Розділ 2. Матеріали та методи досліджень
2.1. Організація досліджень і характеристика досліджуваних
Дослідження проводилися поетапно в період вересень-лютий 2002 – 2004 рр. на
базі кафедри медико-біологічних основ фізичної культури та лабораторії
біохімії, гематології та фармакології спорту Запорізького національного
університету, а також на тренувальних базах футбольних команд «Металург» (м.
Запоріжжя), «Металург» (м. Донецьк) і «Електрометалург» (м. Нікополь).
Таблиця 2.1.
Розподіл спортсменів-футболістів за етапами обстеження.
п/п
Команда
Кількість обстежуваних
Період дослідження
1.
Металург
(м. Запоріжжя)
20
2002 рік
2.
Електрометалург
(м. Нікополь)
20
2003 рік
3.
Металург
(м. Донецьк)
25
2004 рік
Відповідно до мети і задач досліджень проводився динамічний моніторинг з
використанням комплексу гематологічних та електрофізіологічних методів.
Періодичність досліджень відбувалась згідно затвердженого з тренерським складом
плану на різних етапах спортивно-змагальної діяльності (табл. 2.1.).
Згідно поставлених задач було обстежено 65 футболістів спортивної кваліфікації
від 1 розряду до майстрів спорту міжнародного класу та 18 добровольців -
чоловіків, що професійно не займалися спортом. В обстежуваній групі спортсменів
та групі контролю переважну кількість склали люди віком від 18 до 27 років.
У ході досліджень, що проводились, визначали стан загальної працездатності
футболістів на початку, всередині та наприкінці осіннього і весняного сезонів
2002-2003 і 2003-2004 років.
2.2 Методи досліджень
2.2.1. Визначення параметрів фізичної працездатності організму.
Оцінку фізичної працездатності у спортсменів та людей, що не займалися
професійно спортом, оцінювали з використанням двоступінчастої навантажувальної
проби методом велоергометрії (велоергометр Kettler CX-1, Німеччина). Методика
виконання регламентувалася рекомендаціями експертів ВООЗ. Аналогічні методи
широко використовуються у спортивній практиці. Оцінка рівня загальної фізичної
працездатності має велике значення у тренувальній та змагальній практиці
спортсмена, тому що дозволяє здійснювати постійний контроль його
функціонального стану, вносити відповідні корективи в учбово-тренувальний
процес і планувати досягнення певного спортивного результату.
Для визначення фізичної працездатності ми використовували субмаксимальний тест
PWC170 Деражавного центрального ордена Леніна інституту фізичної культури у
модифікації [199]. Субмаксимальні тести PWC170 є найбільш вживаними в практиці
медико-біологічного і лікарсько-педагогічного контролю за функціональним станом
і рівнем підготовленості спортсменів. У процесі виконання цих тестів
обстежуваний виконує два 5-и хвилинні навантаження різної потужності з 3-х
хвилинним інтервалом відпочинку між ними. В останні 30 секунд кожного з
навантажень у випробуваного реєструється ЧСС. Згідно методики ДЦОЛІФК фізичне
навантаження надається за спеціальною таблицею (таблиця. 2.2.), відповідно до
якої потужність першого навантаження (N1) задається в залежності від маси тіла
випробуваного, а повторна (N2), у залежності від рівня тренованості
обстежуваного, складає, звичайно, N1 + 50, 100 або 150% від потужності першого
або початкового навантаження.
У субмаксимальному тесті PWC170, формули розрахунку аPWC170 і вPWC170:
де N1 – потужність першого навантаження (кгм/хв);
N2 – потужність другого навантаження (кгм/хв);
ЧСС1 – частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці першого навантаження;
ЧСС2 - частота серцевих скорочень (уд/хв) наприкінці другого навантаження.
де аPWC170 – абсолютний розмір PWC170 (кгм/хв);
М – маса тіла (кг).
Таблиця 2.2.
Залежність величини потужності початкового навантаження (N1) від маси тіла
обстежуваного.
Маса тіла (кг)
N1 (кгм/хв)
N2 (Вт)
59 і менше
300
50
60 – 64
400
67
65 – 69
500
83
70 – 74
600
100
75 – 79
700
117
80 і більше
800
133
Фізична працездатність у тестах PWC170 виражається величинами тієї потужності
фізичного навантаження, при яких ЧСС досягає 170 уд/хв. За допомогою даного
тесту можна визначити ту мінімальну інтенсивність фізичного навантаження, що
сприяє своєрідному «виходу» кардіореспіраторної системи на оптимальний рівень
функціонування.
Рівень загальної фізичної працездатності, визначений за тестами PWC170,
виражався в кгм/хв (абсолютна величина PWC170 або аPWC170) і в кгм/хв/кг
(відносна величина PWC170, розрахована на 1 кг маси тіла, або вPWC170). При
оцінці потенційних функціональних можливостей спортсмена, що спеціалізується в
певному виді спорту, велике значення має визначення або аеробної, або
анаеробної потужності (продуктивності) його організму. Найбільш інформативним
показником діяльності функціональних систем організму, що визначає потужність
аеробного енергозабезпечення, є величина максимального споживання кисню (МСК),
під якою мається на увазі кількість кисню, споживана людиною під час фізичної
роботи субмаксимальної потужності протягом однієї хвилини. МСК, крім того, що є
інтегральною характеристикою функціональних можливостей організму,
розглядається ще, як важливий критерій загальної працездатності та тренованості
спортсмена. МСК є показником, що лімітує об'єм та інтенсивність фізичних
навантажень. Традиційно виділяють абсолютну величину МСК (аМСК, л/хв) і
відносну (вМСК, л/хв/кг). Більш об'єктивним критерієм аеробної продуктивності є
вМСК, що розраховується на 1 кг маси тіла випробуваного. Нами на основі
субмаксимальних фізичних навантажень проводилося непряме визначення МСК.
У ході виконання дослідження за допомогою візуальних спостережень робили
висновок про ступінь втоми. При цьому звертали увагу на з
- Київ+380960830922