РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ ВИТОКИ СТАНОВЛЕННЯ
ТА РОЗВИТКУ ЦІННІСНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ
2.1. Проблема цінностей в історії філософії від античності до
теорії західноєвропейської культурології кінця XVIII сторіччя
Впродовж усієї історії розвитку людства існували питання щодо визначення явищ
дійсності. Осмислюючи ці явища, людина завжди намагалася відтворити саме
ціннісне ставлення до навколишнього світу. Розв’язуючи питання, що є добро та
зло, що є істина та хиба, що є вродливе та потворне тощо, людина виявляла своє
відчуття того, яке місце в її бутті посідає певне явище, яке воно має значення
безпосередньо для неї. Суб’єктивно інтерпретуючи дійсність, людина відкрила її
ціннісний бік.
В своєму опануванні навколишнього світу особистість керується не тільки
пізнавальною зацікавленістю, в її устремліннях присутній і емоційно забарвлений
підхід, в якому явища дійсності безпосередньо співвідносяться з почуттями та
прагненнями індивіда. Від початку свого існування людство, задовольнивши свої
первинні біологічні потреби, сприймало навколишній світ з чуттєво-емоційним
нахилом. Дійсність розглядали під кутом зору її значущості (цінності) для
людини. В процесі диференціації різних напрямків практичної діяльності людство
визначало особливий характер цінності тих предметів, тих явищ дійсності, з
якими був пов’язаний певний рід діяльності. І саме при цьому процесі
відокремлення аксіологічних та гносеологічних функцій свідомості розвивалося
чуттєво-духовне ставлення людини до світу, що знаменувало собою один з
напрямків ціннісної орієнтації людства. Як зазначає М.С.Каган, естетична
свідомість формувалася та відокремлювалася мірою того, як у своїй практичній
діяльності та в системі своїх ціннісних орієнтацій первісна людина звернула
увагу на значення організованості, впорядкованості форми предметів, з якими їй
доводилося мати справу. Внаслідок цього естетичне ставлення характеризувало
емоційну оцінку того, як організовано, побудовано, визначено формою певний
зміст предмета чи явища дійсності [121, с.121].
Звичайно, першопочатково людина визначала для себе, що їй корисно, що є добрим
або, навпаки, поганим для неї, тобто її ставлення до навколишнього світу мало
утилітарний характер. Але якщо розглянути етимологію слова “прекрасне”, як
пропонує це зробити І.С.Нарський, в значенні якого переплелися характеристики
об’єктивних явищ дійсності та ціннісна позиція суб’єкта стосовно них,
розглянути генетичні коріння цього слова, то побачимо, що “прекрасне”, як і
взагалі “цінне”, походить з “корисного” і лише пізніше отримує своє самостійне
значення [213, с.65]. Можна сказати, що відтоді, як естетична свідомість
сформувалася, набула самостійності, людство знаходить красу та інші подібні
цінності і в природі, і в людині, у будь-яких сферах своєї діяльності. Тобто
сфера краси виявляється всеохопною, оскільки поза красою немає естетичних
відносин.
Загалом проблема цінності є дуже цікавою для дослідження: розглядаючи
загальнолюдські коріння ціннісного ставлення, дослідник має можливість
визначити закономірності руху філософської та культурологічної думки у вимірі
її осягнення цього ставлення. В свою чергу, за словами М.С.Кагана, це дає
можливість “визначити загальні закономірності розвитку аксіологічної думки”
[120, с.8], оскільки тоді ми дістаємо можливість отримати певні методологічні
уроки, які допоможуть у визначенні практичного та теоретичного значення цієї
проблематики на сучасному етапі її дослідження. Тому за часів постійно
змінюваних ціннісних орієнтацій розгляд проблеми цінності саме в історичному
ракурсі певною мірою має сприяти проектуванню моделей подальшого розвитку
сучасного суспільства. Недаремно проблема цінності неминуче актуалізувалася
тоді, коли відбувалися струси в історичному розвитку суспільства, що, як
наслідок, спричиняло знецінення вже існуючих культурних традицій та
дискредитацію ідеологічних підвалин.
У вітчизняній філософській думці доля аксіології складалася нелегко, це було
пов’язано з тим, що за часів існування марксистсько-ленінської ідеології,
зазначає Г.П.Вижлецов, вона перебувала під офіційною забороною, оскільки її
вважали “буржуазною лженаукою” [57, с.96]. Звичайно ж, у той час до
аксіологічної проблематики була привернена увага вчених-дослідників: розглядали
різні тлумачення природи цінностей, причини виникнення ціннісної теорії, її
місце у західній філософії, здійснювали спроби пояснити природу цінностей на
грунті марксистської методології. Проте суттєвого впливу на розвиток радянської
філософської думки не сталося, оскільки, за словами М.С.Кагана, примітивний
раціоналізм та однобічний гносеологізм, який виховували у кількох генерацій
радянських філософів, долався з великими зусиллями [120, с.7]. Тому сьогодні у
пострадянській філософській літературі проблема цінності отримала “друге
народження”; саме сьогодні, в час, коли відбуваються бурхливі зміни
суспільно-політичного розвитку, її розгляд є історично обгрунтованим та конче
необхідним. Ціннісні орієнтації не з’являються самі по собі звідки-небудь вони
формуються в ході історії, в процесі суспільно-історичного розвитку. Так само
ціннісні орієнтири стають, у свою чергу, поштовхом та перспективою для
подальшого руху історії.
Міркування щодо цінності зустрічаємо ще у давньогрецькій філософії: розуміння
добра, блага, краси чи величі, сенсу людського життя, щастя та інших понять
культури – питання, які антична філософська думка не могла обійти своєю увагою.
І якщо немає ще самого поняття цінності, на що звертає увагу О.Г.Дробницький,
проте вже обговорюють питання, які мають безпосередній стосунок
- Київ+380960830922