РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Матеріалами досліджень були американський білий метелик, його ентомофаги та ентомопатогенні мікроорганізми, серед останніх вірус віспи комах і вірус ядерного поліедрозу. Місцями проведення польових досліджень були: в Ужгородському районі - м. Ужгород, сс. Саловка, В. Добронь; в Мукачівському районі - сс. Страбичово, В. Лучки; в Виноградівському районі - сс. Сасово, Чорнотисово; у В. Березнянському районі - смт. В. Березний. Маршрутні й стаціонарні обстеження здійснювались у всіх вертикально-ландшафтних поясах Закарпаття і в найрізноманітніших біотопах - у плодових садах, присадибних ділянках, парках, лісах тощо. Стаціонарні спостереження по вивченню біології та екологічних особливостей АБМ проводились у низинному поясі в с. Страбичово Мукачівського району. В передгірному поясі строки розвитку АБМ досліджували на експериментальних ділянках у смт. В. Березний, а для порівняння ще й на експериментальних ділянках у м. Ужгороді ( на межі передгірного та низинного поясу).
Лабораторні дослідження та експерименти проводили в Закарпатському територіальному відділі карантину рослин ІЗР УААН (м. Ужгород).
Обліки розвитку АБМ у низинному поясі проводились від початку льоту метеликів 2-го покоління (після зимівлі). За початком льоту метеликів стежили по біоматеріалу лялечок, що зимували на неопалювальному горищі. Після початку льоту метеликів, обліками на модельних деревах шовковиці, які проводились з інтервалом у 7-10 днів, досліджували строки відкладання метеликами АБМ яєць і розвитку гусениць 1-2-го поколінь, до їх лялькування.
За строками лялькування гусениць 1-го і -2-го поколінь які були зібрані із стовбурів дерев, під час відходу їх на лялькування, спостерігали в лабораторних умовах. Лялечок 2-го покоління під час зимівлі поміщали на горище. Якщо восени відмічався виліт із них метеликів 3-го покоління, то спостереження за розвитком АБМ в осередках продовжували.
Для досліджень за розвитком АБМ на експериментальних ділянках використовували кладки яєць, які були зібрані в низинному поясі області. При досягненні гусеницями 4-5-го віків гілки дерев, на яких проходив їх розвиток, обтягувались капроновими ізоляторами для запобігання подальшого розповзання гусениць.
У проведенні досліджень із фенології АБМ та обробки й узагальнення отриманих результатів ми керувались методикою запропонованою Б.В. Добровольським. [133].
З часу виявлення АБМ у Закарпатті у 1952 р. і до 1988 р. Прикордонна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області проводила обліки кількості заселених шкідником дерев і кількості на них гнізд гусениць по кожному населеному пункту області. Нами, для узагальнення даних із динаміки популяцій АБМ, були використані сумарні показники кількості заселених дерев по кожному поколінню за рік.
Після 1988 р. такі обліки не проводились. Тому, з 1989 р. спеціалістами Закарпатського територіального відділу карантину рослин, а з 1992 р. і нами, чисельність АБМ визначалась за відносною кількістю заселених шкідником дерев до загальної кількості обстежених. Обліки заселеності дерев проводили в присадибних садах у сс. Сасово, Чорнотисово Виноградівського району, в с. Саловка Ужгородського району та в с. Страбичово Мукачівського району під час розвитку гусениць 3-5-го віків, коли павутинні гнізда гусениць добре помітні. При кожному обліку для обстежень бралось не менше 200 дерев.
Для визначення впливу на строки розвитку й динаміку популяцій АБМ метеорологічних умов за період 1952-1978 рр. була використана метеорологічна інформація Закарпатського облгідромету [136-141], а за період 1979-2003 рр. використовувались щоденні гідрометеорологічні бюлетені Закарпатського обласного центру по гідрометеорології. Інформація по сонячній активності (середні річні показники числа Вольфа W0) була отримана з Інтернету (за адресою: http://www izmiran.rssi.ru.).
Хижих ентомофагів і захворювання АБМ в осередках низинного поясу виявляли обстеженнями плодових дерев присадибних садів у період розвитку гусениць, від їх відродження і до відходу на лялькування. Для вивчення паразитичних ентомофагів та захворювань, проводили збір гусениць у період їх відходу на лялькування. В подальшому гусениць до лялькування утримували в лабораторії у садках, підкормлюючи листками шовковиці і, проводили обліки паразитичних ентомофагів, які виходили з гусениць, та смертності гусениць від захворювань. Лялечок 1-го покоління утримували в лабораторії, а 2-го тримали на горищі. Після вильоту метеликів проводили аналіз матеріалу, що досліджувався, підраховували кількість паразитів, що вилетіли з лялечок, визначали кількість передлялечок і лялечок, які загинули від захворювань, та визначали відсоток їх загибелі від паразитичних ентомофагів і захворювань.
В м. Ужгороді в 50-х роках минулого століття, тобто в перші роки появи АБМ у Закарпатті, в умовах польових експериментів, було встановлене велике значення хижих ентомофагів у знищенні АБМ на стадії яйця та на стадії розвитку гусениць молодших і середніх (1-4-го) віків. У 1994-2001 рр. такі експерименти нами, для порівняння, були повторені. Вони полягали у наступному.
Кладки яєць АБМ, що були зібрані в природних осередках низинного поясу Закарпаття вирізали з листя і їх контури, за допомогою копіювального паперу, переносили на міліметровий папір. Підрахунками, за допомогою лупи, визначали кількість яєць у 10-и кладках і площу в мм2, яку займали контури кладок. Поділивши кількість яєць у кладці на площу мм2 яйцекладки, встановили, що в 1 мм2, у середньому, міститься 3 яйця. Потім, перемноживши кількість мм2, які вміщувались у контурі кладки на 3, отримували кількість яєць у кладці. Ця кількість була прийнята за вихідне число гусениць - колонії. Кладки яєць нумерували й розміщували на різних видах плодових дерев, а також на шовковиці й клені ясенолистому на експериментальних ділянках у м. Ужгороді. Кладки яєць кріпились до листків модельних дерев за допомогою ентомологічної булавк