РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ РИНКУ
ЦІННИХ ПАПЕРІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
2.1. Державна економічна та правова політика на ринку цінних
паперів в умовах розвитку капіталістичних відносин
Як свідчить історичний досвід, для процесу становлення, формування й розвитку ринку цінних паперів необхідні певні умови, в основному соціально-економічні і політико-правові.
З початком Кримської війни зростає дефіцит державного бюджету, який у 1852-1857 рр. перевищив 772 млн. крб. В Указі імператора Миколи I від 10 січня 1855 р. [166] було сказано: "... без установлення нових і підвищення існуючих податків дати державній скарбниці можливість задовольняти всім дійсним потребам, визнали Ми за благо ... надати Державному Казначейству майбутні надзвичайні витрати покривати тимчасовими випусками державних кредитних білетів" [117, с.261]. В Указі зазначалося, що через 3 роки після укладення миру, а якщо виявиться можливим, то й раніше, уряд приступить до поступового вилучення з обігу тимчасово випущених кредитних квитків. На підставі цього документа протягом 1855-1856 рр. і перших місяців 1857 р. було випущено в обіг кредитних білетів на суму 378,8 млн. крб., усього ж з 1853 р. по 1 січня 1858 р. їх загальна сума зросла з 311,4 млн. до 735,3 млн. крб., збільшившись на 423,9 млн. крб. [117, с.261].
Невдачі в Кримській війні сприяли швидкому розвитку промисловості Російської імперії. Пожвавлення, що виникло ще до укладення миру, у промисловості продовжилося до 1859-1860 рр. Апогей його припадав на 1856-1858 рр., про які говорили як про "золотий час". Унаслідок посиленого випуску асигнацій і зниження банківського відсотка в обігу з'явилася достатня кількість вільних грошей. Відомий російський економіст В.П.Безобразов зазначав: "Усі грошові обіги відбувалися надзвичайно легко і швидко... У промисловість і спекуляцію кинулися люди, які до війни були зовсім їм далекі" [14, с.379]. "Підписка на акції деяких підприємств, писав Н.X.Бунге, являла собою картину, про яку у нас мали поняття лише по розповідях європейських журналів 1853-1854 рр., - картину крайнього захоплення й ажіотажу" [28].
Як наслідок на петербурзькій біржі спалахнула біржова гра з акціями нових товариств, які дуже легко купувалися й продавалися. "Акціонерна гарячка" прийняла настільки значні розміри, що виник навіть проект заснування спеціального товариства для страхування від можливих збитків по акціях, заснованих підприємств [255, с.1-6]. Але незабаром настрій учасників купівлі-продажу акцій різко змінився. Після захоплення акціонерною справою й біржовою грою наступив час цілковитої байдужості.
Значну роль у розширенні фондової торгівлі, як вбачається, відіграли радикальні перетворення 60-х рр. ХІХ ст., які створили умови для бурхливого розвитку економіки. У другій половині XIX ст. найважливішою подією в історії Російської імперії, а отже, і в українських губерніях, стало скасування царатом кріпацтва. Це була заміна феодальної соціально-економічної формації капіталістичною.
До другої половини 60-х рр. XIX ст. на біржах Російської імперії, у тому числі і в українських губерніях, торгівля цінними паперами фактично не велася; більше того, вона була навіть заборонена Законом про промислові товариства, прийнятим у 1836 р. У ньому спеціально зазначалося, що купівля і продаж цінних паперів можливі тільки за готівку, із їх постачанням до відомого строку за визначеною ціною. Фактично біржовий механізм купівлі-продажу фондових цінностей був заблокованим. У 80 - 90-і рр. уряд скасував закон 1836 р. і одночасно спробував взяти обіг цінних паперів під державний контроль. Відповідно до "Правил для угод з купівлі та продажу цінних паперів, золота, срібла, митних купонів та іноземних переказних векселів" були прийняті нормативні акти, які регулювали операції з цінними паперами.
Реформи кінця ХІХ ст. створили передумови для появи на фондовому ринку боргових зобов'язань місцевих органів влади, що було викликано нестачею коштів для розвитку місцевого культурно-господарського життя. В Україні існує досить багатий досвід випуску муніципальних позик. Прибутковість муніципальних облігацій коливалася від 3 до 7% річних, а терміни складали в середньому 35 - 40 років [113, с.153].
Кошти від позик направлялися на будівництво міських об'єктів і розвиток комунального господарства, наприклад, укладення вулиць (Київ, 1884 р.). Позики забезпечувалися прибутками від діяльності високорентабельних комунальних підприємств. Розміщення муніципальних позик здійснювалося в основному з дисконтом від номіналу і відбувалося між банками, що потім перепродували їхнім інвесторам за ринковими цінами.
Так, на підставі положення Комітету міністрів від 10 червня 1898 р. Харківська Міська дума для покриття боргів міста й видатків на його благоустрій здійснила другий випуск облігацій на номінальний капітал у 1300000 крб. Облігації випускалися як на пред'явника, так і іменні, вартістю в 100, 500, 1000 та 5000 крб. Облігації приносили 41/2% річних, починаючи з 1 серпня 1898 р., і видавалися з купонами на 10 років. Відсотки за облігаціями виплачувалися 1 лютого й 1 серпня. Облігації повинні були погашатися протягом 52 років, починаючи з 1 серпня 1899 р.
Розвиток капіталізму супроводжувався швидким зростанням міст і міського населення в українських губерніях. У таких містах, як Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон, Миколаїв та інші, засновувалися товарні біржі, налагоджувалася кредитна система. За рахунок збільшення населення міст підвищувався обсяг операцій із цінними паперами. Великі промислові підприємства розповсюджували свої акції серед населення міста, у якому вони знаходилися.
Особливе значення для розвитку ринку цінних паперів, на нашу думку, мали фінансова й кредитна реформи, коли підприємцям і торговцям були надані права користуватися різноманітними формами державного кредиту.
Реформа 1861 р. вплинула на всі сфери економіки Російської імперії, в тому числі й на акціонерне засновництво. Основна пі