Ви є тут

Управління природно-заповідним фондом в Україні: організаційно-правові питання

Автор: 
Бевзенко Володимир Михайлович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001214
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТИ УПРАВЛІННЯ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИМ ФОНДОМ В УКРАЇНІ 73
2.1. Поняття та види суб’єктів управління природно-заповідним фондом 73
2.2. Функції та повноваження органів виконавчої влади загальної компетенції у
сфері управління природно-заповідним фондом 91
2.3. Органи виконавчої влади спеціальної компетенції у сфері управління
природно-заповідним фондом 108
2.4. Компетенція органів місцевого самоврядування щодо
управління природно-заповідним фондом 120
2.5. Участь громадськості в управлінні природно-заповідним
фондом та його охороні 130
2.6. Проблеми удосконалення організаційно-правових засад управління
природно-заповідним фондом в Україні 146
Висновки до розділу 2 160
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...168
ДОДАТКИ 194
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процес становлення України як демократичної,
правової, соціальної держави, її інтеграція до європейської спільноти
передбачають запровадження та реалізацію цілої низки реформаційних новацій в
економічній, адміністративно-політичній та соціально-культурній сферах. Одним
із напрямків таких перетворень є вироблення і послідовне здійснення
цілеспрямованої екологічної політики, яка відповідала б світовим нормам і
стандартам, перебудова у межах адміністративної реформи системи органів
виконавчої влади, зокрема тих, які опікуються проблемами охорони навколишнього
природного середовища.
Складовими елементами здійснення в державі екологічної політики та
адміністративної реформи є організація і ведення заповідної справи, формування
цілісної мережі заповідних територій і об’єктів, організація функціонування
сучасної системи органів державної влади, місцевого самоврядування. Тому з
урахуванням стабільного широкомасштабного промислового використання природних
ресурсів, їх поступового виснажування і руйнування дедалі більше зростає роль
заповідної охорони навколишнього природного середовища, науково обґрунтованого
використання та відтворення запасів природної сировини. Необхідність такого
відновлення пояснюється також тим, що суспільство в цілому, його окремі
індивіди, незважаючи на науково-технічний прогрес, самі залишаються
компонентами природного середовища, тому нехтування його законами, недбале
ставлення до нього зрештою неминуче призведене до деградації людства.
Отже, з урахуванням зазначених обставин потребує перегляду існуюче поняття
природно-заповідного фонду, уявлення про нього як про об’єкт управління, зміст
та особливості управління цим фондом. З’ясування сутності природно-заповідного
фонду в контексті управління неможливе також без дослідження системи суб’єктів
управління цим фондом, їх завдань, компетенції та особливостей функціонування.
Попри існування об’єктивної потреби в дослідженні проблем управління
природно-заповідним фондом основний науковий доробок у цій галузі зроблено
вченими неюридичних галузей науки (біологами, географами); в Україні з моменту
її становлення як незалежної держави майже відсутні наукові праці, присвячені
юридичним аспектам організації та ведення заповідної справи.
Таким чином, поглиблене дослідження особливостей управлінського впливу на
природно-заповідний фонд, системи правового регулювання його статусу,
практичної діяльності суб’єктів управління обумовлюється потребами сьогодення і
майбутнього Української держави, у зв’язку з чим набуває особливого змісту і
актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконано відповідно до п. 1.11 Пріоритетних напрямків
фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та
науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених
наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., та п. 2.1 Головних напрямків
наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на
2001-2005 рр., схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх
справ 23 березня 2001 р., протокол № 3. Воно відповідає також завданням,
визначеним розділами 3, 4 Програми перспективного розвитку заповідної справи в
Україні, затвердженої постановою Верховної Ради України № 177/94-ВР від 22
вересня 1994 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому,
щоб на підставі аналізу чинного законодавства про природно-заповідний фонд і
практики його застосування розкрити зміст управління природно-заповідним фондом
України, визначити особливості реалізації органами виконавчої влади, місцевого
самоврядування, громадськості управлінських функцій щодо цього фонду, а також
шляхи поліпшення управлінської діяльності у сфері заповідної справи та її
правового регулювання.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації необхідно вирішити такі основні
завдання:
- дати характеристику природно-заповідного фонду як об’єкта державного
управління та складових останнього;
- визначити сутність управління природно-заповідним фондом та його функції,
методи і форми;
- з’ясувати правові засади здійснення управління природно-заповідним фондом;
- визначити поняття та систему суб’єктів управління природно-заповідним фондом;
- визначити функції, права та обов’язки органів виконавчої влади, місцевого
самоврядування у сфері управління природно-заповідним фондом;
- окреслити форми участі громадськості в управлінні природно-заповідним фондом
та його охороні;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення організаційно-правових
засад управління природно-заповідним фондом в сучасних умовах розвитку
Української держави.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини‚ які виникають у зв’язку із
здійсненням управління у сфері функціонування приро