РОЗДІЛ 2
МОВНІ І ПОЗАМОВНІ ЧИННИКИ
ПРОЗАЇЗАЦІЇ АНГЛОМОВНИХ ПІСЕННИХ ТЕКСТІВ
Англомовні пісенні тексти містять у собі значну кількість ознак та елементів
прозового мовлення і, таким чином, репрезентують своєрідну прозово-поетичну
сферу художнього мовлення. На сучасному етапі розвитку науки про мову не існує
сталої методології аналізу подібних змішаних творів, оскільки, по-перше, не
запропоновано єдиної системи визначення властивостей прози і поезії; по-друге,
не розроблено критеріїв моделювання гіпотетичних еталонів ідеального поетичного
та прозового творів; по-третє, не визначеними є мовні чинники поезії та прози.
Як наслідок, вирішення проблеми кількісного та якісного аналізу цих змішаних
мовленнєвих утворень опинилося у своєрідній тупиковій ситуації: з одного боку
дослідники погоджуються щодо складності і необхідності розроблення певних
дослідницьких стратегій вирішення цієї проблеми [30; 92], а з іншого боку не
спостерігається значної креативної ініціативи у сучасних лінгвістичних
парадигмах щодо розв’язання вказаної проблематики.
Метою цього розділу є дослідження характеру впливу прозового способу
організації мовлення на поетичний дискурс на прикладі англомовних популярних
пісенних текстів другої половини ХХ століття шляхом виявлення кількісних та
якісних параметрів операторів прозаїзації.
Мовленнєвими показниками впливу прози на поетичне мовлення – операторами
прозаїзації – пропонується вважати: у напрямку епізації – власні назви:
хрононіми, топоніми, антропоніми та інші номінативні одиниці змістової
деталізації; у напрямку дестилізації – гіпотетичні мовленнєві одиниці, які
встановлюються через зворотну залежність від частотності стилістично маркованих
одиниць (далі СМО), вжитих у поетичному творі; у напрямку колоквіалізації –
елементи повсякденного розмовного практичного мовлення; у напрямку
стереотипізації – стереотипні одиниці або кліше, сталі вирази, що
характеризуються автоматичністю як продукування, так і сприйняття, і походять з
двох джерел: з розмовного мовлення та зі стилістично невалентного матеріалу,
внаслідок дестилізації першого ступеня, – стертих метафор тощо.
Виходячи з вищевказаних припущень, ми вважаємо доцільним проведення кількісного
аналізу частотності вживання операторів прозаїзації, що дозволить встановити
коефіцієнт прозовості поетичного тексту за допомогою формули оцінювання впливу
прози на поезію. Подібна формула зробить можливим впровадження конкретної
методики контрастивного аналізу поетичних творів взагалі. І нарешті, на нашу
думку, кількісне та якісне порівняння особливостей прозаїзації АПТ, надасть
можливість простежити залежність чинників прозовості або поетичності твору від
деяких позамовних факторів, що, у свою чергу, допоможе висвітлити деякі аспекти
когнітивної природи сучасних англомовних пісенних текстів зокрема і поезії та
прози взагалі, а також висвітлити нюанси буденної свідомості пересічної
людини.
Таким чином, прозаїзацію АПТ можна проілюструвати схемою, в якій епізація
позначена літерою а, дестилізація – b, колоквіалізація – c та стереотипізація –
d, що зображує картину різнобічності процесу прозаїзації поетичного мовлення
взагалі й пісенних текстів зокрема (див. рис. 2.1).
Поезія А (художнє мовлення) Проза А (нехудожнє мовлення)
a b c d a b
Поезія В (вірші) Проза В (художня проза)
a b
Публіцистичне
АПТ Наукове
a b c d Офіційно-ділове
Розмовне
a b c d
Рис. 2.1. Напрямки прозаїзації англомовних пісенних текстів
Один з напрямків прозаїзації відбувається з боку художньої прози у вигляді
епізації та певного ступеня дестилізації; другий – з боку розмовного мовлення у
вигляді всіх чотирьох складових прозаїзації; третій – з боку всього практичного
мовлення. Наведена схема свідчить також про те, що всі складові прозаїзації є
взаємозалежними та взаємозумовленими.
Основними причинами прозаїзації англомовних пісенних текстів другої половини ХХ
століття, на наш погляд, є, насамперед, складна семіотична природа пісні, яка є
зразком поліаспектного стилістичного утворення, в якому стилістична значущість
пісенного тексту є лише однією з складових суцільної стилістичної маркованості.
Завдяки подібній інтерсеміотичній специфіці в процесі продукування-сприйняття
пісні утворюється феномен відносної свободи вибору центрів розподілу
фіксованого об’єму стилістичності. Наприклад, загальний стиль пісні, що знайде
відображення у її популярності, міститься у музичному супроводженні та іміджі
виконавця, при чому пісенний текст може бути максимально позбавлений
стилістичної маркованості [103; 173; 178; 194].
Наступним фактором, який зумовив активізацію процесу прозаїзації АПТ, є
комерціалізація мистецтва, внаслідок чого естетична валентність твору втрачає
релевантність, поступаючись популярності твору, що базується на комерційному
успіхові мистецького продукту [144]. Вагомою передумовою інтенсифікації впливу
прозового мовлення на сферу АПТ, окрім комерціалізації, є також демократизація
суспільства взагалі та цілих галузей мистецтва зокрема як наслідок так званого
бунту мас [112], коли пересічна людина зі споживацькою світоглядною позицією
накидає свої права на всі сфери суспільного життя і таким чином знижує елітарну
високість мистецької творчості, що відображається у декількох факторах.
По-перше, споживачем мистецької продукції стає пересічна людина з посередньою
мистецькою компетенцією, яка нав’язує свої естетичні орієнтири авторові.
По-друге, художній твір будується за сталим алгоритмом, розрахованим на
створення популяризованого продукту. По-третє, автором та виконавцем твору стає
пересічна людина з демократизованим світоглядом. По-ч
- Київ+380960830922