Ви є тут

Вплив агоністів та антагоністів мембранних каналів на гемодинаміку і тонус судин.

Автор: 
Тарасова Катерина Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U003929
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження.
Дослідження виконано на 140 щурах лінії Вістар вагою 200?250 г і 35 спонтанно
гіпертензивних щурах (SHR) вагою 250 – 300 г.
Тварин утримували в умовах віварію згідно стандарту [25].
Дослідження проводили відповідно до „Правил проведення робіт з лабораторними
тваринами” [25]. У таблиці 2.1. наведено розподіл експериментальних тварин по
серіях дослідів.
Таблиця 2.1
Розподіл експериментальних тварин по серіях дослідів.
№ п/п
Умови експерименту
Кількість тварин
Вивчені показники
1.
Контроль:
Щури лінії Вістар
СГЩ
37
25
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
2.
Форидон
0,5 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
СГЩ
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
3.
Флокалін
0,1 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
СГЩ
10
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
4.
Флокалін 0,2 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
СГЩ
10
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
5.
Флокалін
1 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
6.
Флокалін
3 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
7.
Поєднане введення флокаліну
0,1 мг/ кг та форидону
0,5 мг/ кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
СГЩ
7
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
8.
Сполука „С”
0,5мг/кг внутрішньовенно:
Щури лінії Вістар
СГЩ
АТ сист.
АТ діаст.
ЧСС
УОК
ХОК
ЗПО
9.
Флокалін 10 -6 М:
Щури лінії Вістар
Частота фазних скорочень (Гц) і амплітуда фазних скорочень (мг) ізольованої
смужки ворітної вени
10.
Форидон 10 -6 М:
Щури лінії Вістар
Частота фазних скорочень (Гц) і амплітуда фазних скорочень (мг) ізольованої
смужки ворітної вени.
11.
Поєднане введення флокаліну 10-6М
та форидону10 -6 М:
Щури лінії Вістар
Частота фазних скорочень (Гц) і амплітуда фазних скорочень (мг) ізольованої
смужки ворітної вени
12.
Сполука „С” 10-6 М:
Щури лінії Вістар
22
1. – 15
2. – 7
1.Частота фазних скорочень (Гц) і амплітуда фазних скорочень (мг) смужки
ворітної вени
2.Тонус ізольованої смужки черевного відділу аорти (мг)
13.
Сполука „С” 10-6 М:
Щури лінії Вістар
11
1.– 5
2.– 6
Дослідження трансмембранних іонних струмів ізольованих поодиноких ГМК
мезентеріальної артерії щура (1. - калієвих та 2.-кальцієвих) за допомогою
методу фіксації потенціалу – „patch clamp” у конфігурації „ whole cell”
Примітка: в таблиці наведена кількість тварин, виходячи з результатів тих
дослідів, які аналізувалися. Не вказана кількість тварин, які були використані
для відпрацювання методики.
2.1. Реєстрація скоротливої активності ізольованих смужок
судин.
Для реєстрації скоротливої активності м’язових препаратів ми використовували
установку, сконструйовану доцентом кафедри нормальної фізіології НМУ, к.м.н.
І.М. Карвацьким і використану ним для виконання дисертаційної роботи [29].
Установка включає в себе перфузійну камеру, механоелектричний перетворювач
6МХ-1С, температурний датчик, нагрівальні елементи, розподільні крани, напірні
ємності для подачі перфузійних розчинів (рис.2.1).
Рис.2.1 Схема установки для реєстрації скоротливої активності ізольованих
м’язових препаратів (6МХ-1С–механоелектричний перетворювач,
Н-3031–самописець).
Експериментальне вивчення впливу досліджуваних сполук на серцево–судинну
систему проводили на наркотизованих тіопенталом натрію (30 мг\кг) [70] білих
лабораторних щурах лінії Вістар вагою 200 ? 250 г, які утримувались в
стандартних умовах у віварії.
Для отримання ізольованих судинних смужок тварин забивали декапітацією і швидко
вирізали судини (аорту та ворітну вену).
Ворітну вену очищували від сполучної тканини. Після цього препарат поміщали в
препарувальну ванночку, заповнену розчином Кребса, під бінокулярним мікроскопом
МБС-9 вирізали смужку довжиною 2–3 мм і товщиною 0.5–0.7 мм. Потім смужку
поміщали в проточну камеру ємністю 0,3 ммз, і перфузували розчином Кребса
такого складу (ммоль/л): Na-140.3; K-5.4; Mg-1.1; Ca-2.5; Cl-149.1; Tris-10.0
(фiрма "Serva", Нiмеччина); глюкоза 11.5, pH розчину складав 7.4. Смужку
розтягували до Lmax і реєстрували силу скорочення в ізометричному режимі.
Препарат залишали для стабілізації режиму роботи на 40- 45 хв. Аорту також
препарували та розрізали на кільця товщиною 1 – 1,5мм, відрізаючи під кутом 450
по відношенню до поздовжньої вісі судини. Як і ворітну вену, смужку аорти
розтягували і перфузували розчином Кребса. Період стабілізації для смужки аорти
складав 60 хв. Температуру розчинiв пiдтримували на рiвнi 33oC за допомогою
установки автоматичного термостатування. Контроль температури проводили за
допомогою термiстора МТ-54 безпосередньо бiля входу в експериментальну камеру.
Замiна розчинiв проводилась протоком, швидкiсть якого можна було варiювати в
межах вiд 0,5 до 20 мл/хв. Флокалін, форидон і гібридну сполуку „С” вводили в
перфузійні потоки в концентрації 10-6 моль/л.
Реєстрацію ізометричної сили препаратів здійснювали за допомогою механотрону
6МХ-1С, включеного за мостовою схемою. Сигнал розбалансу містка, що виникав при
скороченні препарату, подавали на вхід диференційного підсилювача постійного
струму, побудованого на операційному підсилювачі 140УД6А, який з’єднували з
реєструючими пристроями. Запис скорочень проводили на самописці Н-3031 в
прямокутній системі координат. Одночасно з реєстрацією на самописці механічну
активність судинних смужок спостерігали на екрані двопроменевого осцилографа
С1-83. Для зменшення впливу зовнішніх вібрацій на роботу механотрона установку
розташували на робочому столі позиціонера – маніпулят