РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ осіб та
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вирішення задач дослідження передбачало проведення комплексної оцінки стану
кардіогемодинаміки, кардіоінтервалометрії, морфометричних показників
еритроцитів, їх катехоламін- і інсуліндепонуючу здатність у хворих зі
стабільною стенокардією, а також оцінка можливості корекції виявлених змін за
допомогою базисної терапії і її комбінації з мілдронатом.
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
Для реалізації поставлених задач були обстежені 105 хворих на стабільну
стенокардію напруги III ФК у віці від 42 до 79 років. У 33 (31,4%) в анамнезі
був інфаркт міокарда. Діагностика стабільної стенокардії напруги і її
функціональний клас здійснювалася згідно рекомендацій Українського товариства
кардіологів [298].
При верифікації діагнозу ІХС враховували скарги хворих, анамнез, об’єктивний
статус, дані лабораторних і інструментальних методів обстеження. В роботі
використана класифікація ішемічної хвороби серця затверджена на VI
Національному Конгресі Кардіологів України (2000) [298].
Обстеження пацієнтів і наступне лікування проводили у кардіологічному
відділенні на базі клінічної лікарні № 6 міста Запоріжжя.
При включенні хворих у дослідження ми використовували наступні критерії:
верифікація стабільноїстенокардії напруги III ФК за класифікацією Канадської
асоціації кардіологів (CCS), тривалість захворювання більше 1 року, згода на
участь у дослідженні.
До критеріїв виключення пацієнтів із групи обстеження відносили: артеріальну
гіпертензію, серцеву недостатність ІІІ-ІV ФК (NYHA), сіноаурикулярну й
атріовентрікулярну блокади високих градацій, виражені особові і когнітивні
порушення, цукровий діабет і супутні захворювання легень, печінки і нирок з
їхньою функціональною недостатністю.
Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб співвідношенні по статі та
віку з обстеженими хворими.
У таблиці 2.1 представлена порівняльна характеристика осіб, включених у
дослідження, в залежності від віку, статі та тривалості захворювання.
Таблиця 2.1
Характеристика здорових осіб та хворих на ІХС, розподілених за віком, статтю та
тривалістю захворювання
Показники
Здорові особи
(n=30)
Хворі на ІХС
(n=105)
Вікові градації
- до 49 років
13,3
12
11,4
- 50-59 років
10
33,3
34
32,4
- 60-69 років
13
43,3
42
40
- понад 70 років
10
17
16,2
Стать
- чоловіки
19
63,3
66
62,9
- жінки
11
36,7
39
37,1
Тривалість захворювання
- до 5 років
51
48,6
- 6-10 років
33
31,4
- понад 10 років
21
20
Як видно з приведених даних, група здорових осіб і хворі на стабільну
стенокардію, включені в дослідження, були порівняні за віком і статтю.
Спостерігається деяка перевага в групі хворих ІХС осіб старше 70 років
обумовлена труднощами набору здорових осіб у цій групі через супутню вікову
патологію. Тривалість захворювання варіювала від 1 до 38 років, у середньому
7,57 років. Установлено, що у більшості хворих зі стабільною стенокардією
тривалість захворювання не перевищувала 5 років. У 31,4% анамнез ІХС склав від
6 до 10 років, у 20% - тривалість захворювання була більше 10 років.
Таким чином, контрольна група і група хворих ішемічною хворобою серця цілком
порівняні за вищевказаними показниками.
При порівнянні параметрів центральної і периферичної кардіогемодинаміки в
обстежених хворих і осіб контрольної групи (табл. 2.2) було відзначене зниження
всіх показників, що характеризують скорочувальну здатність міокарда.
Таблиця 2.2
Основні кардіогемодинамічні характеристики у здорових осіб та хворих, включених
у дослідження (M±m)
Показники
гемодинаміки
Здорові особи
(n=30)
Хворі на ІХС
(n=105)
Д %
АТсист., мм рт. ст.
124,2±1,25
130,9±1,67
<0,01
5,3
АТдіаст., мм рт. ст.
83,5±1,50
84,7±0,841
1,5
АТсер., мм рт. ст.
97,1±1,19
100,0±1,11
3,0
ЧСС, уд/хв
68,3±1,51
74,1±1,32
<0,01
8,5
УО, мл
65,4±1,48
50,3±1,10
<0,001
-23
УО/кг, мл/кг
0,893±0,061
0,680±0,031
<0,001
-24
УІ, мл/м2
36,9±1,84
28,80±0,803
<0,001
-22
ХОК, л/хв
4,50±0,204
3,64±0,072
<0,001
-20
ХОК/кг, л/хвЧкг
60,8±3,78
47,5±1,65
<0,001
-21,8
СІ, л/хвЧм2
2,45±0,137
1,92±0,049
<0,001
-23
ОШВ, мол/з
224,7±10,1
174,1±3,75
<0,001
-22,5
N, Вт
2,93±0,121
2,29±0,045
<0,001
-21,6
ВЕ, Вт/л
12,90±0,159
14,07±0,221
<0,01
10
ЗПОС, дінЧсм-5Чс
1846±114
2606±56,5
<0,001
41
ППОС, умов.од.
44,5±2,74
61,4±1,54
<0,001
38
Примітка: у цій та наступних таблицях критерій Р наводиться тільки для
показників з вірогідними відмінностями (Р<0,05).
Насамперед, це стосується УО, УО/кг, ХОК, ХОК/кг, СІ, ОШВ, N, значення яких
були вірогідно знижені в порівнянні з аналогічними показниками контрольної
групи (Р<0,001). Що стосується рівня систолічного артеріального тиску, то він у
хворих ІХС мав достовірну тенденцію до підвищення, хоча і залишався в межах
нормальних значень.
При вивченні показників, які характеризують стан судинного тонусу у обстежених
хворих, було відзначено, значне збільшення загального і питомого периферичного
опору судин. Відомо, що підвищення ЗПОС є компенсаторним механізмом,
спрямованим на підтримку адекватного рівня системної гемодинаміки в умовах
зниження серцевого викиду. Разом з тим відзначено, що динаміка даного показника
трохи випереджає рівень зниження серцевого викиду, що може бути обумовлено
впливом ряду інших факторів, серед яких визначену роль грає втрата еластичності
артеріальних стінок і зменшення просвіту дрібних артерій, що обумовлено
наявністю системного атеросклерозу.
Згідно рекомендацій Українського кардіологічного товариства [298], нами був
проведений аналіз ч
- Київ+380960830922