РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження
Під наглядом знаходилося 164 хворих на ХАлГ, сполучений із ХНХ, серед них 147
чоловіків (89,6%) та 17 жінок (10,4%), віком від 20 до 60 років. Усі пацієнти
перебували під спостереженням нарколога та бажали припинити зловживання
алкоголем. Хворі, які були під наглядом, були розподілені на дві групи,
рандомізовані за віком, статтю та тривалістю захворювання, з яких основна група
включала 102 особи (чоловіків - 90, жінок - 12), а групу зіставлення становило
62 пацієнти (57 чоловіків та 5 жінок). Таким чином, серед обстежених осіб
переважали чоловіки, що можна пояснити більшим поширенням алкогольної
інтоксикації серед чоловічого населення порівняно з жінками. Дані щодо вікового
складу представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих по віку
Групи
хворих
Вік (роки)
20 – 29 років
30 – 39 років
40 – 49 років
50 – 60 років
абс.
абс.
абс.
абс.
основна (n=102)
2,94
26
25,49
43
42,16
30
29,41
зіставлення (n=62)
3,23
17
27,42
25
40,32
18
29,03
Із наведених у таблиці 2.1. даних видно, що більша частина хворих – це особи
молодого та середнього віку. Так, у віці від 30 до 39 років ХалГ, сполученим із
ХНХ, страждали 43 (42,16%) особи основної групи та 25 (40,32%) пацієнтів із
групи зіставлення; у віці від 30 до 39 років даний діагноз був виставлений у 26
(25,49%) хворих із основної групи та у 17 (27,42%) – із групи зіставлення; 30
(29,41%) обстежених із основної групи та 18 (29,03%) із групи зіставлення були
у віці від 50 до 60 років; у віці від 20 до 29 років було 3 (2,94%) хворих на
ХАлГ, сполучений із ХНХ, в основній групі та 2 (3,23%) у групі зіставлення.
Таким чином, серед обстежених нами хворих переважали чоловіки молодого та
середнього, найбільш працездатного віку. Вказана тенденція свідчить про
необхідність проведення широкомасштабних загальнодержавних заходів, направлених
на усунення факторів, які сприяють підвищеному ризику ураження печінки.
Всі обстежені нами хворі вказували, що початок вживання алкоголю у них був у
віці 16 – 20 років. До початку проведення лікування у пацієнтів були сформовані
ознаки психо-фізичної залежності від алкоголю – втрачення захисного блювального
рефлексу, зниження або повне втрачення кількісного та ситуаційного контролю,
формування абстинентного синдрому. Тривалість захворювання була різною,
переважали хворі, які приймали алкоголь від 5 до 10 років. Дані з тривалості
вживання алкоголю наведені у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих по тривалості вживання алкоголю
Групи
хворих
Тривалість вживання алкоголю
до 5
років
5 – 9
років
10 – 14
років
15 – 20
років
більше 20 років
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
основна (n=102)
31
30,39
44
43,14
20
19,61
2,94
3,92
зіставлення (n=62)
18
29,03
29
46,77
11
17,74
3,23
3,23
Розподіл хворих по тривалості вживання алкоголю наступний: до 5 років приймали
спиртні напої 31 пацієнт (30,39%) із основної групи та 18 (29,03%) із групи
зіставлення, протягом 5 – 9 років алкоголь вживали 44 особи (43,16%) із
основної групи та 29 (46,77%) із групи зіставлення. В основній групі 20
(19,61%) хворих вживали алкоголь протягом 10 – 14 років, а в групі зіставлення
11 (17,74%) пацієнтів протягом такого ж терміну. Від 15 до 20 років зловживали
алкоголем 3 особи (2,94%) в основній групі та 2 (3,23%) у групі зіставлення, 4
(3,92%) пацієнти основної групи та 2 (3,23%) групи зіставлення приймали спиртні
напої більше 20 років.
У всіх хворих на ХАлГ, сполучений з ХНХ, спостерігалася висока толерантність до
алкогольних напоїв, яка доходила до 700 – 1000 мл 40% етилового спирту. Не
дивлячись на нудоту і знижений апетит, вказані хворі відмічали відсутність
захисного блювотного рефлексу при прийомі алкогольних напоїв. У хворих ХАлГ
віком старше 40 років були ознаки абстинентного синдрому, у хворих молодого
віку вони були не настільки виражені, і в клініці захворювання переважала
висока толерантність і психологічна залежність від алкоголю. Захворювання у
всіх випадках було пов’язане з тривалим періодом безперебійного прийому великої
кількості алкоголю протягом тижня і більше. Запої чергувалися із „світлими”
проміжками, які тривали 2 – 3 тижні.
Діагноз ХАлГ було виставлено при вступі до стаціонару, діагноз супутнього ХНХ
виставлявся після проведення клініко-інструментального обстеження даних
хворих.
Таким чином, переважна більшість обстежених хворих були чоловіки працездатного
віку, основним етіологічним чинником розвитку ураження печінки у яких було
зловживання алкоголем. Усі хворі мали стадію загострення як ХАлГ, так і ХНХ.
Обов’язковою умовою проведення лікування була відмова хворих від прийому
алкоголю, тобто всі хворі обох груп на момент проведення лікування алкоголь не
вживали. Пацієнти основної групи в якості гепатопротекторних та детоксикуючих
препаратів отримували введення ербісолу по 2 мл 1 – 2 рази на добу
внутрішньом’язово протягом 20 – 25 діб поспіль та глутаргіну по 25-30 мл 4%
розчину внутрішньовенно 2-3 рази на добу протягом 3-5 діб, а потім по 0,5
г 3 рази на день усередину протягом 15 – 20 діб поспіль; при наявності
вираженої „метаболічної” інтоксикації також призначали реамберин по 200 мл
внутрішньовенно 2 рази на день протягом 5-7 днів. Група зіставлення одержувала
загальноприйняті гепатозахисні препарати (есенціале, карсил, сілібор, алохол),
при наявності вираженої „метаболічної” інтоксикації пацієнтам із групи
зіставлення призначали сольові розчини.
Патогенетична ефективність запропонованого лікування оцінювалася за динамікою
клініко-інструментальних, кл