РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ПАЦІЄНТІВ.
МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
В основі дисертаційного дослідження лежать клінічні та лабораторно - інструментальні методи дослідження, які проводились на кафедрі факультетської терапії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, на базі Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова, наукової біохімічної лабораторії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова, лабораторії Київського інституту геронтології та імунологічної лабораторії інституту кардіології ім. М.Д.Стражеско.
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб.
Обстежено 151 особу із серцево-судинною та нефрологічною патологією віком від 26 до 70 років. З них 64 пацієнта мали ГХ, 87 - ХХН. Всі хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в кардіологічному та нефрологічному відділеннях з жовтня 2002 по грудень 2003 року. Показники всіх обстежених порівнювались з показниками 30 практично здорових осіб, що були репрезентативними за віком та статтю.
Серед хворих на ГХ 36 чоловіків та 28 жінок у віці від 35 до 70 років; середній вік - 49,1±3,02 року. Діагноз ГХ було встановлено після детального клініко-інструментального обстеження на підставі критеріїв Комітету експертів ВООЗ та верифіковано в умовах стаціонару із застосуванням додаткових методів дослідження, які дозволяли виключити симптоматичні гіпертензії ?1, 2?. В дослідження не включали хворих на ГХ, у яких на момент обстеження було виявлено захворювання печінки з порушенням функції, цукровий діабет, серцеву недостатність ІІБ-ІІІ стадії. Пацієнти поступали в клініку у зв'язку з загостренням захворювання, яке проявлялось наявністю гіпертонічних кризів (47 хворих - 73,4%) або рефрактерністю до терапії на попередньому етапі лікування.
Як у осіб контрольної групи, так і у пацієнтів з ГХ, спостерігалась надлишкова маса тіла (табл. 2.1), що оцінювалась за індексом маси тіла (ІМТ), який дорівнював 26,0?2,09 і 27,8?2,51од., відповідно. У 17 хворих (26,6%) він був у межах норми (18,5 - 24,5 од.). Надлишкову вагу (ІМТ 24,6 - 29,9 од.) виявлено у 38 пацієнтів (59,4%), ожиріння I ступеня (ІМТ 30,0 - 34,9 од.) - у 2-х (3,1%), ожиріння II ступеня (ІМТ - 35,0 - 39,9 од.) - у 3-х (4,7%) та ожиріння III ступеня (ІМТ >40,0 од.) - у 4 обстежених (6,2%).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ГХ, в залежності від віку та індексу маси тіла (M?m)
Групи обстежених Показники Середній вік Індекс маси тіла, од Контрольна група, n=30 47,60?3,67 26,00?2,09 ГХ, n=64 49,10?3,02 27,80?2,51
Давність захворювання складала від 10 місяців до 30 років: 3 пацієнта (4,7%) хворіють на ГХ до 1 року, 14 (21,9%) - від 1 до 5 років, 26 (40,6%) - від 6 до 10 років, 14 (21,9%) - від 11 до 20 років, 7 (10,9%) - більше 20 років. В середньому, тривалість захворювання складає 10,4 року. В основну групу увійшли хворі, які мають стаж захворювання впродовж 6 - 10 років, що свідчить про доброякісний повільно-прогресуючий перебіг ГХ.
При детальному аналізі скарг було виявлено, що найчастіше хворі скаржились на головний біль, здебільшого в потиличній ділянці, та запаморочення голови. Задишка при фізичному навантажені турбувала пацієнтів рідше. У 52 хворих (81,25%) болі в ділянці серця мали стенокардитичний характер, у 12 (18,75%) - у вигляді кардіалгії.
При пальпації на променевій артерії визначався ритмічний, напружений пульс, частота якого коливалась в межах від 56 до 92 ударів за хвилину (в середньому - 77 уд.). Коливання АТ були: для систолічного - 150-220 мм.рт.ст. (середні - 181,7), для діастолічного - 90-140 мм.рт.ст. (середні - 110,4).
Пальпаторно верхівковий поштовх розлитий, резистентний у 38 (59,4%) хворих на ГХ. При перкусії ліва межа серця була змінена у 59 (92,2%) пацієнтів. Перкуторно виявлено розширення судинного пучка вправо за рахунок аорти у 40 (62,5%) пацієнтів. Аускультативна картина серця представлена: послабленням І тону на верхівці - у 38 (59,4%) хворих, акцентом ІІ тону над аортою - у 28 (43,8%) осіб, систолічним шумом на верхівці - у 31 (48,4%) пацієнта.
Велике значення в якості факторів ризику мають генетична схильність та стан нервово-психічної сфери людини. При детальному аналізі зібраного анамнезу було виявлено, що у 50 (78,1%) випадках хворі мали періодичні стресові ситуації, у 14 (21,9%) - хронічні. У 45 (70,3%) пацієнтів прослідковується обтяжена спадковість по ГХ, у 26 (40,6%) - по ІХС, у 28 (43,8%) - як по ГХ, так і по ІХС. Із усієї групи обстежуваних шкідливі звички, такі як паління, мали 21 чоловік (32,8%), з них: до 3 цигарок на добу випалювали 14 чоловік (21,9%), від 4 до 10 - 36 (56,25%) чоловік, більше 10 на добу - 14 (21,9%) чоловік. 19 пацієнтів (29,7%) вживали алкоголь в середньому 300 мл на тиждень. До факторів ризику розвитку ГХ відноситься також порушення ліпідного спектру крові, тобто підвищення рівня загального холестерину (ЗХС) >5,2ммоль/л та тригліцеридів (ТГ) > 2,0 ммоль/л. Гіперхолестеринемію було виявлено у 47 обстежуваних (73,4%), гіпертригліцеридемію - у 26 (40,6%) пацієнтів.
Одним із методів виявлення гіпертрофії серця є ЕКГ-дослідження, яке проводилось всім хворим при поступленні на стаціонарне лікування. ГЛШ визначали за критеріями Sokolow-Lyon та критеріями Міннесотського коду. За даними ЕКГ було виявлено у 47 хворих (73,4%) - ГЛШ, у 17 хворих (26,6%) - дифузні зміни міокарду шлуночків, у 26 хворих (40,6%) - різні порушення ритму серця та провідності.
При дослідженні очного дна було виявлено: відсутність змін на сітківці - у 3-х хворих (4,7%), звуження артеріол сітківки - у 9 хворих (14,1%), звуження артеріол та розширення вен сітківки - у 51 пацієнта (79,6%), зміни на сітківці - були відсутні у 3-х хворих (4,7%), .
Група обстежуваних на ХХН включала в себе 87 пацієнтів віком від 26 до 70 років (в середньому 48,0±2,6 року). Серед них було 46 чоловіків та 41 жінка. Причинами госпіталізації були неефективне лікування за місцем проживан