РОЗДІЛ 2
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ ПРИ ПРОВАДЖЕННІ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНАМИ ДІЗНАННЯ
2.1. Дотримання прав і законних інтересів особи при прийнятті, реєстрації, перевірці та вирішенні заяв і повідомлень про злочини в стадії порушення кримінальної справи
Порушення кримінальної справи - перша стадія кримінального процесу, яка створює необхідні підстави для подальших слідчих дій. Відомий юрист О.Ф.Коні писав: "Кримінальне переслідування дуже серйозна річ, щоб не викликати самого ретельного осмислення. Ні наступне виправдання судом, ні навіть закриття справи перед віданням до суду дуже часто не можуть загладити матеріальної та моральної шкоди, завданої людині поспішним і необгрунтованим притягненням її до кримінальної справи" [118]104.
Сам факт порушення справи вказує на те, що правоохоронні органи встановили ознаки злочину про ту чи іншу подію і розпочали дії, до яких по мірі руху розслідування залучається низка громадян.
В нашому дореволюційному судочинстві самостійної стадії чи окремого процесуального акту порушення кримінальної справи не існувало, як не було і немає й зараз в більшості закордонних країн. Згідно Статуту кримінального судочинства Російської імперії 1864 року для початку провадження в кримінальній справі достатньо було заяви громадянина про злочин, а закінчувалась ця справа тільки в суді. Введення інституту порушення кримінальної справи, як самостійної стадії кримінального процесу, датується 1924 роком [279, 168, 53]105. Реально його зміст зводиться до попередньої чи дослідчої перевірки і є продуктом переродження інституту дізнання, передбаченого дореволюційним законодавством. З плином часу, в теоретичних розробках, присвячених аналізу структури кримінального процесу, переваги набула позиція про самостійність стадії порушення кримінальної справи. Таким чином, акт порушення кримінальної справи набув значення юридичного факту, з однієї сторони, що породжує обов'язок розпочати розслідування, з іншої - право проводити слідчі дії та приймати процесуальне рішення [86]106.
Сьогодні все частіше пропонується повернутися до правил, які діяли в дореволюційній Росії, і ліквідувати стадію порушення кримінальної справи. На нашу думку, в силу консерватизму вітчизняного кримінального процесу, це навряд чи можливо. Реформування даної стадії вбачається в тому, щоб законослухняна поведінка стала вигідною, а порушення закону - ні.
Згідно ст.4 КПК суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Успішне вирішення цих завдань багато в чому залежить від своєчасного і обгрунтованого вирішення питання про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. Однак, як показує аналіз правозастосувальної практики, в останні роки тут намітилась ціла низка негативних тенденцій, які аж ніяк не сприяють ефективній боротьбі зі злочинністю і, в кінцевому рахунку, захисту прав і законних інтересів особи.
Для реального і повноцінного здійснення прав особи в стадії порушення кримінальної справи вони потребують належного забезпечення, на що в умовах державно-правових перетворень звертається особлива увага. Більшість нововведень до кримінально-процесуального законодавства, окремі з яких вже прийняті [76]107, а також ті, які пропонуються [122, 123, 130]108, спрямовані на забезпечення прав особи. Основна причина істотного підвищення значущості даного питання відома - переорієнтація української держави у відносинах з особистістю на світові принципи і стандарти. В Україні не тільки визнаються, але й гарантуються і не можуть бути скасовані конституційні права і свободи людини та громадянина (ст.22 Конституції України [121]109), які є загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права [62, 116, 157]110.
Категорія "особи" в кримінальному процесі застосовується для позначення громадянина, який залучений до кримінально-процесуальної діяльності, незалежно від його процесуального становища, тобто "особа" виражає те загальне, що характерне для всіх учасників кримінального процесу і кожного окремо [125]111.
Забезпечення прав особи включає:
- інформування особи про володіння правами та їх роз'яснення;
- створення необхідних умов для повноцінної реалізації прав;
- захист прав;
- відновлення порушених прав.
В юридичній науці висловлювались й до цих пір висловлюються сумніви з питання про процесуальний характер діяльності учасників даної стадії та правових відносин, що між ними виникають. Окремі юристи вважають, що кримінально-процесуальна діяльність розпочинається після порушення кримінальної справи. Вони вважають, що діяльність прокурора, слідчого, органів дізнання по прийому, розгляду і перевірці заяв (повідомлень) про злочини аж до прийняття рішення про порушення кримінальної справи (відмови в порушенні кримінальної справи) носить не процесуальний, а адміністративний характер і, таким чином, відносини між учасниками цієї діяльності не є кримінально-процесуальними [142]112.
Однак дана позиція не знайшла широкої підтримки. У більшості вчених - юристів питання про правову природу стадії порушення кримінальної справи не викликає сумнівів. Вона є початковим етапом кримінального процесу. Діяльність, яка в ній здійснюється, носить процесуальний характер. На цій стадії складається цілий ряд процесуальних документів: протокол усної заяви, протокол явки з повинною, запити органів дізнання в установи, організації про витребування необхідних матеріалів, пояснення громадян, протокол огляду місця події, протокол накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку. Завершує цю стадію одне із наступних процесуальних рішень: постанова про порушення кримінальної справи, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи. Може бути прийнято ще одне - проміжне рішення - пр