РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ТА ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ ЛІСІВ, ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО
ЛІСОКОРИСТУВАННЯ
2.1. Особливості управління в галузі охорони лісів, забезпечення
сталого лісокористування
Успішне вирішення питань, пов’язаних із використанням, відтворенням та охороною
лісів, багато в чому залежить від ефективності управлінської діяльності у даній
сфері. Управління у галузі використання, відтворення та охорони лісів є
організуюча діяльність державних, самоврядних та громадських органів з
практичного здійснення завдань щодо: збільшення лісистості території;
підвищення продуктивності та поліпшення якісного складу лісових насаджень;
нарощування природоохоронного потенціалу лісів, збереження їх біологічного
різноманіття; підвищення стійкості лісових екосистем до впливу негативних
факторів середовища, змін клімату; розширення застосування методів
раціонального використання лісових ресурсів, а також робіт із захисного
лісорозведення і агролісомеліорації тощо[17] [102 [17] Державна програма “Ліси
України” на 2002 - 2015 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України
від 29 квітня 2002 року № 581 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 18. -
Ст.933.].
У своїй сукупності органи, пов’язані між собою функціональною спрямованістю на
вирішення завдань щодо використання, відтворення та охорони лісів, утворюють
певну організаційну систему. Слід зауважити, що поняття “система органів”: 1)
акцентує увагу на наявності самостійної, відокремленої групи органів від усіх
інших органів; 2) визначає (окреслює) коло суб’єктів, що утворюють відокремлену
групу; 3) свідчить про наявність у цих суб’єктів ознак, притаманних соціальним
системам (єдність цільового призначення, ієрархічність внутрішньої організації,
субординаційність взаємозв’язків між структурними елементами тощо)[1] [103 [1]
Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. - К.: Ін Юре, 1997. – С.9.].
Особливістю організаційної системи управління в галузі використання,
відтворення та охорони лісів є багаточисельність та неоднорідність суб’єктів,
що її складають. До неї входять як органи державного управління, так і органи
місцевого самоврядування, як спеціально уповноважені центральні органи
виконавчої влади, для яких забезпечення раціонального використання, відтворення
та охорони лісів є головним завданням, а також центральні органи виконавчої
влади з галузевими повноваженнями (в певній сфері економіки – у промисловості,
сільському господарстві, транспорті тощо, на землях яких є ліси, лісова
рослинність) та функціональними повноваженнями (здійснюють певну державну
функцію - статистика, стандартизація, фінансування тощо, яка поширюється й на
лісову сферу економіки), для яких забезпечення лісоохорони, лісокористування є
лише складовою основних функцій при реалізації державної політики з певних
питань.
Різняться ці органи і територіальними масштабами своєї діяльності (так,
управлінські повноваження Кабінету Міністрів України поширюються на всю
територію України, а органів місцевого самоврядування – на відповідну
адміністративно-територіальну одиницю) й внутрішньою структурою організації
управління у даній сфері (наприклад, у складі Міністерства аграрної політики
України є одна штатна одиниця, виділена для вирішення питань лісівництва в
аграрній сфері, а до системи управління Державного комітету лісового
господарства України входять обласні управління лісового господарства, державні
підприємства лісового господарства та інші підприємства і установи).
На особливість організації управління у даній галузі впливають різні фактори.
Насамперед, це форма власності на ліси. Так, державна форма власності на ліси,
яка домінувала довгий час, зумовила переважно державне управління у лісовій
галузі, встановлення певних меж щодо участі у такому управлінні місцевих рад,
їх виконавчих органів. Передбачене чинним законодавством різноманіття форм
власності об’єктивно зумовлює побудову управління з урахуванням поділу лісів на
об’єкти права державної, комунальної та приватної власності.
Додає специфіки в управління в лісовій галузі й поділ земель на різні категорії
(стаття 19 Земельного кодексу України). Зокрема, за основним цільовим
призначенням землі України поділяються на такі категорії: землі
сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови,
землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі
історико-культурного призначення, землі оздоровчого призначення, землі
рекреаційного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі
промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Ліс на землях тієї чи іншої категорії стає об’єктом управління з боку органів
виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, інших органів, що
відповідають за організацію господарської та іншої діяльності на відповідних
землях (Міністерства оборони України, Державного комітету України по водному
господарству тощо).
Суттєво впливає на організацію управління у даній галузі й принцип розмежування
природокористування та контролю за ним, який з початку 90-х років минулого
століття запроваджується в системі управління охороною навколишнього природного
середовища. Відповідно до цього принципу поступово зростає обсяг контрольних
повноважень у галузі раціонального використання, відтворення та охорони лісів
центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного
середовища.
Важливе значення для формування організаційної системи управління в галузі
раціонального використання, відтворення та охорони лісів мають існуючі у
суспільстві погляди на те, якою ма
- Київ+380960830922