РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ НА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ
2.1. Умови та фактори формування інвестиційного клімату регіону на макрорівні
Стан інвестиційного клімату визначається умовами та факторами, які
характеризують міру сприятливості ситуації в тому чи іншому регіоні для
вкладення інвестицій та сприяють економічному зростанню від їх використання.
Розглядаючи інвестиційний клімат в рамках функціонування цілісної світової
інвестиційної системи, варто виділити такі рівні його оцінки як:
мегаінвестиційний, який передбачає врахування світових інвестиційних процесів і
факторів; макроінвестиційний, який охоплює оцінку факторів в рамках держави;
мезоінвестиційний - відповідно у межах регіону; а мікроінвестиційний -
характеризує реальні економічні, юридичні і культурні відносини інвестора на
рівні підприємства. При цьому, на будь-якому рівні аналіз існуючих
соціально-економічних умов, передумов та факторів формування інвестиційного
клімату регіону можна умовно згрупувати у наступні основні блоки:
нормативно-правові, соціально-політичні, економічні, екологічні,
організаційно-управлінські та інформаційні. Причому, цей поділ є умовний і не
чіткий, оскільки фактори взаємопов’язані і можуть бути віднесені в однаковій
мірі до різних груп.
В даному параграфі проведемо аналіз соціально-економічних умов, передумов та
факторів формування інвестиційного клімату регіону на макрорівні, тобто на
рівні держави загалом, у складі і нерозривно з якою розвивається і функціонує
регіон, і які є визначальними при обґрунтуванні рішення щодо інвестування.
Так, зокрема, нормативно-правові умови з метою формування сприятливого
інвестиційного клімату повинні, як свідчить світова практика, характеризуватись
стабільністю правового регулювання інвестиційної та іншої господарської
діяльності, яка передбачає гарантії захисту прав інвесторів, зокрема, у
відносинах власності та надання податкових пільг для підтримки інвестиційної
діяльності; дотриманням правових норм та можливістю забезпечення їх примусового
виконання.
Багатьма економічними дослідженнями та опитуваннями інвесторів підтверджується,
що група правових факторів займає чільне місце у формуванні сприятливого
інвестиційного клімату.
В Україні законодавча база регулювання інвестиційної діяльності є вкрай
нестабільною. Почала своє формування з Закону України „Про захист іноземних
інвестицій в Україні” від 10.09.91 та Закону України ”Про інвестиційну
діяльність” від 18.09.91. З цього часу вносились багаточисленні поправки,
інколи норми, які взаємо виключають одна одну, що зумовило протиріччя та
плутанини між прийнятими законами, нормативно-правовими підзаконними актами
(постанови КМУ, накази, листи міністерств та відомств) і в результаті
законодавство з питань діяльності іноземних інвестицій змінювалось близько
десяти разів. Інвестор готовий приймати наявні “правила гри”, хоч би які
недосконалі вони були, але постійні підлаштування під законодавчі зміни, що
інколи суперечать чинним законам, створюють хаос в економічній діяльності.
Нестабільність законодавства в Україні також підтверджує опитування 122
найбільших інвесторів, яке було проведене у травні 2002 року за допомогою
дипломатичних установ, об’єднань іноземних підприємців в Україні та Інтернету
[99, с.71]. Зокрема, 29 серед опитаних інвесторів при оцінці законодавчої
стабільності дали відповідь дуже погано, 60 – погано, 22 – задовільно і лише 2
– добре.
Сприятливість інвестиційного клімату характеризує високий рівень правопорядку в
державі, який продукують чіткі механізми виконання діючих законів, що дає
можливість уникнути зловживань зі сторони суб’єктів підприємництва, службових
осіб та представників державних органів влади.
В Україні, у зв’язку з неефективністю санкцій за невиконання норм права,
створилась тенденція, коли порушення права економічно вигідніше, ніж його
виконання. В результаті інвестор стикається з бюрократизмом та корупцією,
відбувається криміналізація економіки. Невиконання законів також, частково,
пов’язано з недосконалістю існуючої судової системи, яка не відповідає потребам
ново змінених економічних реалій, а інвестори не можуть бути впевнені у захисті
своїх прав та інтересів, адже судова влада не є в повній мірі незалежною.
Перевантаженість судів різних інстанцій надзвичайно сповільнює швидкість
розгляду процесів, що ще більше знижує ефективність системи як засобу вирішення
конфліктів.
Питання, пов’язані з формуванням інвестиційного клімату, відкритістю для
іноземних інвесторів, є особливо актуальними у наш час, перебувають у центрі
уваги владних органів та засобів масової інформації. На державному та
регіональному рівнях розроблена достатня кількість програм та планів заходів,
проте вони у більшості випадків є формальними, носять декларативний характер,
чітких механізмів їх реалізації не існує. Зокрема, видано розпорядження
Кабінету Міністрів України від 22.02.01 „Про заходи щодо поліпшення
інвестиційної привабливості України” та Указ Президента України від 12.07.01
„Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні”. Зазначеним
Указом передбачено затвердження двох програм: “Програми розвитку інвестиційної
діяльності на 2002-2010 роки” та “Програми „Інвестиційний імідж України”. Цими
документами передбачаються комплексні заходи щодо поліпшення інвестиційного
клімату в Україні, усунення існуючих недоліків, інформування про інвестиційну
політику та імідж України.
Позитивним моментом є тенденція вирівнювання правового статусу вітчизняних і
зарубіжних інвесторів
- Київ+380960830922