РОЗДІЛ 2
НАУКОВО - МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ЗДІЙСНЕННЯ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ У
ВІКОВОМУ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОМУ КОНСУЛЬТУВАННІ
2.1. Феноменологічний аналіз у контексті дослідження
людської екзистенції: суть, завдання і процедури
Теоретичні студії в царині феноменології дають можливість констатувати той факт, що починаючи з минулого століття концепція феноменології зазнала змін. Її використання у психології (Ф. Брентано-Штумпфом, М. Вертгеймером, В. Келером, К. Коффкою, М. Мерло-Понті, Е. Штраусом) починалося разом з дослідженнями феноменів таких психічних процесів, як відчуття, сприймання, мислення, запам'ятовування, научіння, і лише згодом, завдяки зусиллям екзистенційно орієнтованих психотерапевтів (E. Minkowski [215], Л. Бінсвангера [21], К. Ясперса [195]), які почали прово-дити дослідження за допомогою феноменологічного методу, розповсюдилося на вивчення особистості (А. Giorgi [205], R.B. MacLeod [214], A. Van Kaam [219], Е. Spinelli [217]), що згодом дало підстави К.С.Холлу і Г. Линдсею визначити екзистенційну психологію як "емпіричну науку про людське існування, яка використовує метод феноменологічного аналізу" [173, 259]. Сучасні дослідники вказують на існування різниці між чистою феноменологією Е.Гуссерля як трансцендентною дисципліною і феноме-нологічним розумінням форм людського існування як емпіричною дисципліною. Однак розуміння останньої не можливе без знання першої.
Так, професійне становлення психолога-екзистенціаліста не мислиме без усвідомлення відомої максими М. Гайдеггера про існування як буття-у-світі. За Р. Меєм, уся психотерапевтична робота повинна будуватися на основі "концепції існування пацієнта як буття-у-світі й терапевта як такого, що існує і бере участь у світі" [184, 23]. У висловлюваннях І. Ялома знаходимо схоже розуміння: "Екзистенційний погляд дивиться "скрізь" суб'єкт-об'єктне розщеплення і глибше нього; він бачить людину не як суб'єкта, який за певним умов може сприймати зовнішню реальність, а як свідомість, яка бере участь у побудові реальності" [193, 29]. М. Босс, розмірковуючи про людське перебування у світі, так само обстоює тезу про нероздільність буття-у-світі [197]. Л. Бінсвангер, у свою чергу, підкреслює тотожність буття-у-світі й транценденції, оскільки через цю ідентифікацію, вважає він, ми можемо зрозуміти, що означає "буття-у-світі" й світ в їх антропологічному сенсі. Далі він пояснює: те, до чого трансценденція прямує, називається "світом", а те, що трансцендується, - буттям (особливо те, у формі чого виявлене людське існування). Іншими словами не лише "світ" будує себе в акті трансценденції, але і саме "я" також [21]. Заслуга М.Гайдеггера перед наукою (зокрема психологією) полягає у тому, що в його концепції буття-у-світі як трансценденції, він не лише повернувся до моменту, який передував суб'єкт-об'єктній дихотомії, не лише зруйнував розрив між світом і "я", але й показав структуру суб'єктивності як трансценденцію. Таким чином, він відкрив для психологів-практиків новий горизонт розуміння, дав новий імпульс науковому дослідженню людського існування і його особливим модусам буття. Отже, замість розщеплення буття на суб'єкта (людина, особистість) і об'єкта (річ, оточуюче середовище) ми отримали єдність існування і "світу", яке забезпечується трансценденцією.
Розглянемо з цієї позиції екзистенційний аналіз, під яким Л. Бінсвангер розуміє "антропологічний тип наукового дослідження, тобто такий тип, який спрямований на вивчення сутності людського буття" [184, 308]. Вчений застерігає дослідників від змішування екзистенційного аналізу (Daseinanalyse) з Гайдеггерівською екзистенційною аналітикою. Перше, вважає він, - це герменевтичне тлумачення на онтико-антропологічному рівні, феноменологічний аналіз актуального людського існування. Друге - феноменологічна герменевтика буття в розумінні екзистенції, розвинена на онтологічному рівні. Однак, існує подібність, яка полягає у тому, що обидва аналізи використовують таку структуру екзистенції, як буття-у-світі, про яку йшлося вище. До сказаного, гадаємо, слід також долучити погляди В.Франкла на предмет застосування екзистенційного аналізу в логотерапії.
Наші дослідження виявили цікавий, на наш погляд, факт. За В.Франклом, екзистенційний аналіз і логотерапія є взаємозамінними понят-тями, оскільки і те й інше є певними аспектами однієї і тієї ж теорії [158]. Але вчений наполягає на тому, щоб екзистенційний аналіз (Existenzanalyse) не слід плутати з дазайнаналізом (Daseinanalyse). (У даному контексті термін "екзистенційний аналіз" застосовується лише до теорії В. Франкла, тоді як термін "дазайнаналіз" - лише до терапії Л. Бінсвангера). В. Франкл спершу вказує на те, що обидва аналізи займаються "чимось подібним на висвітлення буття (Existenzerhellung, Карл Ясперс)" [155, 128]. Однак далі він вказує на те, що, на його думку, їх відрізняє: "Daseinanalyse ставить акцент на висвітленні буття, яке розуміють як смисл буття. Екзистенційний аналіз, з іншого боку, крім виявлення буття, претендує на висвітлення смислу" [155, 128]. При цьому, В.Франкл робить припущення, що, можливо, це є причиною того, що "екзистенційний аналіз замінює собою чистий аналіз і є терапією, а саме, логотерапією, тоді як Daseinanalyse, принаймні, відповідно до визначень, які дають найвидатніші дазайнаналітики, не є (психо-) терапією в істинному сенсі слова" [155, 128 - 129]. З цього приводу він цитує М.Босса, який вважає, що дазайнаналіз не має нічого спільного з психотерапевтичною практикою.
Таким чином, екзистенційний аналіз Л. Бінсвангера концентрує свою увагу на єдиності буття-у-світі, тоді як екзистенційний аналіз (логотерапія) В.Франкла акцентує різноманітний характер тілесно-розумово-духовної єдності людського буття. Екзистенційний аналіз В. Франкла намагається бути не лише аналізом конкретної особистості, тобто аналізом в онтичному сенсі, але також аналізом в онтологічному сенсі. Іншими словами, він намагається бути аналізом і експлікацією, проявом сутності особистого буття, нез