РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВООХОРОННИХ ФУНКЦІЙ
УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Cутність правоохоронних функцій
Перш за все слід зазначити, що до цього часу не всі вчені-юристи виокремлюють правоохоронні функції держави, а якщо й роблять це, то, як правило, лише одну. При цьому вони називають і визначають її по-різному.
У монографії "Соціалістична держава: сутність, функції і форми", підготовленою Академією суспільних наук при ЦК КПСС в 1976 році про правоохоронну функцію взагалі не згадувалось [53].
Г.Н. Манов виокремлював правоохоронну функцію держави і вважав, що вона характеризує діяльність держави, спрямовану на охорону правопорядку, власності, прав і законних інтересів громадян. На його думку, цю функцію здійснюють усі органи держави, але поряд з цим існують спеціальні органи, на які вона покладається, наприклад, суд, прокуратура [14, с. 60]. При цьому характеристиці цієї функції він присвятив всього одну сторінку.
М.Н. Байтін визначав існування функції охорони соціалістичного правопорядку, соціалістичної власності, прав і свобод громадян. Однак звів її характеристику тільки до викладу на двох сторінках монографії проблем охорони соціалістичної власності [15, с. 250-252].
Більше уваги приділив правоохоронній функції В.Ф. Погорілко у своїй роботі "Функції Радянської загальнонародної держави", називаючи її функцією охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян [16, с. 38-41].
В.Н Хропанюк. виокремлюючи функцію охорони правопорядку, стверджує, що це діяльність держави, спрямована на забезпечення точного і повного здійснення його законодавчих розпоряджень усіма учасниками суспільних відносин [29, с. 122].
О.Ф.Скакун розуміє під правоохоронною функцією забезпечення охорони конституційного ладу, прав і свобод громадян, законності і правопорядку, довкілля, встановлення і регулювання правом усіх суспільних відносин [34, с. 48].
В Академічному курсі загальної теорії держави і права йдеться про функцію "охорони прав і свобод громадян, усіх форм власності", при цьому визначення їй не дається [40, с. 345].
П.М. Рабінович розрізняє внутрішні і зовнішні функції правоохоронної спрямованості. Внутрішніми функціями він вважає: гуманітарну або забезпечення, охорона і захист основних прав людини; охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку, або охоронна функція, при цьому відносячи її до політичних функцій. Зовнішніми функціями правоохоронної спрямованості він називає: участь у міжнародному забезпечені і захисті прав людини; участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку, яку вважає політичною функцією [32, с. 51-53].
Автори навчального посібника "Загальна теорія держави і права" за редакцією В.В.Копєйчикова виокремлюють функцію захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян, при цьому підкреслюючи, що із визначенням курсу на розбудову в Україні демократичної правової держави розширюється зміст і значення цієї функції [31, с. 74].
Автори курсу лекцій "Теорія держави і права" за редакцією
Н.Н. Матузова і А.В.Малько називають внутрішню правоохоронну функцію - охорони прав і свобод громадян, усіх форм власності, правопорядку і зовнішню - функцію забезпечення миру і підтримку світового порядку [37, с. 69-73].
Автори іншого посібника за редакцією В.К. Бабаєва наголошують що: перехід до демократичної держави приводить до пріоритетності функції захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення законності і правопорядку", але зміст цієї функції не розкривають [35, с. 81]. Вони також виокремлюють функцію підтримки світового порядку, включаючи в неї ліквідацію ядерної зброї; боротьбу з організованою злочинністю, в тому числі з корупцією, наркобізнесом, міжнародним тероризмом; регулювання міжнародних конфліктів [35, с. 83].
В.М. Сирих, виділяючи функцію охорони правопорядку і зміцнення законності, майже не розкриває її зміст [38, с. 38-39].
В.В. Оксамитний вважає , що існує правозахисна функція (в яку він включає: розроблення політики держави в сфері прав особи; визнання, закріплення і гарантування основних прав і свобод людини і громадянина; надання юридичних та інших форм захисту порушених прав і свобод) та правоохоронна функція (забезпечення правопорядку в цілому боротьба зі злочинністю; захист усіх форм власності) [46, с. 233].
І.А. Кузнецов, який захистив з цієї проблеми дисертаційне дослідження, вважає, що охорона соціалістичного правопорядку, соціалістичної власності, прав і свобод громадян є однією з основних функцій соціалістичної держави, не пропонуючи її визначення, але виокремлює такі її якості, як систематичний характер, особливий зв'язок з головними, історичними завданнями держави, здійснення даної функції усім державним механізмом у цілому. Він не розділяє пропозиції виокремлення як самостійних основних функцій охорону соціалістичної власності (Н.Е. Андріанов, Е.М. Ковешников) охорону прав і свобод громадян (А.П. Глєбов, Л.С. Явич). На його думку, охорона власності прав і свобод громадян створюють квінтесенцію охорони соціалістичного правопорядку у цілому. Він виділяв чотири неосновні функції, що створюють у своїй сукупності єдиний напрямок, котрий розглядається, і сторону державного впливу: охорону соціалістичної власності; охорону прав, свобод і законних інтересів особи; охорону прав і законних інтересів профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організацій і трудових колективів [22, с. 9-10].
Цей учений у змісті функції охорони соціалістичного правопорядку, соціалістичної власності, прав та свобод громадян виокремлював три основні сторони: забезпечення соціалістичного правопорядку, забезпечення соціалістичної власності, здійснення прав і свобод громадян, профілактику злочинів та інших посягань на правопорядок і боротьбу з правопорушеннями [22, с. 11-12].
Він вважав, що забезпечення правопорядку створює різноманітні заходи, котрі спрямовані на появу умов, які стим