РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ І ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В БАСЕЙНІ Р. ЗАХІДНИЙ БУГ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
2.1. Рельєф та фізико-географічне районування басейну
Згідно з фізико-географічним районуванням України [125] територія української частини басейну р. Західний Буг знаходиться у двох фізико-географічних зонах: лісостеповій і зоні мішаних лісів (Українське Полісся) (рис. 2.1, табл. 2.1).
В лісостеповій зоні на території басейну Західного Бугу виділяють такі фізико-географічні області та райони: Західно-Подільська фізико-географічна область (фізико-географічний район - Подільське горбогір'я); Мале Полісся (фізико-географічні райони - Буго-Стирський, Грядове Побужжя, Ратинський); Розточчя і Опілля (фізико-географічний район - Розточчя); Волинська височина (Надбузький фізико-географічний район) (див. рис. 2.1 і табл. 2.1).
Західно-Подільська фізико-географічна область. Фізико-географічний район Подільське горбогір'я - це своєрідний фізико-географічний район, що займає північну околицю Західно-Подільської фізико-географічної області.
За К.І. Геренчуком [18], Подільське горбогір'я починається на південний схід від Львова так званим Давидівським пасмом - вузькою, горбистою і лісистою смугою. Далі простягається Гологірське пасмо, а за с. Золочевим починається новий відтинок краю Подільського горбогір'я, який у географічній літературі інколи називають "Вороняками", оскільки с. Вороняки, від якого походить ця назва лежить на захід від с. Золочева, тобто на Гологірському пасмі. Відповідно, відтинок Подільського горбогір'я у
Рис. 2.1. Фізико-географічне районування української частини басейну р.Західний Буг (назви фізико-географічних областей (І-V) та районів (1-9) див. за порядковими номерами в табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Фізико-географічне районування території басейну
р. Західний Буг [125]
Природна зона№
фізико-геогра-фічної області*Фізико-географічна область№ фізико-геогра-фічного району*Фізико-географічний районЛісо-степоваIЗахідно-Подільська1Подільське горбогір'яIIМале Полісся2Буго-Стирський3Грядове Побужжя4РатинськийIIIРозточчя і Опілля5РозточчяIVВолинська височина6Над бузькийМішаних лісів (Українське Полісся)VВолинське
Полісся7Гурійський8Ковельський9Верхньоприп'ятський Примітка.* Номери фізико-географічних областей та районів відповідають номерам на рис. 2.1.
межах Львівської області, між с. Золочевим та смт Підкамінь, називається Верхобузьким пасмом, бо саме на ньому починаються витоки Західного Бугу, що й закріплено в назві села Верхобуж.
У бік алювіально-зандрової рівнини Малого Полісся фізико-географічний район Подільське горбогір'я обривається високим уступом.
Орографічно район є частиною головного вододілу між басейнами річок Прип'ять, Західний Буг і Дністер. Західний Буг перетинає вододіл, утворюючи наскрізні долини загального напрямку із північного заходу на південний схід.
Геоморфологічно цей район характеризується досить зрілими ерозійно-денудаційними формами. Річкові долини і балки, які розчленовують уступ і
вододіл, вироблені в пухких піщаниках і піщанистих вапняках крейди. Вони характеризуються широкими днищами і пологими схилами. Горбисті останці відрізняються м'якими обрисами і невеликими відносними висотами (50-100м) [130]. Складаються з мергелів, крейди, вапняків [16].
Абсолютні висоти досягають 350-400 м (максимальна висота 404 м в межиріччі Західного Бугу і Сірета).
Високе зволоження і розчленування території сприяли поширенню сірих лісових грунтів і розвитку лісової рослинності на всіх підвищених елементах рельєфу.
Фізико-географічна область Мале Полісся є внутрішньою пониженою акумулятивно-денудаційною рівниною, з площею близько 8000 км2. Максимальна абсолютна відмітка поверхні Малого Полісся становить 245 м. Висота урізу р. Західний Буг в межах області становить 200-205 м.
Мале Полісся має розгалужену річкову мережу (0,5 км/км2). Значна густота річкової мережі обумовлена не тільки значною кількістю опадів, але й наявністю водонепроникного шару глинистої кори вивітрювання крейдових порід і уповільненим стоком. Річки, що дренують Мале Полісся (Західний Буг, Стир, Іква та Горинь), починаються на Подільському плато. Долини річок та їх приток неглибокі, з пологими схилами і широкими днищами.
Буго-Стирський фізико-географічний район розташовується між річками Західний Буг на заході та Іквою на сході. Він займає найбільш підвищені вододільні простори Малого Полісся з висотами 190-250 м. Плоску поверхню ускладнюють різноманітні підвищення з піщано-гривовими формами. У долинах річок і зниженнях залягають товщі торфу потужністю до 6 м. Близько 50 % площі Буго-Стирського району зайнято сосновими, сосново-дубовими та вільховими лісами [15]. Тут близько до поверхні залягають крейдяні мергелі, які обумовлюють формування дерново-карбонатних грунтів [125].
Фізико-географічний район Грядове Побужжя за різноманітністю природних ознак різко вирізняється від типового Полісся. Основні відмінності зумовлюють широко поширені місцевості з лісовим покривом, на якому сформувалися сірі лісові грунти і опідзолені чорноземи під дубово-грабовими лісами. Оскільки такі місцевості займають більше половини території району, то це надає їм досить виражених ознак лісостепового ландшафту. Крім того, в районі Грядового Побужжя досить поширені міжгрядові заболочені місцевості з лучними, дерновими, чорноземно-лучними грунтами, а місцями з дерново-підзолистими грунтами та великими торфяниками. Місцевості такого типу займають понад 30 % площі району і надають йому помітних ознак поліського ландшафту.
Таким чином, характерною ознакою ландшафтної структури району є чітке чергування лісових гряд з лісостеповим типом ландшафту і широких міжгрядових заболочених долин поліського типу.
Ратинський фізико-географічний район займає західну частину області Малого Полісся. Його територія простягається із заходу на схід від українсько-п