Ви є тут

Методи і моделі управління проектами інформатизації агропромислового комплексу

Автор: 
Баранюк Іван Андрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U000668
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ КОНФІГУРАЦІЄЮ ПРОЕКТІВ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ АПК
2.1. Класифікація проектів інформатизації АПК
Для того, щоб розробити нові або удосконалити існуючі методи управління
проектами створення регіональних інформаційно-консультаційних центрів, перш за
все необхідно виявити характерні особливості подібних проектів. Це завдання
може бути вирішено через віднесення даних проектів до певного типу, які широко
досліджені та описані в літературі.
Проект створення системи регіональних ІКЦ може бути реалізований через
відкриття нових організацій в усіх регіонах України, які надаватимуть
інформаційно-консультаційні послуги аграрним виробникам і переробникам
регіонів; яким властиві “однакові” цілі діяльності, функції та організаційні
структури.
Але кожний ІКЦ буде надавати лише йому властивий, потрібний тільки в даному
регіоні перелік послуг, який залежатиме від географічних, економічних,
структурних та інших особливостей АПК даного регіону.
Тобто, можна припустити, що даний проект підпадає під класифікацію так званих
організаційних проектів. Проаналізуємо основні відомі характеристики
організаційних проектів, щоб підтвердити це припущення та виявити основну
специфіку задач управління організаційними проектами (ОП).
В [115] наголошується, що, наприклад, реформування підприємства, реалізація
концепції нової системи управління, створення нової організації або проведення
міжнародного форуму – як організаційні проекти характеризуються наступним (що і
відображає якісно основні проблеми, що виникають при управлінні ОП):
цілі проекту наперед сформульовані, проте, результати проекту кількісно і
якісно важче визначити, чим в інших типах проектів;
терміни і тривалість задаються заздалегідь і можуть уточнюватися;
ресурси надаються, як в правило, в міру можливості;
витрати на проект фіксуються і піддаються контролю на економічність, проте,
вимагають корегування по ходу реалізації проекту.
В більшості робіт підкреслюється, що ОП мають нестандартний життєвий цикл, в
якому пропорції між основними фазами (концепції, розробки, реалізації і
завершення) відрізняються від типових в бік більшої тривалості початкових фаз
[3].
Близькими до наведених вище характеристик володіють так звані активні проекти.
Під активним проектуванням розуміється "сукупність дій суб'єкта економіки в
умовах нестабільного середовища з метою створення і управління стійко
функціонуючими соціально-економічними об'єктами на основі багатокритеріального
аналізу і синтезу умов функціонування елементів системи, які здібні до
цілеспрямованої (активної) поведінки" [8].
В [9] наголошується, що кожен активний проект є, перш за все, інноваційним,
оскільки його головна мета полягає в розробці і застосуванні нових технологій,
що забезпечують розвиток економічних систем. В результаті активного
проектування формується нова інформаційно-управляюча система. При цьому цілі
проекту заздалегідь намічаються, але вимагають корегування по ходу отримання
проміжних результатів; терміни і тривалість проекту також корегуються залежно
від одержаних проміжних результатів і загального прогресу проекту; ресурси для
проекту надаються в міру необхідності; витрати заздалегідь намічаються і
уточнюються по ходу реалізації проекту. Активний проект є адаптивною системою
із зворотним зв'язком, яка реагує та адаптується до внутрішніх і зовнішніх
змін, вносячи відповідні корективи і усуваючи конфлікти. Основним при цьому є
те, що параметри активного проекту міняються з часом під впливом різних
чинників.
В [7] підкреслюється, що типовим представником організаційного проекту є
мультипроект – зміна організаційної системи, технологій і т.п., сукупність
проектів виконуваних організацією з метою надання послуг і виробництва
продукції відповідно до попиту, що змінюється. Тому з погляду мультипроектності
організаційні проекти близькі до цільових програм.
Програми можна визначити як сукупність проектів або проект, який відрізняється
особливою складністю продукції та/або методів управління його реалізацією.
Звичайно цільові програми містять безліч взаємозв'язаних проектів, об'єднаних
загальною метою, виділеними ресурсами і відпущеним на їх виконання часом. Такі
програми можуть бути міжнародними, державними, національними, регіональними,
міжгалузевими, галузевими і змішаними. Як правило програми формуються,
підтримуються і координуються на верхніх рівнях управління: державному
(міждержавному), обласному, муніципальному і т.д.
Програми характеризуються:
високою вартістю і складними формами фінансування;
трудомісткістю і тривалістю реалізації;
необхідністю широкої кооперації;
впливом на соціальне і економічне середовища регіону і навіть країни в цілому.
За змістом програми підрозділяються на науково-технічні, соціальні,
інвестиційні, економічні, оборонні і т.д.
Принципи їх розробки базуються на поняттях і принципах програмно-цільового
планування.
Найважливішими з них є:
цілеспрямованість — тобто цільова орієнтація програм на забезпечення кінцевих
результатів;
системність — тобто розробка сукупності заходів, необхідних для реалізації
програми (організаційно-економічних, законодавчих, політичних,
адміністративних, технологічних і т. д.) у взаємозв'язку з концепцією розвитку
країни в цілому. Програми, орієнтовані на реалізацію цільових установок
розвитку країни в цілому повинні мати в суспільній системі статус найбільшого
сприяння;
комплексність — мається на увазі, що розробка окремих пов'язаних між собою
елементів програмної структури, забезпечуючих досягнення більш дрібних цілей,
повинна здійснюватися відповідно до основної (генеральної) мети тієї або ін