РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
2.1. Специфіка форм і методів криміналістичного навчання
та шляхи їх удосконалення
Серед юридичних наук криміналістика займає особливе місце. В першу чергу це обумовлено її прикладною спрямованістю, що в певній мірі і є відмінною рисою криміналістики. Її загальне завдання полягає в забезпеченні боротьби зі злочинністю такими засобами, прийомами і методами одержання доказової інформації, що відповідають потребам практики. [91,с.12]. Загальною задачею криміналістики як навчальної дисципліни є прищеплювання слухачам знань, умінь і навичок застосування даних засобів, прийомів і методів, їх ефективного використання в ході розслідування. Серед цих складових найбільш важливим є "рівень отримання студентами юридичних вузів практичних навичок, що є одним з визначальних факторів професійного становлення майбутніх слідчих..."[156, с.25].
Розробкою проблем криміналістичної підготовки вже займалися вчені-криміналісти, такі як Возгрін І.О., Камінський М.К., Клименко Н.І., Коломацький В.Г., Образцов В.О., Степанов О.О. та ін. Проте, "загальна і спеціальні задачі (криміналістики) реалізуються через рішення конкретних задач, що зазвичай носять тимчасовий характер..."[91, с.13] і з урахуванням недостатності якісної криміналістичної підготовки слідчих сьогодні, закономірно виникає питання про продовження цих досліджень.
"Криміналістика - наука про закономірності слідовідображення і засоби виявлення, збору, дослідження і використання інформації з метою розкриття і розслідування злочинів"[91, с.8]. Існують і інші визначення науки, втім вони, на наш погляд, повною мірою не розкривають зміст і сутність того, що собою являє і чим займається криміналістика, оскільки вказують на результат криміналістичних розробок і не відображають основ їхнього народження (тобто об'єктивних закономірностей). На наш погляд, вищевказане визначення сьогодні найбільш точно і конкретно формулює зміст науки криміналістики, отже, саме через призму даного визначення аналіз сучасної криміналістичної підготовки є найбільш доцільним. Таким чином, загальна задача криміналістичної підготовки полягає у прищеплюванні знань, умінь і навичок, а також розвитку спеціальних якостей, необхідних для практичного застосування закономірностей, досліджуваних криміналістикою, з метою розкриття і розслідування злочинів.
Для реалізації цієї задачі в криміналістичній підготовці застосовуються численні форми, методи, технології і педагогічні прийоми. Від їхнього вибору прямо залежить реалізація обумовлених концепцій підготовки різних категорій юристів, у т.ч. і слідчих. Це положення ґрунтується на тому, що практична діяльність вимагає від випускників, щоби вони сприймали наукову теорію і все, що використовується в практичній діяльності як єдине ціле. З цією метою необхідно застосовувати оптимальний вибір форм і методів навчання, які б забезпечували єдність теоретичних знань, що здобуваються, розвиток інтелектуальних здібностей й формування практичних умінь і навичок. Це твердження базується на результатах наукових досліджень застосування різних методів навчання в Україні і за кордоном. Так, наприклад, наукові дослідження словацьких колег у 1995-1998 р. "Ефективність освіти в навчальних закладах МВС Словаччини" і в 1999-2001 "Гармонія професійної готовності випускників середніх шкіл поліції та Академії поліції і вимог актуальної поліцейської практики", навчальні заклади яких вважаються одними з кращих європейських центрів підготовки офіцерів поліції, довели, що ефективність підготовки офіцерів поліції прямо залежить від обраних форм і методів навчання. Так створюються не тільки оптимальні умови для якісної підготовки працівників, але й забезпечується трансформація нових наукових знань і прогресивного досвіду у зміст освітніх предметів [157, с.95]. Цей взаємозв'язок - потреба сучасної криміналістики і практики правоохоронної діяльності.
Специфіка форм і методів криміналістичної підготовки слідчих МВС обумовлюється наступними найбільш важливими групами факторів:
1. Змістом і цілями криміналістичної підготовки слідчих.
2. Закономірностями підготовки слідчих (здобутими і опанованими в процесі практичної реалізації криміналістичної підготовки, а також психолого-педагогічними рекомендаціями).
3. Умовами, у яких здійснюється підготовка (контингент слухачів; рівень підготовленості викладачів; місце, час, тривалість навчання, його періодичності, наявність технічних засобів).
Дані закономірності впливають на вибір форм і методів криміналістичного навчання. Розглянемо найбільш характерний вплив зазначених закономірностей.
Основними організаційними формами підготовки і підвищення кваліфікації слідчих є: 1) відбір; 2) навчання в навчальних закладах МВС і Міністерства освіти; 4) перепідготовка; 5) підвищення кваліфікації; 6) службова підготовка. Навчання, перепідготовка, підвищення кваліфікації і службова підготовка слідчих може відбуватися з використанням нижче перерахованих форм і методів криміналістичного навчання з урахуванням специфіки кожного з цих рівнів.
У відповідності з керівними документами щодо організації навчального процесу, для формування знань, умінь і навичок у вузах МВС України передбачається проведення наступних форм навчання: лекцій, семінарів, групових занять і вправ, практичних занять, тренувань, тактичних (тактико-спеціальних) навчань (занять), лабораторних занять, стажувань, курсових і дипломних робіт (проектів, завдань), контрольних робіт, консультацій, індивідуальних занять [158, с.100]. Як правило, практика криміналістичного навчання у вузах МВС України обмежуються наступними формами: лекціями, семінарами, практичними заняттями, курсовими роботами і консультаціями. Однак усі ці форми варіативні. Наприклад, у криміналістичному навчанні можуть використовуватися: вступна, установча, основна, оглядова і інший види лекцій; тематичний, міжпредметний, дискусійний, опитувальний та інші види семінарських занять [159, с. 203