РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ УСПІШНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА
2.1 Організація та проведення експериментальної роботи
Успішність професійної діяльності викладача вищого навчального закладу забезпечувалася функціонуванням таких педагогічних умов:
> постійним вдосконаленням професійної компетентності викладача вищого навчального закладу;
> створенням оптимальної педагогічної взаємодії на рівні викладач-студент та створенням різних типів ситуацій успіху.
Ми припускали, що реалізація зазначених педагогічних умов сприятиме розвитку мотиваційного, когнітивно-процесуального та рефлексивно-результативного компонентів УПД.
При проведенні констатуючого експерименту було зібрано та оброблено інформацію і проаналізовано спеціальну літературу за проблемою дослідження. Проводилися бесіди, узагальнювався передовий педагогічний досвід роботи викладачів ВНЗ, виявлялися проблеми і труднощі викладачів та студентів, які виникали в навчальному процесі, а також мотиви, які забезпечують діяльність усіх суб'єктів навчального процесу.
Розпочинаючи експериментальну роботу, ми припустили, що оптимальне досягнення УПД викладача можливе якщо: викладач і студент будуть знаходитися в одному вимірі, тобто розвивати індивідуальність студента неможливо без розвитку індивідуальності самого викладача, що безпосередньо впливає на формування відношення студентів як до майбутньої діяльності, так і до навчальної діяльності.
Успішності професійної діяльності викладача сприяє організація самого навчального процесу у ВНЗ на рівні міжособистісної взаємодії, коли викладач виступає у ролі партнера студента у сумісній творчості, мисленні, співпраці, які передбачають спільний пошук та відкриття наукових істин, особистих підходів до педагогічних проблем, встановлення гуманістичних співвідносин між викладачем та студентом. Таким чином, ми одержуємо логічний ланцюжок: студент - УПД викладача - відношення студента до діяльності, тобто виходимо в поле опосередкованого індивідуального відношення студентів до професійної діяльності. Отже, ми маємо повну підставу розглядати успіх студентів як важливий чинник розвитку УПД викладача і стверджувати актуальність урахування їхніх поглядів для педагога в контексті визначення рівня розвитку того УПД, що є і необхідністю його зміни.
Але не всі викладачі усвідомлюють необхідність урахування думок студентів для досягнення більш успішної діяльності: позитивно на це питання відповіли 37,8% опитуваних, негативно - 45,3%, утруднилися з відповіддю 14,9%. Отже, було виявлено таку суперечність: теоретично визнаючи за студентом право на суб'єктну позицію й активне її вираження в процесі навчання, викладачі не вважають, що студент має моральне право і достатні інтелектуальні можливості, щоб оцінювати свого педагога. У результаті педагоги ВНЗ не мають необхідної інформації про свою діяльність від найбільш зацікавлених учасників навчального процесу - студентів, і, таким чином, не можуть використовувати ці дані для корекції своєї діяльності. Ми не погоджуємося з такою точкою зору, тому що в педагогічній системі ВНЗ взаємини викладача і студента мають нелінійний характер. Викладач, генеруючи інформацію, є для студентів своєрідним каталізатором, передаючи не тільки знання, але і транслюючи їм свої індивідуальні якості, виражені, насамперед, у педагогічній діяльності. "Каталізуюча" функція педагога полягає в створенні умов для студентів, що дозволяють їм вийти на новий рівень самоорганізації і розвинути індивідуально-особистісні та професійно-значущі якості [91]. Студенти можуть і повинні приймати участь у оцінюванні педагогічної діяльності викладачів, а тому в дослідженні ми приділили питанню рейтингової оцінки студентами викладача відповідну увагу на формуючому етапі експериментального дослідження. Оскільки ми намагалися дати більш об'єктивну оцінку професійній діяльності викладача ВНЗ, в дослідженні запропонували ще такий вид оцінювання праці викладача як колегіальна оцінка, яка є, на наш погляд, другим за значущістю джерелом оцінної інформації.
Справою кожного викладача є організація плідної взаємодії і співробітництва суб'єктів педагогічного процесу. Тому розгляд зворотного зв'язку у вигляді рефлексивних процесів дозволяє, на наш погляд, викладачу одержувати інформацію з боку студентів щодо ефективності своєї праці. У процесі взаємодії зі студентами педагог ураховує позицію студентів, щоб виявити не тільки їхні, але і свої індивідуальні особливості з точки зору результативності спільної діяльності.
Перші дані про особистість викладача та його місце у навчальному процесі були отримані в ході констатуючого експерименту. Ми встановили, що значна кількість викладачів не завжди може правильно пояснити педагогічну ситуацію і здійснити правильний вибір своєї поведінки в ній; часто відсутня логіка пояснення та моделювання педагогічного процесу, недостатньо розвинуті в них вміння аналізувати результати власної діяльності. Деякі викладачі утруднювалися оперативно і дієво переносити в конкретні педагогічні ситуації набуті психолого-педагогічні, методичні та спеціальні знання. Це й давало підстави для проведення формуючого експерименту.
Всього дослідженням було охоплено 71 викладач, 203 студента 1, 2, 3, 4 курсів Харківського гуманітарно-технічного інституту (групи ПЛ-009, ОЛ-009) та Харківського військового університету (групи 2 та 3 факультетів).
Програма експериментального дослідження включала:
> виявлення рівня сформованості професійної компетентності викладачів;
> вивчення позицій учасників освітнього процесу при взаємодії;
> вивчення характеру взаємодії суб'єктів освітнього процесу, його впливу на відношення студентів до їхньої професійної (навчальної) діяльності;
> виявлення ступеня впливу педагогічних умов на успішність професійної діяльності викладача.
Формуючий експеримент проводився у трьох напрямах. Перший напрям був орієнтований на