РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ НАЯВНИХ СИСТЕМ МОТИВАЦІЇ ПРАЦІ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Дослідження систем мотивації праці на промислових підприємствах Харківського реґіону та визначення напрямів їх реформування
Для визначення напрямів реформування системи мотивації доцільно проаналізувати наявні системи мотивації праці промислових підприємств. Для цього було проведено анкетування різних категорій персоналу та аналіз даних статистичної звітності і результатів роботи підприємств Харківського реґіону. Метою даного аналізу є оцінювання рівня ефективності систем мотивації праці персоналу підприємств реґіону, виявлення впливових факторів та тих, що гальмують її розвиток.
Основною складовою системи мотивації праці є оплата праці персоналу. Тому, в першу чергу, було проаналізовано рівень заробітної плати на підприємствах Харківщини.
За рівнем заробітної плати Харківський реґіон у 2002 році займав 10 місце серед областей та міст державного підпорядкування України [53, с. 89]. Середньомісячна заробітна плата одного працівника у реґіоні у 2002 році становила 370,37 грн. [53, с. 89].
Слід зазначити, що рівень середньомісячної заробітної плати на підприємствах нашого реґіону був майже однаковим з рівнем середньомісячної заробітної плати в Україні (рис. 2.1) [162, с. 220; 191, с. 389; 194, c. 405-406; 213, с. 452, 601; 214, с. 220; 217, с. 327].
У 2002 році найбільш оплачуваними були працівники видобування енергетичних матеріалів (968 грн.), фінансової діяльності (933 грн.), допоміжних транспортних послуг (686 грн.), виробництва коксу та продуктів нафтоперероблення (617 грн.) [213, с. 451-452].
Рис. 2.1. Порівняльна характеристика рівня середньомісячної заробітної плати в Україні та Харківському реґіоні за 1996-2002 рр.
Найменш оплачуваними у Харківському реґіоні у 2002 році були праців-ники сфери відпочинку, розваг, культури та спорту (215 грн.), охорони здоров'я та соціальної допомоги (216 грн.), текстильної промисловості та пошиття одягу (222 грн.), виробництва шкіри та шкіряного взуття (222 грн.) [213, с. 451-452].
Така ситуація свідчить про те, що рівень заробітної плати, а тим самим і рівень мотивації праці персоналу залежить від розвитку галузі та стадії її життєвого циклу.
Рівень середньомісячної заробітної плати в основній галузі економіки Харківщини - промисловості нижчий за рівень середньомісячної заробітної плати у промисловості України в цілому (рис. 2.1). Так, в 1996 році в промисловості України середньомісячна заробітна плата складала 89 грн., а в промисловості реґіону - 66 грн.; у 2002 році ці суми були 485 та 402 грн. відповідно [213, с. 220; 252, с. 452].
Темпи зростання середньомісячної заробітної плати у промисловості України в цілому до 2000 року були меншими за темпи зростання середньомісячної заробітної плати у промисловості Харківського реґіону. Так, у 1998-1999 рр. суми середньомісячної заробітної плати промисловців реґіону та України в цілому були майже рівними і складали 177 грн. і 184 грн. (у 1998 році) та 209 грн. і 217 грн. (у 1999 році) відповідно. Починаючи з 2000 року, темпи зростання середньомісячної заробітної плати у промисловості України в цілому стали більш високими у порівнянні з темпами зростання середньомісячної заробітної плати у промисловості нашого реґіону (у 2001 році - 1,35 по Україні та 1,30 по реґіону), а у 2002 році - майже однаковими. Така ситуація не стимулює розвиток підприємств, послаблює зацікавленість людей ефективно працювати, що може призвести до негативних наслідків у промисловості.
Для визначення дії стимулюючої ролі заробітної плати на підприємствах Харківського реґіону було проаналізовано темпи зростання випуску продукції, заробітної плати та продуктивності праці за 1996-2002 рр. (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Темпи зростання випуску продукції, заробітної плати та продуктивності праці на підприємствах Харківського реґіону за 1996-2002 рр.
З аналізу рис. 2.2 можна зробити висновок, що за останні роки продуктивність праці зростає, але нешвидко, що свідчить про слабку націленість персоналу підприємств на більш продуктивну працю. За 1996-2001 рр. (крім 1997 року) темпи зростання заробітної плати у реґіоні були вищими за темпи зростання продуктивності праці. У 1997 році темпи зростання заробітної плати та темпи зростання продуктивності праці були майже рівними і складали 1,165 та 1,168 відповідно. У 2002 році темпи зростання продуктивності праці були вищими за темпи зростання заробітної плати, що свідчить про налагодження стимулюючої функції заробітної плати на підприємствах реґіону.
При цьому темпи зростання заробітної плати у нашому реґіоні були вищими за темпи зростання випуску продукції. Так, у 2002 році темпи зростання випуску продукції на підприємствах Харківщини становили 1,15, у той же час темпи зростання заробітної плати складали 1,19. Така обставина свідчить про те, що наявна система заробітної плати потребує вдосконалення.
Якщо поглянути на місце заробітної плати в грошових доходах населення Харківщини, то слід зазначити, що за 2002 рік зменшується її питома вага у грошових доходах населення поряд із зростанням суми грошових доходів на 16,31 %. Питома вага заробітної плати у грошових доходах населення реґіону у 2001 році становила 43,31 %, а у 2002 році - 42,60 % [213, с. 450]. Така динаміка структури грошових доходів свідчить про зменшення стимулюючої функції оплати праці.
Аналіз структури витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) по Харківському реґіону за 1995-2002 роки наведено на рис. 2.3 [213, с. 319; 217, с. 284]. Рис. 2.3 ілюструє, що питома вага витрат на оплату праці коливалася в межах 11,8-14,5 % та не мала стійкої тенденції до змін. Така відсоткова вага більша за відсоткову вагу витрат на оплату праці в операційних витратах по Україні. Це свідчить про більш трудомістке виробництво на підприємствах м. Харкова та області у порівнянні з підприємствами України, але ці витрати досить низькі у порівнянні з витр