РОЗДІЛ 2
УМОВИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Артемівський та Костянтинівський райони Донецької області визначаються своєрідністю природних особливостей та високим рівнем антропогенного навантаження. Облік специфічних природно-кліматичних характеристик районів дослідження необхідний для конкретизації умов існування рослин-індикаторів та формування комплексного уявлення про територію, де були проведені польові збори та отримані результати експерименту.
2.1. Природно-кліматичні особливості району досліджень
Клімат району (територія Артемівського та Костянтинівського районів) визначається його географічним розташуванням та характеризується континентальністю з помітно вираженими суховійними явищами [30, 49, 79]. На характер клімату впливає рельєф Донецького кряжу, а також переніс повітряних мас з Азовсько-Чорноморського басейну.
Оскільки при закладанні пробних площ у м. Артемівськ і м. Костянтинівка та на території районів цих міст ми формували моніторингові сітки різних ступенів щільності, вважаємо, що природно-кліматичні та господарські характеристики зони дослідження потрібно окремо розглядати для районів та безпосередньо для їх адміністративних центрів.
Артемівськ (до 1924 р. - Бахмут) - місто обласного підпорядкування Донецької області, є райцентром. Розташований у північно-східній частині області, на р. Бахмуті (приток р. Сіверський Донець). Населення міста - 92 тис. чоловік. Артемівськ відомий з 1571 р., є містом - з 1783 р. Поверхня на території м. Артемівськ полога, хвиляста височина, розчленована ярами і балками; відзначається перевищення висот до 115 м, поширений карст, знаходяться поклади кам'яної солі, гіпсу, керамічних глин. Пересічна температура січня - 6,50, липня + 21,90. Опади - 524 мм на рік, в основному в теплий період року. Площа зелених насаджень 1072 га. Артемівськ - значний промисловий центр Донбасу. Заводи: з обробки кольорових металів, машинобудівельні ("Победа труда", "Вістек"), склоробний, "Шляхіндустрія"; кераміко-трубний, алебастровий комбінати та ін., є фармацевтичне, меблеве, швейне та взуттєве підприємства.
Артемівський район - район у північно-східній частині Донецької області, утворений у 1923 р., площа району - 1,8 тис. км2, населення (без м. Артемівськ) 58,3 тис. чоловік. Райцентр - м. Артемівськ. У районі - м. Сіверськ, селище міського типу (смт) Луганське та 91 населений пункт. Розташований на північних схилах Донецького кряжа. Поверхня - хвиляста височина, розчленована ярами, балками і долинами річок. Корисні копалини у районі: кам'яна сіль (Артемівське родовище кам'яної солі), гіпс, ангідрит (Артемівське родовище гіпсу і ангідриту), доломіт, крейда, вогнетривкі, керамічні і будівельні глини, пісковики, пісок тощо. Район лежить у Донецькій північностеповій фізико-географічній провінції. Пересічна температура січня - 6,50, липня + 220. Період з температурою понад + 100 становить 169 днів. Опадів 500 мм на рік, в основному в теплий період року. Висота снігового покриву 14 см. Міститься у посушливій, дуже теплій агрокліматичній зоні. Гідрографічна сітка представлена р. Сіверський Донець та її притоками Луганню і Бахмутом; на території району бере початок р. Луганка (приток Лугані); у південно-західній його частині проходить канал Сіверський Донець - Донбас. Збудовано Вуглегірське, Миронівське та Берхівське водосховища, 58 ставків загальною площею водного дзеркала понад 100 га. З ґрунтів переважають чорноземи (близько 90% площі району). В заплавах річок - лучні, лучно-чорноземні ґрунти. Значні площі еродованих ґрунтів. Природні злакові степи розорані, зрідка трапляються ковила різних видів, мітлиця, типчак, кипень та ін. Площа лісів 7,6 тис. га. Основні породи - дуб (37% площі лісів) та ясен (18%). Для вододільних і байрачних лісів характерні дуб, клен, липа, дикі груша і яблуня, біла акація. В районі - ландшафтний заказник Артемівські насадження, пам'ятки природи: геологічна - відслонення авіловської світи та ботанічна - рідкодуб'я. Найбільше підприємство - Сіверський доломітовий комбінат. Автомобільних шляхів 632 км, у тому числі з твердим покриттям - 600 км. Проходять магістральні газопроводи [49].
Костянтинівка - місто обласного підпорядкування Донецької області, є райцентром, розташована в північній частині області, на р. Кривому Торці (приток Казеного Торця, басейн Сіверського Дінця. Населення міста - 94 тис. чоловік. Заснована в середині 19 ст., місто - з 1932. Поверхня на території міста рівнинна, розчленована ярами та балками. Перевищення висот - 30 м. Найбільш підвищена північна частина міста. Пересічна температура січня - 70, липня + 22,50. Опадів 524 мм на рік. Площа зелених насаджень 3581 га. Костянтинівка - багатогалузевий промисловий центр Донбасу. Провідне місце в економіці міста посідають металургійна, хімічна та скляна промисловості. Головні підприємства - заводи: металургійний, "Укрцинк", "Вторчормет", з виробництва вогнетривів, високовольтної апаратури, хімічної продукції, "Автоскло", механізований склобійний, скловиробів; екстрактно-шкіряний комбінат тощо, підприємства харчової промисловості, залізничного транспорту та ін.
Костянтинівський район - район у північній частині Донецької області, утворений у 1939 р., площа району - 1,2 тис. км2, населення 21,1 тис. чоловік (без м. Котянтинівка). Розташований район у межах Донецького кряжа. Поверхня - пологохвиляста підвищена лесова рівнина, розчленована ярами і балками, рельєф ускладнений пасмами, гребнями. Корисні копалини: кам'яне вугілля, каолін, вогнетривкі та керамічні глини, доломіт, крейда. Район розміщений в Донецькій північностеповій фізико-географічній провінції. Пересічна температура січня - 70, липня + 21,70. Період з температурою понад +100 становить 172 дні. Опадів 460-500 мм на рік, основна частина їх випадає у теплий період року. Висота снігового покриву 20-30 см. Костянтинівський район належить до посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони. Основна річка - Казений Торець та його притоки: Кривий Торець з Лозово