РОЗДІЛ 2
ПРОБЛЕМИ ПРАЦІ ЯК КАТЕГОРІЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ФІЛОСОФІЇ, ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ТЕОРІЇ ГОСПОДАРЮВАННЯ
§1. Праця як категорія християнської економічної етики
Дефініція праці. Стан розробки проблеми і роль праці в суспільстві. Метою цього розділу є розгляд змісту категорії праці в контексті християнської філософії економіки, зокрема такого її конфесійного варіанту, як вчення Української Греко-Католицької Церкви.
Праця як категорія є предметом дослідження фахівців багатьох напрямків гуманітарного знання - головним чином економістів, а також філософів, теологів та інших, проте розуміння змісту цієї категорії та ставлення до праці мають свої відмінності, що відбиваються не тільки на суспільній думці та свідомості, а й на практичному ставленні до праці.
Категорія праці досліджується теологами, які спеціалізуються в галузі морального, зокрема в області соціального богослов`я. Її ретельний розгляд має на меті прояснити як низку практичних питань життя християн в суспільстві, так і деякі важливі положення про духовний ґрунт економічної діяльності людини, що суттєво впливає на загальну ситуацію в економіці та суспільстві. Деякі теоретичні розробки присвячені, зокрема, проблемам праці як головної засади господарювання в аспекті економіки та виробництва. Ці питання досліджувались такими відомими авторами, як Макс Вебер [38, 39], кардинал Йозеф Гьофнер [67] тощо. Звернімо увагу на те, що в сучасному богословському часописі "Сопричастя" питанню сенсу праці присвячене окреме число [221]. "Сопричастя" є українською версією міжнародного католицького часопису "Communio", який виходить чотири рази на рік та кожний примірник присвячує актуальній проблемі. У випуску, що розглядається, про співвідношення категорій праця, гріх, спасіння та досвід осмислення біблійних текстів з цієї тематики пише доктор філософії і богослов'я, професор Відділу католицького богослов'я у Страсбурзі Едмонд Барботін (народ. у 1920 р.) [9]. Жан-Марі Саламіто з Нікеї розглядає складний момент ставлення до праці, а саме: чи є праця з християнської точки зору прокляттям [215]. Мислитель доходить висновку, що праця є даром Бога для людини [215, с. 14]. Ніколаус Лобкович зупиняється на сенсі праці в історичному контексті, наголошуючи на тому, що "кожна епоха по-своєму оцінювала значимість різних видів праці" [145, с. 24], зосереджуючи увагу на історичності ставлення до праці та історичності розуміння її сенсу. Рокко Бутільоне розглядає проблему гідності праці в контексті історичного розвитку [35] - від філософії Платона й Аристотеля до Гегеля, Маркса, К`єркєгора, а через аналіз їх поглядів - до змісту енцикліки "З праці своєї" [88]. Особливо цікавим, на наш погляд, є стаття Паскаля Аджамаґбо "Сенс праці монаха", де розглядається, інтегральна концепція праці, згідно з якою монаша праця - це праця, "яка поєднувала Марію і Марту в одній особі" [4, с. 50-52]. Йоганес Шашінг [275] досліджує католицьке суспільне вчення про працю, спираючись на енцикліки "Нові речі" та "З праці своєї", маючи на увазі побіжно розглянути такі аспекти цієї проблеми як право на працю, обов'язок праці, суспільна екологія праці тощо. Тереза Воббе [48] розглядає різницю та нерівність жінок та мужчин в світі найманої праці, проблеми праці жінок в сім'ї та на виробництві.
Передусім слід визначити саме поняття праці, яке не є синонімом поняття роботи або суспільно-корисної діяльності. Для того, щоб це окреслити, скористаємося з визначення праці Д. П. Богині та О. А. Грішнової, сучасних українських фахівців з економіки праці: "Ми визначаємо працю як свідому цілеспрямовану створюючу діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; як процес перетворення ресурсів природи у цінності та блага, що здійснюється та керується людиною; під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; як вияв людської особистості" [25, с. 14]. Можна зробити висновок, що в такому розумінні поняття праці включає, окрім тих видів людської діяльності, які традиційно підпадають під визначення "праця", також творчі, новаційні її види, зокрема бізнес та підприємництво. Згадані автори особливо підкреслюють корисність результату діяльності як у визначені самого поняття праці, так і у визначенні трудового процесу [25, с. 310].
Інше визначення праці, яке належить Є.М. Воробйову, сучасному фахівцю з економічної теорії, є більш лаконічним: "Праця - доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення природних речей, створення матеріальних благ та послуг для задоволення потреб людей" [50, с. 43]. Проте, у такому обмеженому вигляді дефініція праці, на наш погляд, втрачає багато видів людської активності, які з іншої позиції можуть бути віднесені до змісту етико-економічної категорії праці. По-перше, працею не є тільки створенням матеріальних благ, а по-друге, викликає сумнів, що всі послуги, спрямовані на задоволення потреб людей, можуть бути названі працею (як приклад, можна назвати проституцію тощо).
Крім того, момент корисності результату зусиль людини є важливим, але не визначальним. Особливість праці з позиції економічної теорії полягає в тому, що вона є засобом для забезпечення життя, джерелом існування. Коли два художники пишуть картини, то це для них є роботою, суспільно-корисною діяльністю, заняттям або фахом. Якщо для одного з них це єдине або головне джерело існування, в той час як інший економічно є незалежним (має якусь ренту, пенсію тощо), то для першого написання картин - це праця, а для другого - тільки засіб самореалізації, розвитку особистості тощо. Проте, з точки зору християнської господарської етики, дефініція праці є більш широкою. Святий Василій Великій у "Правилах богоугодного життя" казав що, "Заповідь Божу слід виконувати не для того, щоб догодити людям та не з будь-якою іншої нечистої спонуки, а з єдиною метою догодити Богу й прославити Його" [219, с. 27]. З цієї точк