Розділ 2
РОЛЬ ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИХ МІСТ У РОЗВИТКУ
ВНУТРІШНЬОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ
Загальний стан торгівлі у містах півдня України напередодні реформ зазвичай характеризується як доволі розвинений, особливо, якщо порівняти його з рівнем розвитку промислового виробництва. В цей час на півдні України разом з зовнішньою торгівлею, яка відігравала дуже велику роль у регіоні, швидко розвивалася і внутрішня торгівля. Зростали старі, з'явилися нові торговельні центри, зв'язки яких з всеросійським ринком неухильно поглиблювалися. Розвиток внутрішнього ринку проявився у розширенні мережі різних торговельних закладів (ярмарків, торгів, базарів, магазинів, крамниць, трактирів, тощо) та бірж [127; 305-306; 342; 349:177-199; та ін.]. Що стосується зовнішньої торгівлі, то вона, звичайно, була зосереджена у портових містах і на першому місці з них була Одеса. Загалом експорт через південні чорноморсько-азовські порти у 1860 році складав понад 32% експорту усієї Російської імперії (Табл. 2.32) [349:183], а по деяким видам товарів, особливо хлібним, до 70-78% і навіть більше (табл. 2.33-2.34) [349:184].
Таким чином, провідні історики зробили цілком логічний висновок про те, що напередодні реформ всі інші види торгівлі на півдні України були так чи інакше пов'язані саме з зовнішньою, а точніше, з експортною торгівлею [305:91; 338:39; та ін.]. У регіоні склалася розвинена структура постачання сільськогосподарської продукції на зовнішній і внутрішній ринки, в основі якої стояли ярмарки та базари.
2.1. Ярмаркова торгівля
Ярмарки існували в усіх південноукраїнських губерніях та повітах. Відомо, що у Херсонській губернії в 1854 році діяв 121 ярмарок, загальний обсяг обігу яких становив 4 млн. 973 тис. руб. З них у містах і містечках відбувалось 35 ярмарків з загальним обсягом продажу 4 млн. 476 тис. руб. (90,0 %). В тому ж році А.О.Скальковський нарахував у Катеринославській губернії разом, за винятком Таганрогського градоначальства, 293 ярмарки, на яких продавалося товарів на суму 4 млн. 283 тис. руб. З них у містах та містечках відбувалось близько 30 ярмарків з обсягом реалізації товарів на суму 2 млн. 584 тис. руб. (59%). Проте слід зауважити, що на території Таганрогського градоначальства (за межами сучасної території України) мали місце лише 35 ярмарків, але з обсягом торгівлі близько 6 млн. руб. (табл. 2.1) [129].
Пізніше В.Павлович повідомив про те, що у 1858 році на Катеринославщині ярмарки відбувались вже у 319 населених пунктах, але навів вибіркові дані лише про 56 найважливіших з них (з обсягом торгівлі понад 20 тис. руб.). Загальний обсяг їх обігу складав тоді 2 млн. 637 тис. руб. З них у містах та містечках діяло 14 ярмарків з обігом в 1 млн. 406 тис. руб. або 53,3% (табл. 2.2) [61:219-223]. Самими значними були ярмарки на Катеринославщині - Петро-Павлівський у самому Катеринославі та Спасо-Преображенський у Новомосковську (Табл. ІІ.2). У Херсонській губернії найкрупнішими були: Хресто-Воздвиженський в Одесі, Георгіївський, Петрівський, Семенівський, Спиридонівський та Средопосний в Єлисаветграді (табл. 2.1). Правда, аналізуючи показники торговельних обігів ярмарок, треба пам'ятати, що А.О.Скальковський опублікував цифри загальної вартості привезених на них товарів, а В.Павлович - вартість реально проданих товарів.
Так чи інакше, можна зробити висновок, що ярмарки в містах півдня України напередодні реформ за обсягами продажу товарів були найбільш значними саме у Херсонській губернії, хоча і в Катеринославській губернії "міські ярмарки" за показником обігу переважали над сільськими. Сказане суперечить висновку про провідну роль сільських ярмарків принаймні на півдні України [381:37-38].
Слід зауважити, що більшість ярмарків регіону мали свою спеціалізацію. Зазначається, що дві ярмарки у Катеринославі були "власно вовняними". На решті названих нами "міських ярмарків" головним товаром була худоба, зокрема коні, причому худоба купувалася як для потреб внутрішнього ринку, так і для експортної торгівлі. Що стосується хліба, то лише на деяких ярмарках його продаж займав помітне місце. З таких ярмарків можна назвати Георгіївський та Семенівський у Єлизаветграді, Похвальний у Новомиргороді та Макавейський і Покровський у Вознесенську (табл. 2.1- 2.2) [129:29-39; 305].
Взагалі постачання великих обсягів хлібу для експортних потреб мало свої особливості. Ще В.Павлович повідомляв про те, що на Катеринославщині, наприклад, торгівля хлібом йшла переважно на базарах. Крупні землевласники доставляли хліб безпосередньо в портові міста за свій кошт. Дрібні партії хліба збувались селянами на місці тим самим поміщикам або агентам торговельних домів. Важливою ланкою хлібної торгівлі були так звані магазини (склади), розташовані поруч з портами [61:212-213]. Наведені дані дали підстави деяким авторам зробити висновок, що вже у 1850-х роках торгівля хлібом "набирала все більше характеру постійної торгівлі" [305:91].
Що стосується загальної еволюції ярмаркової торгівлі протягом пореформеного періоду, то, на жаль, у нас немає достатньо матеріалу, щоби охарактеризувати цей процес детально. Існує думка, що поступово ярмаркова торгівля занепадає, причому найбільш виразно це було помітно саме на "міських ярмарках". Б.О.Кругляк навіть визначив два етапи розвитку ярмаркової торгівлі: 1860-1870 роки - кількісне зростання дрібних ярмарків у сільській місцевості та підвищення їх значення; 1880-1890 роки - скорочення кількості середніх та великих ярмарків та підвищення рівня їх спеціалізації [381:39-40].
Спробуємо проаналізувати цю схему, розглянувши конкретні матеріали. Більш чи менш детально відома історія Хресто-Воздвиженського ярмарку в Одесі. Він був заснований на Пересипу за межею лінії "порто-франко" у 1833 році і, за планами міської влади, мав стати хлібним [263:2]. Вже напередодні реформ він характеризується як незначний в торговельному житті міста [305:90], хоча, як ми бачили, у 1854 році, за А.О.Скальковським, загальна вартість привезених на нього товарів складала 450 тис. р