РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ І РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ З ІНТЕГРАЦІЇ ГЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ В
ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ
2.1. Цілі, завдання і методика проведення
констатуючого експерименту
Зазначимо, що для порівняння даних, одержаних в результаті вивчення
науково-педагогічної літератури, що стосується особливостей реалізації ідей
гендерного підходу у вітчизняну систему вищої освіти, з реаліями функціонування
навчально-виховного процесу вищої педагогічної школи ми вдалися до проведення
констатуючого експерименту, який тривав протягом 2000-2001 рр. Для цього,
використовуючи метод природного відбору [89, 100], нами було проведено
соціологічне опитування студентів випускних курсів декількох університетів і
вищих педагогічних навчальних закладів південного регіону України (м.Ізмаїл,
м.Миколаїв, м.Херсон, м.Одеса), а також викладачів соціально-гуманітарних та
психолого-педагогічних дисциплін. Для цього із зазначеним контингентом
досліджуваних було проведено коротке письмове опитування за допомогою анкет № 1
та № 2, бланки яких подано в Додатку А.
Так, анкета № 1 у своїй основі містила три основних запитання, що не обмежували
напрямок та обсяг висловлювань студентів. В результаті статистичної обробки
одержаних матеріалів ми отримали такі відповіді випускників на поставлені
запитання.
На перше запитання: „Чи знаєте Ви, що означає поняття „гендер”? 92 %
випускників вищих педагогічних навчальних закладів відповіли „Ні” і лише 8 % з
їх числа відповіли „Так”.
На друге запитання: „Що Ви розумієте під гендером?” 5 % випускників зазначило,
що це сфера статевих, культурних та соціальних відмінностей між чоловіками та
жінками, яка складає ядро соціальної стратифікації суспільства, впливаючи на
його стан. 2 % з них, без конкретизації сутності цього поняття та його значення
в перекладі на російську й українську мови відзначили, що гендер – це
модернізоване позначення чоловічої та жіночої статі, запозичене із зарубіжної
літератури на данину моді. 93 % випускників взагалі залишили це запитання без
конкретної відповіді.
На третє запитання: „Чи висвітлювалась інформація про гендер і гендерні
проблеми в курсі навчальних дисциплін, які Ви вивчаєте у вищому навчальному
закладі? В яких саме?”. 97 % випускників відповіли негативно і лише 3 % з них
дали позитивну відповідь, указавши на один з трьох предметів – „Соціологія”,
„Філософія” чи „Філологія”.
Як бачимо, результати опитування студентів випускних курсів низки університетів
та вищих педагогічних навчальних закладів південного регіону України
переконливо засвідчили, що на початку нового тисячоліття, незважаючи на
активність окремих викладачів, просвітницьку діяльність ряду громадських
організацій та засобів масової інформації, що пропагують та популяризують ідеї
гендерної рівності, демократії та результати гендерних досліджень, їх
поінформованість щодо сутності і проблем гендера була незначною. Крім того, як
зазначали студенти, гендерні аспекти актуальних проблем, які висвітлювались у
курсах гуманітарних дисциплін, які вони вивчали, вельми рідко ставали предметом
спеціального аналізу. Лише окремі студенти акцентували на тому, що вони були
залучені до вивчення спеціальних курсів гендерної тематики.
Підкреслимо, що анкета № 2 у своєму опитувачі містила 6 запитань, на які
анонімно пропонувалося відповісти викладачам соціально-гуманітарних та
психолого-педагогічних дисциплін зазначених вище вищих навчальних закладів.
Причому перших три з них були ідентичні запитанням анкети № 1.
Так, на перше запитання: „Чи знаєте Ви, що означає поняття „гендер”?” 61%
викладачів педагогічних вищих навчальних закладів відповіли „Ні”, а 39 % з їх
числа відповіли ствердно.
А друге запитання: „Що Ви розумієте під гендером?” 12 % викладачів відповіли,
що це культурна мастка статі, на відміну від біологічної статі, яка засвоюється
і відтворюється жінками та чоловіками залежно від рівня розвитку соціуму і
пануючих в ній норм, цінностей тощо. 10 % з них у визначенні сутності поняття
„гендер” виходили з визнання його як соціальної статі, завдяки чому жінки та
чоловіки набувають свого статусу і стану в суспільстві, що прямо не залежить
від їх вроджених задатків та особливостей. 9 % опитуваних дали більш
невизначені чи обтічні відповіді, але їх суть зводилась до розуміння гендера як
припису щодо виконання ролі жінки і чоловіка в суспільстві. 3 % випускників
взагалі залишили це запитання без конкретної відповіді. 69 % викладачів не дали
скільки-небудь точного визначення цього поняття, або взагалі відмовились
відповідати на це запитання.
На третє запитання: „Чи висвітлювалася Вами інформація про гендер і гендерні
проблеми в курсах навчальних дисциплін, які викладаються студентам? Яких саме?”
11 % викладачів відповіли ствердно, вказавши на курси „Соціологія”, „Історія”,
„Філософія”, „Зарубіжна література”, „Психологія”, „Культурологія”,
„Правознавство”, в той час як 89 % з їх числа відповіли „Ні”.
На четверте запитання: „Чи запроваджували Ви у своїй педагогічній практиці зі
студентами спеціальні курси гендерної тематики? Які саме?” переважна більшість
викладачів (99 %) відповіли негативно. Лише біля 1 % з їх числа зазначили на
адаптацію у своєму педагогічному досвіді авторських („Жіночі студії в Україні”,
„Гендер у соціології”, „Гендер у психології”) або запозичених з літератури
програм гендерних курсів („Основи гендерних досліджень”, „Гендерна психологія”,
„Феміністка”).
На п’яте запитання: „Чи існує зв’язок між гендерним дисбалансом
навчально-виховного процесу ВНЗ і викладанням спеціальних курсів з гендерної
тематики? ” трохи більше за одну третину
- Київ+380960830922