РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ НА РІЗНИХ РІВНЯХ ЕКОНОМІКИ
2.1. Методичні підходи до визначення ефективності людського капіталу
Основною проблемою економічної теорії і господарської практики є оптимізація співвідношення результатів і витрат людської діяльності, що в загальному випадку називається ефективністю. Людський капітал як складна економічна категорія, результат інвестицій і провідний чинник економічного розвитку на всіх рівнях повинен мати кількісні та якісні характеристики його ефективності.
Теорія людського капіталу трактує витрати на освіту, професійну підготовку, охорону здоров'я людей тощо як витрати інвестиційного типу. Це відкрило перед економічним аналізом нові перспективи. Вчені почали використовувати потужний аналітичний апарат, розроблений для аналізу закономірностей формування й використання фізичного капіталу, для дослідження соціально-економічних проблем (таких як набуття освіти, зміцнення здоров'я, міграція, економічна активність і багато іншого).
З економічного погляду додаткові капіталовкладення доцільні лише в тому разі, коли вони характеризуються достатньо високим рівнем ефективності. У протилежному випадку кошти доцільніше спрямувати на здійснення інших, більш прибуткових інвестиційних проектів, або ж витратити на поточне споживання. Із зазначеного вище випливає необхідність використання моделей економічного аналізу, що дали б змогу оцінювати ступінь ефективності інвестицій у людський капітал.
Соціально-економічну ефективність людського капіталу ми розглядаємо як складну наукову категорію, що відображає стійкі взаємозв'язки між економічними й соціальними результатами діяльності людей та витратами людських продуктивних сил для досягнення цих результатів.
На сьогодні серед завдань оцінювання ефективності людського капіталу науковцями глибоко опрацьовані лише методи економічної оцінки ефективності інвестицій у таку складову людського капіталу як освіта на особистісному рівні [19; 22]. Ми ставимо завдання розробити надійні і зрозумілі методи оцінювання ефективності формування і використання людського капіталу на макро- і мікроекономічному рівнях. У цьому завданні виділяються 4 напрями:
1) оцінка ефективності формування людського капіталу на макроекономічному рівні;
2) оцінка ефективності формування людського капіталу на мікроекономічному рівні;
3) оцінка ефективності використання людського капіталу на макроекономічному рівні;
4) оцінка ефективності використання людського капіталу на мікроекономічному рівні.
Оскільки ефективність визначається співвідношенням результатів і витрат, то кожен з цих напрямів конкретизується на три складових: 1) ідентифікація і вимірювання відповідних витрат; 2) визначення і розрахунок результатів, викликаних здійсненими витратами; 3) коректне і достовірне порівняння результатів та витрат.
Особливості нашого підходу полягають у тому, що на основі викладених у першому розділі теоретичних положень ми розрізняємо ці складові для різних етапів обороту людського капіталу:
* Ефективність формування людського капіталу ми визначаємо порівнянням витрат на його формування та результатів цього формування (тобто обсягу сформованих активів людського капіталу);
* Ефективність використання людського капіталу ми визначаємо порівнянням обсягу задіяних активів людського капіталу та результатів його функціонування (тобто результатів соціально-економічної діяльності людей);
* Ефективність людського капіталу ми визначаємо порівнянням витрат на його формування та результатів його функціонування.
Логіка розрахунку цих показників показана на рис. 2.1.
При цьому показниками економічної ефективності ми вважаємо такі, в яких враховуються передусім економічні результати, показниками соціальної ефективності - такі, в яких враховуються передусім соціальні результати, показниками соціально-економічної ефективності - такі, в яких враховуються як соціальні, так і економічні результати. Хоча ми й усвідомлюємо, що такий поділ значною мірою умовний, однак вважаємо його доцільним для поглиблення наукового аналізу.
Витрати на формування людського капіталу визначаються розміром (вартістю) використаних економічних ресурсів (матеріальних і нематеріальних). Стосовно основних активів людського капіталу економічні витрати передусім визначаються використаними фінансовими ресурсами та витраченим часом людей. Соціально-економічні результати використання людського капіталу характеризуються обсягами та вартістю приросту продуктивності праці і виробництва в цілому, прибутку, а також показниками конкурентоспроможності, рівня і якості життя, індексом людського
Рис. 2.1. Логіка розрахунку показників соціально-економічної ефективності людського капіталу
розвитку тощо.
Теорія людського капіталу визнає продуктивні якості і здібності людини капітальними благами. Капітальні блага можуть продуктивно
використовуватися протягом тривалого періоду часу. Таким чином, виникає необхідність виміру не лише розміру поточних вкладень, а й обсягу акумульованого людського капіталу.
Зазначимо, що оцінювання продуктивних здібностей людини було однією з найскладніших проблем економічної теорії з часу її виникнення як самостійної наукової дисципліни. В різний час вчені-економісти пропонували різноманітні методи й інструменти такого оцінювання. Подібні підходи відобразилися у виникненні таких понять як цінність людини, вартість праці, вартість і ціна товару робоча сила, вартість і ціна послуг праці, вартість людського капіталу, ціна послуг людського капіталу, обсяг освітнього фонду, вартість життя та ін.
Вартісні результатні (такі, що виходять із результатів використання людського капіталу) методи оцінювання для вимірювання продуктивних здібностей людей застосовував ще В. Петті. На його думку, цінність основної маси людей дорівнює двадцятикратному річному доходу, який вони приносять. Цінність всього насел