РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Під нашим спостереженням знаходилося 122 хворих віком від 16 до 63 років. Серед обстежених хворих було 65 (53,3%) жінок і 57 (46,7%) чоловіків. За віком пацієнти розподілялися таким чином: до 20 років - 3 хворих (2,4%), від 20 до 29 років - 15 хворих (12,3%), від 30 до 39 років - 28 хворих (23%), від 40 до 49 років - 32 хворих (26,3%), від 50 до 59 років - 29 хворих (23,7%), від 60 до 63 років - 15 хворих ( 12,3%). Дані про розподіл хворих за статтю й віком представлені в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю й віком
Вік, роківЖінкиЧоловікиВсьогоабс.%абс.%абс.%До 2021,610,832,420 - 2997,464,91512,330 - 391512,31310,7282340 - 491814,81411,53226,350 - 59129,81713,92923,760 - 6397,464,91512,3Разом6553,35746,7122100
Приведені дані свідчать про незначну перевагу жінок серед обстежених хворих, як видно з табл. 2.1. співвідношення чоловіків і жінок склало 1:1,2.
Привертає увагу значна кількість (88,7%) хворих працездатного віку, що свідчить про велику соціальну значущість захворюваності на ВХДК.
Клінічна картина ВХДК варіює в залежності від ступеня обсіменіння НР, тривалості захворювання та частоти рецидивів. За вищевказаними ознаками здійснювалося розподілення груп.
Таблиця 2.2
Розподiл хворих на ВХДК по клінічним групам у залежності від
ступеня обсіменіння НР
Клінічні групиСтупень обсіменіння НРКількість хворих, n (%)Перша групаСлабкий (+)33 (27 %)Друга групаСередній (++)43 (35,3 %)Третя групаВисокий (+++)46 (37,7 %)Разом122 (100 %)
Таблиця 2.3
Розподіл хворих на ВХДК по клінічним групам в залежності
від тривалості захворювання
Клінічні групиТривалість захворюванняКількість хворих, n (%)Перша групаДо 5 років42 (34,8 %)Друга групаВід 5 до 15 років48 (39,3 %)Третя групаПонад 15 років32 (26,2 %)Разом122 (100 %)
Таблиця 2.4
Розподiл хворих на ВХДК по клінічним групам у залежності від
частоти рецидивів захворювання
Клінічні групиЧастота рецидивівКількість хворих, n (%)Перша група1 раз в 2-3 роки43 (35,3 %)Друга група1 раз на рік41 (33,6 %)Третя група2-3 рази на рік38 (31,1 %)Разом122 (100 %)
Діагноз ВХДК був верифікований на підставі скарг хворих, даних анамнезу захворювання, анамнезу життя, об'єктивного дослідження, результатів клініко-лабораторних та інструментальних методів обстеження.
Дані про характер основних скарг хворих на ВХДК в період загострення хронічного гастродуоденіту представлені в табл. 2.5.
При аналізі клінічних симптомів захворювання періодичні болі в епігастрії різного ступеня інтенсивності було відзначено в 118 (96,7%) хворих. Частіше це був голодний біль, який відзначався у 98 (80,3%) хворих, у 31 (25,4%) хворого мав місце нічний біль. Диспептичні розлади були відсутні лише у 18 (14,8%) хворих. Печія відзначалася в 64 (52,5%) хворих. Відрижка повітрям мала місце в 47 (38,5%) хворих. Нудота зустрічалася в 38 (31,1%) пацієнтів, блювота - у 18 (14,8%). Також у хворих на ВХДК було відзначено: здуття живота - в 13 (10,6%), запори - в 58 (47,5%), діарея - в 12 (9,8%), зниження апетиту - 12 (9,8%).
Таблиця 2.5
Характеристика скарг хворих на ВХДК
СкаргиКількість хворих, n (%)Біль в епігастрії118 (96,7 %)Голодний біль98 (80,3 %)Нічний біль31 (25,4 %)Печія64 (52,5 %)Відрижка47 (38,5%)Нудота38 (31,1 %)Блювота18 (14,8 %)Здуття живота13 (10,6 %)Гіркота в роті9 (7,4 %)Зниження апетиту12 (9,8 %)Запори58 (47,5 %)Діарея12 (9,8 %)
Аналізуючи суб'єктивні симптоми, слід зазначити, що на передній план у хворих на ВХДК в період загострення хронічного гастродуоденіту виступали біль в епігастрії, в тому числі голодний та нічний, печія, відрижка повітрям, нудота, а також схильність до запорів.
При об'єктивному огляді склери і шкірні покриви були звичайного кольору. Живіт м'який або помірно напружений, болючий в епігастрії. Печінка не виступала з-під краю реберної дуги, безболісна при пальпації.
Дані клінічних і біохімічних досліджень крові в хворих, що спостерігалися, залишалися практично без змін.
При ультразвуковому дослідженні органів черевної порожнини в обстежених пацієнтів виявлено: паренхіма печінки однорідної структури звичайної ехогенності, жовчний міхур візуалізується, стінки жовчного міхура не потовщені, у просвіті жовчного міхура конкрементів нема, підшлункова залоза не змінена.
Усім хворим, що знаходилися під нашим спостереженням, була виконана езофагогастродуоденоскопія з біопсією слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. Для виявлення НР використовували гістологічний метод, визнаний "золотим стандартом" діагностики хелікобактеріозу, а також усім хворим виконували швидкий уреазний тест. Забарвлення біоптатів проводилося гематоксиліном та еозином і за методою Гімзи. Виявлення до 20 мікробних тіл у полі зору оцінювалося як слабкий ступінь обсіменіння (+), від 20 до 40 - як середній (++), 40 і більше - як високий (+++).
У контрольну групу ввійшли 20 практично здорових людей (9 чоловіків і 11 жінок) у віці від 21 до 56 років, середній вік яких складав 40,6 років. У контрольній групі переважали особи у віці від 30 до 49 років - 12 осіб (60%). Всі особи, що входили до групи контролю, скарг не мали. Показники клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження відповідали середнім даним, характерним для здорових людей.
Характеристика осіб контрольної групи представлена в табл.2.7.
Таблиця 2.7
Розподiл осіб контрольної групи за статтю й вiком
Вік, роківСтатьРазомжінки (абс.)чоловіки (абс.)абс.%21 - 2922420,030 - 3932525,040 - 4943735,050 - 5622420,0Разом11920100
2.2. Методи обстеження хворих
Ця робота виконана на основі проведеного комплексного обстеження 122 хворих на ВХДК (основна група хворих) у віці від 16