Право громадян на безпечне навколишнє природне середовище.

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ОКРЕМИХ ВИДІВ ПРАВА ГРОМАДЯН
НА БЕЗПЕЧНЕ НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
2.1. Право громадян на безпечне атмосферне повітря та його забезпечення
Атмосферне повітря є найважливішою невід'ємною частиною навколишнього природного середовища, тому можна стверджувати, що право на безпечне атмосферне повітря, у свою чергу, є одним із різновидів загального права на безпечне навколишнє природне середовище.
В еколого-правовій науці ставиться питання про співвідношення понять "атмосферне повітря", "повітряний простір", "атмосфера" [126, с.48]. Під атмосферою розуміється простір навколо Землі, що складається із суміші газів, пилу, парів води й інших речовин. Проблема безпеки атмосфери виникає, в основному, у тих випадках, коли мова йде про охорону озонового шару Землі, впливу його на здоров'я людини і регулюється, як правило, міжнародним законодавством. Повітряний простір як юридичне поняття, що знайшло закріплення у повітряному та міжнародному праві, являє собою частину повітряної сфери, розташовану над суходолом і водною територією України, у тому числі і над її територіальними водами [197]. Об'єктом права на безпечне навколишнє середовище в даній сфері суспільних відносин є атмосферне повітря, оскільки воно складає ту речовину, якою дихає людина. У новій редакції Закону України "Про охорону атмосферного повітря" (2001 р.) під даним терміном розуміється життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів (кисню, азоту, водних парів та ін.), що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень [198].
Варто сказати, що атмосферне повітря, як природний компонент, має свої особливості, пов'язані як із фізичними показниками, так і з формами використання його людьми. Він знаходиться в безперервному русі, йому притаманні такі фізичні якості, як охолодження, нагрівання, вологість, розведення, перемішування, розчинення в собі інших речовин. На відміну від інших природних ресурсів, атмосферне повітря як частина навколишнього природного середовища в кількісному вимірі не обчислюється, його обсяг у цілому перебуває на одному рівні, оскільки постійно поповнюється самою природою. Однак ця обставина все ж таки не дає підстав для того, щоб вважати атмосферне повітря невичерпним ресурсом. Будучи основою для існування всього живого на землі, воно виконує найважливіші екологічні функції: життєзабезпечуючі, кліматорегулюючі, захисні, теплорегулюючі, енергоресурсові й ін. Атмосферне повітря має значну соціальну цінність, здійснюючи вирішальний вплив на здоров'я людини, якість навколишнього середовища, визначаючи його санітарно-гігієнічні характеристики.
У науковій літературі атмосферне повітря справедливо розглядається як міжнародний універсальний природний ресурс та як такий, що може розподілятися [199, с. 71; 200, с. 436]. Універсальність його полягає в тому, що значні його маси постійно перебувають над ділянками Землі, які не підпадають під юрисдикцію окремих держав і утворюють, таким чином, універсальний природний ресурс. Інша частина повітря, навпроти, підпадає під юрисдикцію окремих держав і може розглядатися як природний ресурс, що підлягає розподілу, який використовується людиною і розміщується на території однієї, двох або декількох держав. Дане положення має важливе значення у випадку транскордонного забруднення атмосферного повітря, коли повітряні маси в силу їхнього природного руху можуть переносити шкідливі речовини через державні кордони. У цьому зв'язку забруднення атмосфери на сьогодні розглядається не тільки як локальний чи національно-регіональний процес, але і з урахуванням його впливу - у масштабі планети в цілому. Оскільки атмосферне повітря оточує всі інші природні ресурси (води, ґрунти, ліси), живі організми, зміна його якісного складу може спричинити порушення їх властивостей і навпаки. Ці зміни негативно впливають на стан здоров'я людей і навколишнє природне середовище.
У зв'язку з цим значну актуальність у науці здобуває проблема правової оцінки оптимальної для людини і всіх живих організмів якості атмосферного повітря. Відомо, що ідеально чистого стану повітря досягти неможливо. Однак у літературі маються спроби визначити поняття "чистого повітря" через критерій здоров'я людини. Так, наприклад, В.А.Рязанов пише: "Під чистим повітрям мається на увазі таке, яке не містить ніяких домішок у концентраціях, здатних зробити шкідливу чи несприятливу дію на населення, порушувати його здоров'я, зменшувати опірність шкідливим факторам зовнішнього середовища, знижувати працездатність, викликати неприємні відчуття, погіршувати настрій людини, порушувати функціональний стан центральної нервової системи"[201, с.7]. Варто сказати, що дане визначення, об'ємне за своїм змістом, водночас містить у собі елементи понять сприятливого і безпечного (нешкідливого) атмосферного повітря. Слід зазначити, що повітря за своїми технічними характеристиками може бути безпечним для людини, однак здійснювати несприятливий на неї вплив (неприємні запахи, задимленість). Оцінка сприятливості повітря часто носить суб'єктивний характер і на сьогоднішньому етапі розвитку правової науки не може мати відповідної юридичної основи. Саме безпечна якість атмосферного повітря є на сьогодні соціальною вимогою, порушення якої спричиняє правові наслідки. Однак, Закон "Про охорону атмосферного повітря" не встановлює поняття "безпечне атмосферне повітря". Але з його нормативного змісту можна вважати, що безпечним атмосферним повітрям є повітряне середовище, яке не містить шкідливих для життя і здоров'я людини хімічних сполук, фізичних і біологічних факторів, або містить їх у кількостях, що не впливають негативно на стан здоров'я людей. Думається, що дане поняття доцільно було б ввести в повітряне законодавство для більш чіткої кваліфікації правопорушень у цій галузі.
Користування атмосферним повітрям є життєво важливою потребою для людини, необхідною, природною умовою її існування, що виникає з моменту народження, не