РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ
2.1. Об’єкт дослідження
Для дослідження використані дані про 1131 хворого, які лікувались в центрі по
наданню невідкладної допомоги при шлунково-кишкових кровотечах міста Києва з
приводу кровоточивих гострих виразок (КГВ) і ерозій (КЕ) шлунка та
дванадцятипалої кишки впродовж 1999-2003 років. Клінічний матеріал розподілений
на дві групи. Першу, яка в подальшому буде називатись “навчальною”, склали 836
пацієнтів, що лікувались на впродовж 1999 – 2002 років. В ній проведений
ретроспективний аналіз даних про розподіл ураження, його характер, локалізацію
у відділах шлунка та дванадцятипалої кишки, ступінь крововтрати, результати
діагностики і лікування. Другу – “контрольну” групу скали 295 хворих з КЕ і
КГВ, з яких 159 лікувались в Київському центрі по наданню невідкладної допомоги
при ШКК в 2003 році, а 126 - знаходились на стаціонарному лікуванні в
хірургічному відділенні МКЛ швидкої і невідкладної допомоги №6 м.Сімферополь. В
останній підгрупі (126 хворих) виконана порівняльна оцінка цитобіохімічних
показників при різних методичних підходах до лікування ціеї патології.
. Дані про них використані для порівняння результатів покращення діагностики і
вдосконалення методів лікування. Тому рандомізація цієї групи не проводилась.
В “навчальній” групі в гастродуоденальній зоні кровоточиві гострі виразки
виявлено у 216 (25,8%), а ерозії у 620 (74,2%) пацієнтів. Розподіл пацієнтів за
віком наводиться в табл. 2.1.
В досліджуваному клінічному матеріалі чоловіків було 567 (67,8%), жінок – 269
(32,2%). Співвідношення чоловіків до жінок становило 2,1:1. В “контрольній”
групі дещо змінився статевий склад контингенту (співвідношення чоловіків до
жінок – 2,3 : 1) і майже таким же був склад віковий.
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів за віком
Вік хворих
Число досліджених
До 20
28
3,37%
Від 21 до 30
185
22,12%
Від 31 до 40
117
13,94%
Від 41 до 50
173
20,67%
Від 51 до 60
117
13,94%
Від 61 до 70
80
9,62%
Від 71 до 80
88
10,58%
Понад 80
48
5,77%
Усього
836
100%
При вивчені питомої ваги кровоточивих гострих виразок і ерозій шлунка і
дванадцятипалої кишки в загальній структурі шлунково-кишкових кровотеч (ШКК)
одержані дані, які приводяться в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Питома вага КГВ та КЕ по рокам спостереження
Роки спостереження
Загальне число ШКК
КГВ та КЕ
1999
849
154
18,1%
2000
1024
213
20,8%
2001
1078
209
19,4%
2002
2003
1144
1211
260
295
22,7%
24,4%
Усього
5306
1131
21,3%
Як обтяжчуючий фактор у 362 пацієнтів виявилась супутня патологія в основному
серцево-судинної і дихальної систем (197), захворювань печінки, нирок та інших
органів (165), з індексом поліморбідності 2,3. Супутні захворювання здебільшого
спостерігались у осіб похилого та старечого віку.
Як видно з приведених даних, КГВ та КЕ в загальній структурі ШКК становлять
21,3%. Водночас спостерігається певна тенденція до зростання цієї патології по
рокам спостереження, що, на наш погляд, свідчить про її соціальну значимість.
2.2. Методи дослідження
З метою аналізу причин виникнення та особливостей протікання кровоточивих
гострих виразок і ерозій у хворих, що надходили в клініку виконувався такий
комплекс досліджень:
У всіх надходячих пацієнтів ретельно вивчався анамнез з пошуком причин
(захворювань чи життєвих станів, які могли спровокувати виникнення кровоточивих
ерозій та гострих виразок). Водночас проводилось виділення “шлункового” та
“виразкового” анамнезу з оцінкою продовженості кожного, частоти загострень,
кількості попередніх кровотеч та скарг, обумовлених супутніми захворюваннями.
Оцінювались також наявні у хворих медичні документи,з яких одержувалась
інформація про попередні знахідки і шляхи лікування.
Всі хворі надходили до клініки за невідкладною допомогою при наявності
шлунково-кишкової кровотечі. Їм виконувалась екстрена
езофагогастродуоденоскопія (ЕГДС) з виявленням джерела кровотечі, оцінкою стану
гемостазу за Forrest, по-можливості визначенням характеристик субстрату
кровотечі. Деяким пацієнтам, в основному при кровотечі, яка не продовжується,
або при підозрі на можливість її рецидиву, ендоскопічне дослідження проводилось
повторно на 1-3 добу. При активній кровотечі з виразок і ерозій, або при
нестійкому гемостазі застосовувались засоби ендоскопічного гемостазу у вигляді
зрошення джерела кровотечі капрофером, діатермокоагуляції, в “контрольній”
групі 29 пацієнтам виконувався ендоскопічний гемостаз флаторизацією джерела
кровотечі озоно-кисневою сумішшю. Всього 1131 обстеженому хворому виконано 1873
ендоскопії, в тому числі - 122 лікувальних.
Всім пацієнтам провадились загальноклінічні аналізи крові та сечі, біохімічні
дослідження рівня білірубіну та трансаміназ крові, загального білку та його
фракцій, сечовини та залишкового азоту, електролітного складу, коагулограми,
діастази сечі. Усього дослідженим хворим виконано 24921 лабораторне дослідження
з врахуванням 33 показників.
Для уточнення характеру та рівня порушень, викликаних причинними і супутніми
захворюваннями, впровадилась ЕКГ (1093), та огляд хворих відповідними
спеціалістами (терапевт, кардіолог, уролог, гінеколог, оториноларинголог та
інші).
Ступінь важкості втрати крові за даними гемодінамічних та гематологічних
показників з врахуванням клінічних проявів (загальний вигляд шкіряних покровів,
вказання на ортостатичні колапси, анамнестичні дані про частоту меленоподібного
стільця та блювоти “кавовою гущиною” або кров’ю, наявність та кількість
останніх при ендоскопічному дослідженні) з виділенням трьох ступенів
крововтрати, які розроблені професором В.Д.Братусем [13] і підтверджені
В.М.Сидоренком на основі
- Київ+380960830922