Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв'язку

РОЗДІЛ 2
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦЗВ'ЯЗКУ ПРИ НАДАННІ ВЗАЄМНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
2.1. Поняття і зміст методу відеоконференцзв'язку у сфері надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах
Використання ВКЗ у кримінальному судочинстві та сфері надання правової допомоги у кримінальних справах, хоча і являє собою теоретичний та практичний інтерес, все-таки належить до розряду майже недосліджених наукових проблем. Переконливою ілюстрацією цьому є те, що в КПК України врегулюванню відносин, пов'язаних із застосуванням ВКЗ при збиранні й перевірці доказів, присвячена всього лише ст. 303 КПК, яка обмежує її використання випадками забезпечення безпеки свідка, що підлягає допиту і тільки при розгляді справи в суді. Проблема використання ВКЗ у кримінальному процесі залишається настільки невирішеною, що навіть на заняттях із судовими працівниками в Російській правовій академії Міністерства юстиції РФ і на засіданні Ради при Президенті РФ із питань удосконалення правосуддя "внаслідок новизни запропонованого способу вирішення проблеми і відсутності достатнього досвіду його використання до обговорення ніхто не був готовий" [2, с. 12; 28, с. 199-200]. В юридичній літературі процесуальні особливості та процедурні питання використання методу ВКЗ у кримінальному судочинстві, у тому числі при наданні правової допомоги у кримінальних справах, практично не розглядалися. Відсутня і практика її використання в національному кримінальному процесі, що могла б виявити проблеми, які при цьому виникають.
Проблема застосування методу ВКЗ при наданні (отриманні) правової допомоги у кримінальних справах має фінансову, технічну, організаційну, процесуально-правову і навіть психологічну сторони. Зокрема, психологічні складності можуть виникнути внаслідок відсутності у суддів і інших учасників процесу навичок спілкування подібним чином. Насторожене ставлення до технології ВКЗ, як нам уявляється, є нічим іншим, як даниною симпатії, чисто зовнішній, ритуальній і усталеній процедурі провадження процесуально-слідчих дій. Помилковість такої позиції обумовлена тим, що судді, прокурори, слідчі пов'язані жорстким правилом, відповідно до якого перелік доказів і порядок їх збирання обмежуються лише зазначеними в кримінально-процесуальному законі. Внаслідок новизни проблеми застосування ВКЗ при наданні правової допомоги у кримінальних справах, у кримінальному процесі в цілому і відсутності достатнього досвіду її використання, а іноді явного заперечення цього прогресивного методу з боку практичних працівників, негативно позначається на можливості його застосування у практиці. Ще однією з причин такого стану є й відсутність відповідних теоретичних розробок, унаслідок чого багато практичних питань застосування ВКЗ залишаються невирішеними. Цей факт міг би залишитися таким, що не тягне будь-яких наслідків констатацією, якби не перспектива використання розглянутої технології в кримінальному судочинстві та сфері надання правової допомоги у кримінальних справах, а також міжнародному співробітництві у сфері кримінального процесу в цілому.
У зв'язку з цим актуальною залишається проблема забезпечення ефективного механізму надання (отримання) правової допомоги у кримінальних справах в умовах використання методу ВКЗ. Питанням розвитку справедливих систем кримінального правосуддя, організації діяльності кримінальної юстиції та підвищення ефективності міжнародного співробітництва у сфері кримінального процесу світове співтовариство приділяє значну увагу. Про це, зокрема, свідчать результати чергового XIV Колоквіуму Комітету експертів Ради Європи з інформаційних технологій і права, що відбувся в травні 2000 р. у Кембриджі. Він був присвячений застосуванню сучасних телекомунікаційних технологій у правовій сфері. Серед іншого було розглянуто рекомендації Комітету експертів з питань автоматизації процедури судочинства державам-учасницям Ради Європи щодо впровадження інформаційних технологій на всіх стадіях судочинства, у тому числі в інтерактивному режимі [311, с. 38-44]. Пропонується обладнати відповідними технічними засобами зали судового засідання, приміщення органів розслідування, слідчі ізолятори, адвокатські контори. Як приклад наводиться досвід Австрії - однієї з перших країн Європи, де такі технології було впроваджено в процесуальне право.
Як слушно зазначають науковці, "в умовах глобалізації та інтегрування кримінально-процесуального законодавства України в європейське і світове співтовариство посилюється увага до розумного спрощення процесуальних процедур (курсив наш. - М.С.) з урахуванням реалій сьогодення" [281, с. 4]. Проведення процесуальних (слідчих чи судових) дій з використанням ВКЗ є новим процесуальним інститутом спрощеного провадження, що, на думку В.Т. Маляренка, жодним чином не суперечить законодавству України. Сьогодні вже не викликає сумніву потреба розроблення і масштабного впровадження у практику національних судів ВКЗ, що дасть можливість забезпечити участь свідків, потерпілих, обвинувачуваних та інших учасників у судовому засіданні. І якщо ця сучасна інформаційна технологія, яка має стати одним із важливих інструментів судової реформи, не буде запроваджена судовою системою держави, то навряд чи може йтися про завершення останньої [281, с. 11-12].
Вважаємо, що метод ВКЗ оптимізує процес кримінального судочинства в цілому. Крім того, суттєво розширюють функціональні можливості судів, підвищують ступінь обґрунтованості їх рішень, сприяють відкритості судової системи також автоматизація інформаційних процесів безпосередньо в залі судового засідання та здійснення відеозапису перебігу судового процесу при застосуванні ВКЗ. Перевагою застосування цього технічного засобу в судочинстві, на чому неодноразово наголошувалося в юридичній літературі, є те, що тільки відеозапис може адекватно відбити всі події в судовій залі, включаючи поведінку сторін у визначальні моменти судового процесу [60, с. 65], бо "у протоколі судового засідання показання допитуваних