РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ ТОЧНОСТІ ФОРМОУТВОРЕННЯ ПОВЕРХНІ КІЛЕЦЬ КАРДАННИХ РОЛИКОПІДШИПНИКІВ
НА ОПЕРАЦІЯХ ЧОРНОВОГО ТА ЧИСТОВОГО ШЛІФУВАННЯ
Проблема точності виробництва в приладо- та машинобудуванні викликає неабиякий
науково-технічний інтерес як у нашій країні, так і за кордоном [29, 111, 112,
144].
Розробка теорії, вдосконалення методів розрахунку точності виробництва –
найважливіший напрямок у приладо- та машинобудуванні. Вирішення проблеми
точності виробництва має свої відчутні особливості. Сучасні прилади та засоби
автоматики – це складні прилади та пристрої, які включають механічні,
електричні, магнітні та інші елементи. Тому, поряд з вирішенням задач
забезпечення точності за геометричними параметрами виникають задачі
забезпечення фізичної взаємозаміни, тобто забезпечення точності за параметрами,
якість яких визначається фізичними якостями (пружність, магнітні якості тощо).
Перші кроки у створенні методик дослідження точності технологічних процесів
засновувались на експериментальних дослідженнях цих же процесів. Велику роль в
цих дослідженнях відіграли праці А. А. Зикова [54], котрий вперше звернув увагу
на ймовірну природу похибок, які виникають під час здійснені процесів обробки
деталей.
Яхін А.Б. [153] запропонував методи оцінки точності процесів обробки. Вони
засновані на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики, а
також пов’язав їх з розрахунком похибок базування та точністю налагодження
[154].
Порівняно з роботами, які виконувалися в той період за кордоном [115] за чисто
емпіричним напрямком, наші вчені вирішували задачу знаходження законів
розподілу розмірів та похибок неемпіричним шляхом, виходячи із суті фізичних
явищ. Серед робіт, які проводились в цьому напрямку, слід віднести роботи
професора Яхіна А.Б., який запропонував методи дослідження точності механічної
обробки за допомогою кривих розподілу, а пізніше точносних діаграм.
Великий вклад у розвиток теорії точності виробництва вніс професор М.А.
Бородачьов. В його працях [17, 19] були розглянуті правила сумування негаусових
розподілів. Ним вперше були введені коефіцієнти у формули сумування похибок:
відносного розсіювання () та відносної асиметрії (); складені теоретичні
точносні діаграми. На основі цих робіт можна залежно від умов обробки
прогнозувати характер закону розподілу.
Побудова розрахунковим шляхом точносних діаграм дозволяє слідкувати за ходом
виконання технологічного процесу та своєчасно впливати у випадку його
розналагоджування, що має важливе значення в умовах автоматизованого
виробництва.
Важливим етапом в дослідженні точності виробництва з’явилось застосування
розрахунково-аналітичного методу, запропонованого професором Соколовським А. П.
[128, 129]. За відомих причин виникнення похибок можливе знаходження умов, які
забезпечують підвищення точності (у цьому прогресивне значення
розрахунково-аналітичного методу). Геометричні похибки обробленої поверхні
суттєво впливають на контактну жорсткість, зносостійкість, шум та інші
експлуатаційні характеристики [91].
Однак багатоманітність процесів обробки, множина вихідних факторів (за кожним
із них), визначення закономірностей, вплив яких на похибку не дає можливості
визначити багато складових сумарної похибки. Тому, розрахунково-аналітичний
метод знаходить обмежене застосування, його застосовують лише для розрахунку
окремих (головним чином систематичних) складових сумарної похибки.
Подальші дослідження показали, що найефективнішим напрямком у вирішенні
проблеми теорії та розрахунку точності обробки є поєднання
ймовірно-статистичних та розрахунково-аналітичних методів. Таке поєднання
дозволяє більш чітко підійти до сумування випадкових та систематичних похибок.
Окрім цього, проводяться дослідження та розробляються методики, які
регламентують необхідність обмеження аналізу та синтезу складових сумарної
похибки [29, 33, 34].
Необхідність широкого впровадження інженерних розрахунків технологічної
точності за геометричними та фізичними параметрами в зв’язку з підвищенням умов
до якості та засобів автоматики, а також підвищення ступеня автоматизації
виробництва, висунуто ряд найважливіших проблем в області теорії та розрахунку
точності виробництва [29, 33, 64, 111, 117, 144]. До них можуть бути віднесені:
сумування похибок; аналіз та розрахунок точності за фізичними параметрами;
дослідження та розрахунок точності в умовах автоматизованих ліній.
Аналіз стану теорії та розрахунку точності виробництва дає можливість вважати,
що подальший розвиток науки та практики інженерних розрахунків в області теорії
та розрахунків точності виробництва залежать від ступеня розробки методів
математичного опису закономірностей та взаємозв’язків технологічного процесу.
Велике значення у вирішенні питання точності виробництва має розробка
математичної моделі (математичних описів) закономірностей та взаємозв’язків
технологічного процесу. Правильно створені математичні моделі дають можливість
не тільки прогнозувати точність кожної з складових операцій технологічного
процесу, але й обумовлено підійти до розробки оптимальних систем автоматичного
керування цими процесами з метою отримання високоякісної продукції за
мінімальних затрат на виробництво.
Кожна математична модель процесу може бути показана у вигляді сукупності
співвідношень (наприклад, формул, рівнянь, нерівностей тощо), які відтворюють
найсуттєвіші та характерні закономірності й взаємозв’язки, які присутні
реальному технологічному процесі, відкидаючи при цьому всі другорядні ознаки.
Технологічні процеси серійного та масового виробництва, які
- Київ+380960830922