклади:
[Було так]: якщо ми своєчасно складали іспити, то стипендія була забезпечена (Зоря Полтавщини. - 1999. - 27 вересня);
Коли є що сказати, є що й послухати (Народна творчість);
Як ти поет, то в руки сам береш Своє велике серце благовісне,
Б'єш ним об небеса (Д. Павличко);
Якже посіяти вчасно, то будемо з урожаєм (3 усного мовлення).
З їх допомогою формуються складнопідрядні умовні речення іншого модального значення, тобто не ірреального, яке, щоправда, по-різному кваліфікується в українському і російському мовознавстві. Так, ще в 60-ті роки ХХ ст. у підручниках з української і російської мов для вищої школи серед складнопідрядних речень з компонентом умови виділяли речення з реальною й ірреальною умовами. Пошлемося на відомий посібник Б.М. Кулика, виданий у 1961 році, ? "Курс сучасної української літературної мови. Т. ІІ: Синтаксис". У ньому твердиться, що складнопідрядні речення з підрядним умовним поділяються на дві групи: 1) складнопідрядні речення, в яких умова і зумовлене уявляються як р е а л ь н о здійснюване, 2) складнопідрядні речення, в яких і умова і зумовлення уявляється лише як і р р е а л ь н е (м о ж л и в е, допустиме) [92, 232]. У конструюванні кожної з цих груп беруть участь своєрідні сполучники: у складнопідрядних реченнях першої групи ? сполучники якщо, якже, коли, як, раз [Там само, 232], у складнопідрядних реченнях другої групи ? сполучники коли б, якби, аби [Там само, 234].
Поділ на речення з реальною й ірреальною умовами у подальші десятиріччя набув поширення в працях з синтаксису української й російської мов [12, 49; 30, 325; 62, 375; 125, 334; 156, 143; 172, 363; 197, 613].
Розрізнення реальної й ірреальної умови, треба гадати, виникло внаслідок того, що відповідно до наявності ірреальності в головній частині, що формується за допомогою умовного способу присудка як відповіді на оформлення підрядної частини з сполучником якби або якщо б чи коли б, постало протиставлення речень, присудок головної частини яких виражається формами дійсного (реального) способу, що відповідає вжитим у підрядній частині зі сполучниками без частки би (б), а саме: якщо, коли, як. Це й послужило протиставленням речень з ірреальною та реальною умовами, а саме:
(1) Якби я був скульптором, виліпив би чудесний високий отой лоб!
(О. Гончар);
(2) Якщо працюватимемо щиро і віддано, з ентузіазмом і усмішкою, світ усміхнеться і до нас (П. Яцик).
Однак пізніше таке кардинальне протиставлення зазнало уточнення в працях з синтаксису як української, так і російської мов. Було зауважено, що між цими протилежностями реального й ірреального лежить ще потенційна можливість виконання
- Київ+380960830922