Розділ 2. НАБУТТЯ, РЕАЛІЗАЦІЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ БІЖЕНЦІВ В УКРАЇНІ.............................................................. 95
2.1. Порядок набуття та припинення правового статусу біженців в Україні.................................................................................................................. 95
2.2. Заборона вислання біженців та юридична відповідальність як основні гарантії реалізації правового статусу біженців в Україні...........127
2.3. Проблеми і шляхи реалізації прав та виконання юридичних обов'язків біженців в Україні............................................................................ 144
Висновки до Розділу 2......................................................................................... 170
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 181
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
1. БАПОР - Близькосхідне агентство Організації Об'єднаних Націй для допомоги палестинським біженцям і організації робіт.
2. ДЕРЖКОМНАЦМІГРАЦІЇ - Державний комітет України у справах національностей та міграції.
3. ЄС - Європейський Союз.
4. SIV - Імміграційна служба Швеції.
5. МВС - Міністерство внутрішніх справ України.
6. МОБ - Міжнародна організація у справах біженців.
7. ОАЄ - Організація африканської єдності.
8. ООН - Організація Об'єднаних Націй.
9. СНД - Співдружність Незалежних Держав.
10. УВКБ ООН - Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців.
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Серед усіх прав людини визначальним є право на життя. Це право гарантує недоторканність фізичного існування людини, оскільки життя розглядається як єдине і неподільне благо, яке не підлягає обмежувальній оцінці і не допускає розпорядження ним ззовні. Очевидним у цьому сенсі є те, що позбавлення особи її прав і свобод, перш за все права на недоторканність життя, або обмеження такого права з боку держави зводять нанівець соціальну цінність самої людини і спонукають її самостійно рятувати себе та своїх близьких від загрози фізичного знищення. Однією з форм такого порятунку стає втеча із зони небезпеки і, як наслідок - зміна країни проживання та пошук притулку за її межами. Саме таких людей законодавство більшості держав світу, в тому числі й України, визнає біженцями.
Прибуття біженців в Україну набуло характеру масового явища ще у перші роки незалежності України і зумовило необхідність розробки законодавства, яке б визначало їхній правовий статус. На цей час нормативно-правова база з цього питання в основному сформована. Разом з тим розвиток законодавства України про біженців відбувався безсистемно, значною мірою ситуативно. Реалізація закріплених у ньому прав і свобод біженців ускладнювалася перманентною реорганізацією державних органів, на які покладалося виконання законодавства у цій сфері. Після приєднання України у 2002 році до Конвенції ООН про статус біженців та проголошення курсу України на євроінтеграцію постало завдання привести законодавство України про біженців у відповідність з міжнародними стандартами.
В останні роки ускладнення політичної ситуації в деяких регіонах світу, географічна близкість України до кордонів об'єднаної Європи та "прозорість" східних кордонів України призвели до посилення міграційних процесів і загострення проблеми біженців в Україні, що й обумовило необхідність наукового дослідження цієї проблеми.
Значною мірою актуальність дослідження підтверджується інтересом до цієї проблематики зарубіжних і вітчизняних вчених. У різні часи, досліджуючи статус біженця у міжнародному праві, розробкою проблеми біженців займалися Л.Галенська, Г.Гудвін Гілл, В.Дєєв, Ж.Егер, О.Клінова, Д.Макнамара, К.Нгуєн, Д.Патрик, В.Потапов, А.Соколов, Д.Хорекенс. Останніми роками російські учені Є.Гончаренко, А.Жеребцов, Д.Іванов, Н.Каткова, І.Кисельова, М.Лебедєв, В.Радул, Т.Регент досліджували регулювання правового стаусу біженців у Російській Федерації. Білоруські учені Л.Васильєва, І.Фісенко досліджували правовий статус біженців у Республіці Білорусь.
Певне висвітлення проблема біженців знайшла у вітчизняній науковій літературі. Теоретичні та практичні питання правового статусу біженців в Україні досліджували В.Д.Андрієнко, Ю.М.Білуха, С.П.Бритченко, Ю.В.Бузницький, М.В.Буроменський, В.С.Гринчак, В.І.Євінтов, О.Л.Копиленко, В.С.Крисаченко, О.В.Кузьменко, О.А.Малиновська, В.О.Новік, О.І.Піскун, В.Ф.Погорілко, С.П.Ратушний, Ю.І.Римаренко, С.Г.Рубанов, Ю.М.Тодика, О.Ф.Фрицький, С.Б.Чехович, Ю.С.Шемшученко, В.В.Шепель, М.О.Шульга та інші. Віддаючи належне авторам досліджень, слід зазначити, що розглядаючи окремі аспекти проблеми правового статусу біженців, комплексно ця проблема не досліджувалася.
Найбільшу увагу проблемі правового статусу біженців в Україні приділено у наукових працях С.П.Бритченка, О.Л.Копиленка, О.А.Малиновської, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, С.Б.Чеховича, рекомендації та висновки яких враховані у процесі цього дослідження. У той же час, у зв'язку з оновленням законодавства, деякі теоретичні положення цієї проблеми вимагають перегляду і подальшого дослідження, у зв'язку з чим обрана тема залишаєтьтся недостатньо розробленою у конституційному праві України. Викладене й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина планової науково-дослідної роботи відділу к