Ви є тут

Становлення та розвиток міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації (наприкінці ХХ ст. - на початку ХХІ століття)

Автор: 
Вовк Світлана Олександрівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U000264
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2.
Основні категорії та правові механізми прикордонного співробітництва України і
Російської Федерації
. Основні категорії прикордонного співробітництва
Друга половина ХХ століття відзначається стрімким розвитком інтеграційних
процесів у світі в цілому і в Європі зокрема. Для України, особливо для її
регіонів, процеси міжрегіональної інтеграції нові, і необхідно певний час, щоб
і на державному, і на регіональному рівнях усвідомили їх важливість, і
забезпечили організаційно-правові, фінансові та кадрові можливості для
активізації ролі регіонів у міжрегіональному та транскордонному
співробітництві.
Проаналізувавши склад понятійного апарату даної сфери наукових досліджень,
визначимо такі терміни: прикордонний простір, прикордонний регіон,
прикордонність, прикордонне співробітництво, транскордонне співробітництво та
міжрегіональне співробітництво.
Прикордонний простір – це соціально-географічна область, що розташована
впродовж лінії кордону, а також навколо певних пунктів країни, і в межах якої
відбуваються явища і процеси, що мають прикордонний характер [32, 12]. Вчені
відокремлюють наступні риси прикордонного простору:
територіальні проблеми;
прикордонне міждержавне співробітництво;
транскордонна організована злочинність;
однакова залежність для прикордоння сусідніх держав залежність від екологічної
ситуації;
схожі етнічні спільноти [ 32, 14].
Прикордонний простір як соціальний феномен має складну структуру й проявляє
себе в різних сферах суспільного життя: політичній, економічній, культурній,
демографічній, правовій тощо.
Прикордонність передбачає певний ступінь прилеглості частини державної
території до лінії державного кордону з достатнім рівнем насиченості території
суспільно-економічними об’єктами. Вона є природним, організаційним принципом
просторово-територіального розподілу людських спільностей і територіальної
організації соціальних, політичних, економічних та інших інтересів держави.
Прикордонний регіон (область) – це частина державної (національної) території,
яка прилягає до державного кордону зі складеною морфологією (конфігурацією)
географічних об’єктів і межує з сусідніми зарубіжними територіями [172, 154].
Прикордонний регіон – це складна багатоаспектна соціально-економічна просторова
система й у багатьох випадках політико-правова система, що має складну
економічну й соціокультурну прикордонну інфраструктуру й об’єктивно потребує
постійного управління й прогнозування. Територіальна структура прикордонних
областей становить собою переплетення, накладання різних хвиль господарського
освоєння, а отже має складну організацію.
Прикордонні території – це своєрідні просторові ареали, оскільки вони, займаючи
периферійне і прикордонне положення в державі, виконують специфічні функції в
інтеграційних процесах, передусім ті, що сприяють розвитку контактів між
сусідніми країнами. Основними з них є:
Функція забезпечення національної безпеки. У даному випадку це не тільки
військово-політичний аспект національної безпеки, а й економічний, екологічний,
санітарний та інші. Реалізація цієї функції в прикордонних областях
здійснюється через діяльність військової, прикордонної, митної, карантинної та
інших державних служб, що тут дислокуються.
Транзитна функція пов’язана з особливостями економіко-географічного положнення
прикордонного регіону. Вона реалізується, переважно, у транспортних вузлах і
полягає в управлінні та технічному обслуговуванні транзитних пасажиро- та
вантажопотоків, що перетинають кордон, а також у наданні послуг щодо зберігання
та переробки експортно-імпортних вантажів, їх доробці, сортуванню, упаковці
тощо.
Компенсійна функція. Базується на використанні різниці в структурі, напрямах і
рівні розвитку природно-ресурсного і демографічного потенціалу та господарств
прикордонних регіонів суміжних країн.
Адаптаційна функція полягає в активнішому, порівняно з іншими типами регіонів,
упровадженні тут технологічних, організаційних та інших іновацій, що зумовлено
безпосередніми контактами прикордонних регіонів із зарубіжжям.
Проблемно-реалізаційна функція полягає в спільному розв’язанні економічних,
екологічних, етнокультурних та інших проблем, що характерні для прикордонних
регіонів суміжних країн [172, 155 ].
Завдяки цим специфічним функціям прикордонні території забезпечують певною
мірою взаємну адаптацію господарських комплексів країн-сусідів на основі
взаємодоповнюваності й компенсаційності. Але існують і функції, які можуть
знижувати ступінь участі країни в інтеграційних процесах: бар’єрні, порогові,
контрольні та інші, що випливають з основних функцій державних кордонів.
Види прикордонних регіонів вчені виділяють за різними критеріями. За
дослідженнями Бієн Белі, прикордонні регіони є двох типів – функціональні і
територіальні регіони. Функціональні прикордонні регіони утворюються на основі
трудових, коопераційних і подібних зв’язків локального характеру між суб’єктами
господарювання чи поселень двох країн, які розташовані в безпосередній
близькості одна від одної по різні сторони кордону. Територіальні прикордонні
регіони – це регіональні утворення, що сформувалися на основі реалізації
спільних програм і угод [9, 223].
Г. Підгрушний, Ю. Качаєв поділяють прикордонні регіони за рівнем зосередження
та концентрації промислового виробництва, прогресивності (частки
високотехнологічних виробництв) і особливостей його галузевої структури на три
типи.
Перший тип – високоіндустріалізовані регіони. Він поділяється на три підтипи:
з високодиверсифікованою структурою виробництва, значну частку якої становлять
високо- та середньо технологічні галузі машинобудівни