РОЗДІЛ 2
Порівняльний аналіз кліматичних умов природних ареалів, регіонів культивування і особливості клімату району інтродукції. Матеріал і методика дослідження
2.1 Природньо-геграфічна характеристика регіону проведення дослідження
Інтродукційні дослідження проведено в умовах Києва на території Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України. Фізико-географічний опис території НБС наводимо за В.Г. Собком та М.Б. Гапоненком [42], а також за Л.М. Шиманом [40].
Київ знаходиться на межі двох фізико-географічних зон: на північ від нього розташована лісова зона ? Полісся, а на південь ? Лісостеп з перевагою головним чином степових елементів рослинності.
Ботанічний сад розташований на південно-східній околиці Києва на невисоких Печерських схилах Київської височини в урочищі Звіринець, на перетині 50°32' північної широти і 30°33' східної довготи. Його територія примикає впритул до долини Дніпра, тягнеться на 1,8 км із півночі на південь і приблизно на 0,9 км із заходу на схід, площа саду ? близько 200 га.
Київська височина геоморфологічно належить до великої Правобережної чи Придніпровської височини, що знаходиться у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Середня висота її в межах Київської області 220?240 м. Височина лежить на фундаменті Українського кристалічного щита. Магматичні породи щита (гранітоїди, гнейси, магматити і метабазити) мають різний геологічний вік (від 600 до 3700 млн. років) і походження, прикриті великими товщами осадкових порід і відслонюються лише в глибоких ярах і долинах рік, утворюючи часом пороги.
Територія ботанічного саду ? товстий шар лесу, порізаного ярами, балками і долинами річок. На правому березі Дніпра виявлено багато сповзань ґрунту. Найбільші підвищення становлять 190 м н. р. м. і близько 100 м над дзеркальною поверхнею Дніпра.
Ботанічний сад розміщується на двох лесових залишках: південному, що має невеличкий нахил, і північному, що має форму плато. На півдні сад обмежується долиною р. Либеді, що впадає в Дніпро, на півночі і північному сході межує з Старо-Наводницькою, а на заході й південному заході ? з Воєнно-Кладбищенською балками. Остання сполучається з долиною р. Либеді. Що стосується геологічних особливостей території ботанічного саду, то вони визначаються тим, що сад розміщується на фундаменті Українського кристалічного щита, який прикрито товщами осадкових порід висотою до 400 м (Додаток В).
На території саду в деяких місцях оголюються відклади третинної і четвертинної систем, які є підстилаючим горизонтом для сучасних дуже еродованих ґрунтів. Породи третинної системи залягають безпосередньо на крейдяних відкладах. В нижній частині їх міститься сірка, темно-зелені та світло-зелені глауконітові піски бучацького і канівського ярусів. Вище залягають відклади Київського ярусу, презентовані зеленувато-голубим мергелем ? так званою спондиловою глиною. Ця глина утворилась з багатої морської мікрофауни ? форамініфер, радіолярій, губок і вапняковидних водоростей.
Товща Київського ярусу - близько 26 м, верхня відмітка його знаходиться на 20-22 м вище рівня Дніпра і добре оголюється внаслідок сповзання порід на мисі Чайки.
На Київських мергелях залягають породи Харківського ярусу, які складаються з сіро-зелених і жовтуватих дрібнозернистих пісків і глини, завтовшки до 12 м. Ще вище розміщуються відклади Полтавського ярусу завтовшки понад 25 м, верхня відмітка якого знаходиться біля 60 м над рівнем Дніпра. Вони представлені каоліновими пісковиками і оголюються на мисі Чайки і схилі Красний двір. Харківський і Полтавський яруси відповідають олігоценовій тафофлорі, яка спочатку мала такий же тропічний характер, склад і габітус, як і еоценова, при перевазі вічнозелених шпилькових елементів.
Третинна система закінчується відкладами строкатої глини, які переходять у каоліновий пісковик із залізоподібними порожняками загальною товщиною 6-8 м.
Після цих відкладів розпочинається четвертинна система. За видовим складом рання четвертинна флора багато в чому споріднена з сучасною, за винятком родів що рано вимерли. Товща четвертинних відкладів дорівнює 30?35 м. На території саду вони часто зруйновані і дуже розмиті, а тому товщина їх на окремих ділянках нерівномірна. У нижній частині четвертинних відкладів залягають бурі глини у вигляді двох прошарків, які перемішуються з двома прожилками прісноводного суглинку завтовшки до 16 м. Саме по поверхні цієї глини найчастіше відбувається сповзання порід, що розміщуються вище. Відмітка бурої глини знаходиться в межах 75-80 м над рівнем Дніпра. У верхній частині четвертинної товщі осадкових порід залягають лесові відклади завтовшки 10-12 м. У більшості випадків лес є головною ґрунтотворною породою. Значна частина території саду вкрита перевідкладеними лесами, які відрізняються від автохтонних тим, що у їх складі є багата піскова фракція темного бурувато-палевого кольору.
Центральну частину ботанічного саду охоплюють флювіогляціальні піски, що мають велике водопроникнення та малу вологоємність. По дну балок у вигляді стрічок розпорошені алювіально-делювіальні відклади, які то розмиті, то намиті і часто глибоко гумусовані.
Темно-сірий опідзол - основний тип ґрунту на території саду. Тут спостерігається ряд його різновидів. У зв'язку з різкою пересіченістю рельєфу саду всі ґрунти на поверхні дуже розмиті або й зовсім змиті і характеризуються малою кількістю гумусу.
Склад ґрунту на ділянках, на яких зростають досліджувані сорти показано в Додатку Д.
Ґрунтові води на території ботанічного саду знаходяться на великій глибині і на ґрунтотворні процеси впливу не мають.
2.2 Порівняльний аналіз кліматичних умов природних ареалів, регіонів культивування і особливості клімату району інтродукції
Успішність інтродукції рослин у більшості залежить від подібності кліматичних умов їх природного місцезростання і місць інтродукції. Під час вирішення питання про можливість інтродукції рослин в нові умови користуються методом