Ви є тут

Конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин Канади

Автор: 
Черченко Ігор Леонідович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U004310
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МЕХАНІЗМ ЗОВНІШНІХ ВІДНОСИН КАНАДИ: КОНСТИТУЦІЙНА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ
2.1. Поняття механізму зовнішніх відносин держави

Сучасні міжнародні відносини формуються та еволюціонують під впливом різноманітних чинників, серед яких вирішальне значення мають суперечності, узгодження або збіг інтересів різних держав - членів міжнародної спільноти. При цьому в загальній системі чинників, що впливають на функціонування глобальної системи міжнародних відносин, одне з першорядних значень належить процесові формування і реалізації зовнішньополітичного курсу кожної окремої держави, оскільки зовнішньополітичний курс є втіленням її волевиявлення із зовнішньополітичних питань і отже - основною формою участі даної держави у системі міжнародних відносин.
Процесові формування і здійснення зовнішньополітичного курсу держави властивий ряд особливостей, що залежать від певних характеристик політичної системи суспільства, а також визначаються специфікою глобальної системи міжнародних відносин на даний час. За оцінкою Ж. Кретьєна, "зовнішня політика мусить здійснюватися на ефективній внутрішньополітичній основі, і ця внутрішньополітична основа має грунтуватися на ефективному відображенні за межами країни ключових елементів національного життя ... В цьому розумінні зовнішня політика є внутрішньою політикою" [118, p.21].
Разом із тим, процес формування і реалізації національної зовнішньої політики є детермінованим у рамках механізму зовнішніх відносин держави (інші варіанти цього ж терміну - "конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин"; "зовнішньополітичний механізм держави"). За поширеним у колишній радянській доктрині означенням, зовнішньополітичний механізм держави становить "сукупність певним чином організованих і взаємодіючих державних органів, які беруть постійну участь у процесі розроблення і здійснення тих чи інших зовнішньополітичних рішень цієї держави" [21, с.318]. Однак на наш погляд, дане означення є досить неповним, оскільки термін "сукупність" є дещо аморфним із системної точки зору, а формула "певним чином організованих і взаємодіючих державних органів" залишає абсолютно невизначеними питання як про характер такої організації і взаємодії, так і, зрештою, про те, які саме державні органи беруть участь у даному процесі загалом. Іншими словами, в наведеному означенні не розглядається зовнішньополітичний механізм держави як система органів державної влади, а також не відображається конституційно-правова сутність і функціональна динаміка взаємозв'язків між вищезгаданими органами.
На нашу думку, конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин (зовнішньополітичний механізм) держави являє собою систему конституційно-правових відносин, законодавчо регламентованих і/або звичаєвих, між різними органами державної влади з приводу виконання зовнішніх функцій держави. До цього слід додати, що зовнішньополітичний механізм, будучи невід'ємною складовою політичної системи суспільства, рівним чином є детермінованим у рамках механізму держави і займає проміжну позицію між сферою зовнішньої політики держави та системою її законодавства.
Дослідження структурних та функціональних особливостей конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави - залежно від характеру і мети такого дослідженння - може провадитися на основі різноманітних критеріїв. Проте будь-який аналіз механізму зовнішніх відносин держави включає в себе визначення загальних закономірностей структури та функціонування цього механізму, особливостей взаємодії зовнішньополітичного механізму з механізмом держави загалом, а також із глобальною системою міжнародних відносин. При цьому структурні та функціональні характеристики механізму зовнішніх відносин держави визначаються системою права у відповідній країні.
Політична система суспільства також значною мірою впливає на конституційно-правовий механізм зовнішніх відносин держави. При цьому ступінь впливу кожного окремо взятого елементу політичної системи суспільства на механізм зовнішніх відносин держави залежить не лише від специфіки самого суспільства, тих його чинників, що мають відношення до внутрішнього життя країни, але й від сучасних реалій глобальної системи міжнародних відносин.
Проблема конституційно-правового механізму зовнішніх відносин держави тісно пов'язана з проблемою зовнішніх функцій сучасної держави. Ці функції, будучи основними напрямами зовнішньої діяльності держави, (так само, як і механізм зовнішніх відносин) визначаються політичною системою суспільства, сучасним станом глобальної системи міжнародних відносин і отже, відповідають тим завданням, які стоять перед державою в її поточній внутрішній і зовнішній політиці. Система зовнішніх функцій держави визначає засади діяльності всіх органів держави в царині зовнішніх відносин. Разом із тим, зовнішньополітичний механізм сучасної держави не є, так би мовити, "механічним", буквальним відображенням системи державних функцій і включає в себе не тільки такі структурні елементи, що діють безпосередньо і виключно в царині зовнішніх відносин, але й такі, що пов'язані з реалізацією інших функціональних напрямків.
Функціональна ефективність механізму зовнішніх відносин держави залежить від таких основних чинників, як керованість даного механізму, його підпорядкованість певному "керівному центрові" і стабільність горизонтальної взаємодії між елементами цього механізму. В свою чергу, згадані чинники можуть визначатися як нормами конституційного і поточного законодавства даної держави, так іподекуди правовими і політичними звичаями, що склалися в цій державі історично. Звідси також випливають як спільні для всіх держав, так і особливі, "національно-специфічні" структурні та функціональні характеристики конституційно-правового механізму зовнішніх відносин.
Найбільш значущі і відповідальні зовнішньополітичні рішення на національному рівні приймаються вищими органами держави. Підготовка і правове оформлен