РОЗДІЛ 2
ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Вивчення стану готовності майбутніх учителів трудового навчання до інноваційної педагогічної діяльності
Експериментально-дослідна робота по вивченню стану готовності майбутніх учителів трудового навчання здійснювалась на базі хімічного факультету Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, технолого-педагогічного факультету Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Херсонського державного педагогічного університету.
До складу контрольних груп увійшли 125 студентів вищеназваних навчальних закладів, експериментальні групи налічували 70 студентів.
У межах констатуючого експерименту, досліджуючи стан готовності педагогів до інноваційної діяльності, ми провели опитування вчителів трудового навчання м. Черкас та Черкаської області, у якому брали участь 132 респонденти та врахували його результати у подальшій експериментальній роботі.
Узагальнення відповідей дало змогу виділити основні проблеми, які хвилюють учителів трудового навчання: ставлення до вчителів як до соціальної категорії, статус трудового навчання серед інших навчальних дисциплін, змістове наповнення курсу, матеріально-технічне й методичне забезпечення та організація занять, питання навчання, виховання та розвитку учнів на уроках.
Проблемами ставлення суспільства до вчителів, низькою заробітною платою стурбовані 15,2% респондентів (фінансові проблеми виявились особливо важливими для вчителів технічної праці - 37,5%), ставленням до трудового навчання як до шкільної дисципліни з боку адміністрації навчальних закладів - 3,9% вчителів. З зазначеною проблемою тісно зв'язані питання можливості скорочення годин на трудову підготовку в загальноосвітніх закладах (5,3% респондентів) та наповнюваності класів у міських і малокомплектних школах (14,4% респондентів). Незацікавленість учнів деякими темами шкільної програми, негативне ставлення окремих учнів та батьків до шкільного предмета як важливу проблему відмітили 1,5% опитуваних.
Реформування освітньої галузі "Технологія", пошуки нових підходів до організації та змісту останньої породжують й інші проблеми. На нестабільності, недосконалості програм трудового навчання, недостатній кількості годин на вивчення певних тем наголосили 11,4% вчителів. 77,2% респондентів незадоволені матеріальною базою трудового навчання (застарілість обладнання, його нестача, відсутність дидактичних матеріалів промислового виготовлення), погане забезпечення підручниками, посібниками, методичною та фаховою літературою, відсутність підручників, що відповідають вимогам нових програм - 34,8% респондентів.
За даними опитування завдання виховання, навчання й розвитку учнів (зокрема, розвиток пізнавальної активності учнів на уроках обслуговуючої та технічної праці) та удосконалення навчально-виховного процесу, впровадження освітніх нововведень (наприклад, диференціації навчання) не викликають значного інтересу вчителів трудового навчання (позитивні відповіді дали 3,8% респондентів). Проте, піднімалося питання про необхідність узагальнення та розповсюдження передового досвіду вчителів трудового навчання - 1,5% опитуваних. На обмежену можливість втілення творчих ідей вказали 1,5% респондентів.
Наведені дані свідчать про низьку центрацію педагогічної діяльності вчителів трудового навчання саме на проблемах підготовки та виховання учнів.
Отже, учителі трудового навчання працюють сьогодні у складних умовах: відсутності належної навчально-матеріальної бази, нестабільності шкільних програм, відсутності нових підручників та невідповідності старих вимогам програм, які постійно змінюються, випадків байдужого ставлення адміністрації, батьків й самих учнів до шкільного предмета та трудового виховання у школі. До цього переліку можна додати й проблеми, з якими стикаються вчителі інших шкільних предметів.
Тому усвідомлюють необхідність змін у діяльності вчителя трудового навчання 57,6% респондентів, однак пропонують різні шляхи вирішення цих проблем: поповнення матеріально-технічної бази, забезпечення навчальною та методичною літературою - 9,1%, вирішення проблеми оптимальної наповнюваності груп учнів для роботи в шкільних майстернях - 3,8%, удосконалення програм - 10,6%, матеріальне забезпечення вчителів - 5,3%, збільшення повноважень вчителя, можливостей внесення змін у власну роботу - 3%, самовдосконалення, творчість, інноваційна діяльність - 8,3%, підсилення практичної направленості курсів післядипломної підготовки педагогічних працівників - 1,5%, підвищення статусу предмету - 2,3%, застосування індивідуального підходу у організації навчально-виховного процесу - 1,5%. Як бачимо, більшість з респондентів очікують зовнішніх змін, не усвідомлюють необхідності власної активності або не бажають її проявити.
Хід оновлення школи вчителі оцінили по-різному: позитивні зміни - 42,4%, негативні зміни - 17,4%, суттєвих змін не помічено - 29,5% респондентів.
Особисту участь у інноваційних процесах в школі вчителі визначили так: активний учасник змін - 35,6%, намагаюсь, але обставини не дозволя-ють - 40,2%, хотілося б, але не знаю з чого почати - 6,8%, немає необхідності змінювати свою роботу - 5,3% респондентів. Таким чином високий процент респондентів має стійкі інноваційні стереотипи, вважає зовнішні умови суттєвим бар'єром для змін у власній роботі.
На запитання "Як часто Ви вносите зміни у власну діяльність?" були одержані такі відповіді: регулярно - 28,8%, періодично - 61,4%, рідко - 6,1%.
Нововведення вводяться у практику вчителями трудового навчання під впливом різних факторів: під тиском адміністрації - 4,5%, для самоствердження - 26,5%, з впевненістю, що це підвищить ефективність роботи - 80,3%.
Визначаючи зміни у роботі за останні 3 - 5 років, більшість з учителів відповіли, що працюють над роз