РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТОВНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ІНТЕРЕСУ.
Людина є не тільки продуктом і суб'єктом суспільно-виробничої діяльності, але й результатом самобудівництва, власного вибору нею соціальної ролі, цінностей, виду діяльності тощо. Світоглядна свідомість підприємця зумовлена діалектикою об'єктивних, так званих "реальних факторів" (економіка, ідеологія, держава та ін.), і "суб'єктивних факторів" (діяльність людини, її воля, інтереси, цілеспрямованість, конструктивні світоглядні настанови та ін.).
2.1. Соціокультурна детермінація підприємницького інтересу
Аналіз категорії " підприємницький інтерес" потребує, на нашу думку, перш за все висвітлення змісту понять "інтерес" та "підприємництво". Зазначимо багатоманітність підходів до тлумачення цих термінів у літературі. Слово "інтерес" перекладається з латини як "те, що має значення; те, що важливе". У повсякденному вжитку поняття "інтерес" тлумачиться як: увага, зацікавленість, які проявляються до кого або, чого-небудь; переважна спрямованість думки на будь-який об'єкт; прибуток, вигода; те, що складає благо кого або чого-небудь, слугує на користь будь-кому або чому-небудь· потреби. Так, у "Словнику" В.Даля поняття " інтерес" трактується як " користь, вигода, прибуток; проценти, зростання на гроші; співчуття комусь або в чомусь, доля, турбота, зацікавленість або значущість, важливість діла", а поняття "інтересний" - як корисний; цікавий, привабливий, як те, що збуджує бажання в співучасті [280]. У словнику Брокгаузена і Ефрона дається таке тлумачення поняття "інтерес": 1) участь, що приймається в будь-якій події;-2) вигода, користь матеріальна або моральна; перша є предмет громадського (речового і обов'язкового) права; друга забезпечується в державному праві нормами про недоторканість особи (життя, здоров'я, честі), про свободу совісті, думки, слова, друку". Акцентується думка, що інтерес є головним стимулом людської діяльності, боротьби класів, історичного процесу [211]. У "Енциклопедії політичних наук" щодо поняття "інтереси" зазначається наступне. Про особу або групу людей говорять, що вони "зацікавлені" у якійсь політиці або ж програмі, то цим підкреслюють особливе місце інтересів у сучасному світі з його високорозвиненим процесом індивідуалізації і послабленням значення традицій. У такого роду суспільстві поняття інтересів поєднується з поняттям прав, обов'язків, відповідальності, раціональності, і ця сукупність ознак визначає особистість [89]. Індивіди та громадяни - це парадигма носіїв інтересів і сказати, що певний індивід переслідує свої інтереси, означає навести вірогідну підставу для його задоволення, оскільки один із способів висловлення поваги до людей полягає в поважному відношенні до їхніх інтересів, у ставленні до цих інтересів як до гідних задоволення. Можна погодитися з думкою, що, по-перше, питання про інтереси в політиці отримує нормативне забарвлення, і таке нормативне вбрання пояснює, чому наукові суперечки про критерії управління чи регулювання процесом формування інтересів є настільки палкими і довготривалими. По-друге, значення інтересів у політичному дискурсі залежить від усталеного ставлення до поняття особистості - як до індивіда чи як до об'єкта впливу.
Найбільш поширеним є підхід, згідно з яким інтерес - це" реальна причина соціальних дій, подій, здійснень, що стоїть за безпосередніми спонуканнями - мотивами, помислами, ідеями і таке інше - що беруть участь у цих діях індивідів, соціальних груп, класів"[37]. На наш погляд, поняття інтерес слушно тлумачити як реальну причину соціальних дій, подій, здійснень, що стоїть за безпосередніми спонуканнями активності соціальних суб'єктів.
Категорія інтересу - одна з фундаментальних у соціальній філософії. Вона фіксує глибинну сутність процесів соціального спричинювання в суспільстві. Констатуючим чинником будь-якого інтересу є об'єктивне місце його носія в системі соціальних відносин та взаємодій, якими визначаються такі характеристики інтересу, як ранг в ієрархії інтересів суспільства, масштаб значущості, спонукальна сила, зв'язок зі "своєю" потребою.
Сучасну концепцію особистісного інтересу Н.В.Юхименко пропонує розглядати як суміш кальвіністичної та лютерівської - з одного боку, і концепції прогресивних мислителів - з іншого[309,13]. Інтереси тісно пов'язуються з потребами і виступають особливого роду суспільними відносинами, що не існують самі по собі (поза особами та соціальними групами, що є їх носіями).Інтерес - це позиція суб'єкта по відношенню до людей, суспільства, яку він утверджує у своїх діях, і яка виявляється на всіх рівнях активності суб'єкта (у мріях, планах, практичних діях), в усіх сферах його особистого життя, в науці, мистецтві, спорті, грі.
Що стосується класифікації інтересів, то треба підкреслити складність цієї проблеми і відсутність у літературі комплексних досліджень щодо критеріїв для цього. Виокремлення інтересів за різними підставами не дає їх цілісної системи. Найбільш поширеними підставами класифікації інтересів є такі: 1)за сферою вияву - трудові й виробничі, - споживацькі, професійні, дозвільні та інші; 2) за носієм - індивідуальні, групові, класові, національні, державні, суспільні, інтереси всього людства; 3) за значущістю - корінні (базові) і некорінні, - основні та не основні (другорядні); 4) за сферою охопленням інтересом - всезагальні, загальні і часткові; 5) за часовою ознакою - довготривалі й короткотривалі; 6) за можливістю їх здійснення - реальні та уявні.
Інтереси виокремлюються також за своєю спрямованістю (економічні, політичні, духовні), за щаблем усвідомлення (діючі стихійно та на основі розробленої програми), за відношенням до об'єктивної тенденції суспільного розвитку (прогресивні, реакційні, консервативні) [291, 162].
Інтереси можна кваліфікувати і за наявністю суперечностей (узгоджувані - неузгоджені, гармонійні - негармонійні, антагоністичні - неантагоністичні) [292, 466].
Інтереси є атрибутом людської життєдіяльності. Основою ін