РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ ВІЙСЬК НКВС У ПЕРЕДВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939 – червень 1941
рр.)
2.1. Структура військ. Кадрове і матеріально-технічне забезпечення
Упродовж останніх передвоєнних років державне будівництво в СРСР відзначалося
глибокими соціально-економічними змінами, які сталися в країні, внутрішньою
політичною ситуацією, а також зовнішньополітичними чинниками. Все це вимагало
підвищення бойової готовності збройних сил, зміцнення безпеки державних
кордонів, існуючого режиму тощо. Одним з важливих аспектів цього процесу стало
організаційно-структурне вдосконалення як власне НКВС, так і його спеціальних
формувань, насамперед, прикордонних і внутрішніх військ. Вони під назвою
“війська НКВС” з 1934 р. стали структурною складовою всесоюзного Наркомату
внутрішніх справ [2 НКВС СРСР був створений згідно з Постановою ЦВК СРСР “Про
створення загальносоюзного Народного комісаріату внутрішніх справ” від 10 липня
1934 р. ]. Зростання чисельності, різноманіття завдань, що на них покладались,
вимагали в свою чергу пошуку нових організаційних форм загального
підпорядкування, керівництва ними, кадрового й технічного забезпечення та ін.
Результатом цих пошуків стала постанова РНК СРСР № 154/16сс від 2 лютого 1939
р. щодо реорганізації військових формувань НКВС. У наказі НКВС від 8 березня
того ж року повідомлялося, що Головне управління прикордонних та внутрішніх
військ НКВС СРСР поділяється на шість головних управлінь: Головне управління
прикордонних військ; Головне управління військ з охорони залізничних споруд;
Головне управління з охорони особливо важливих підприємств промисловості;
Головне управління конвойних військ НКВС СРСР; Головне управління військового
постачання; Головне військово-будівельне управління НКВС СРСР [24, с. 462].
Нові органи управління створювалися відповідно до спеціалізації функцій, які
покладалися на щойно утворені частини і з’єднання. У зв’язку з появою головних
управлінь військ НКВС СРСР у штаті керівного складу Наркомату запроваджувалася
посада заступника Наркома внутрішніх справ по військах. Комбриг
І.І. Масленніков, що обійняв цю посаду, здійснював загальне керівництво
військами, координацію діяльності головних управлінь, вирішував питання
взаємодії з армійськими структурами тощо.
Незважаючи на поділ військ за окремими видами, всі вони, крім прикордонних,
належали до внутрішніх військ, були єдині за своєю природою, входили до складу
одного відомства, здійснювали охоронні функції, носили одну форму одягу і та
ін.
Відповідно до наказу НКВС СРСР у структурі республіканського Наркомату
внутрішніх справ було створено Управління прикордонних військ [3 Київський і
Харківський округи прикордонних і внутрішніх військ НКВС були створені згідно з
наказом НКВС СРСР 16 вересня 1938 р. У березні 1939 р.
Харківський округ військ НКВС було ліквідовано, а Управління Київського
переформовано в Управління прикордонних військ НКВС УРСР з дислокацією у м.
Києві.
2 Це була п’ята частина Червоної Армії.], на яке покладалося оперативне
керівництво прикордонними загонами, що дислокувалися на території України [38,
с. 65]. Крім того, було створено Кримський прикордонний округ, підрозділи якого
(загальною чисельністю особового складу близько 3 тис. осіб) дислокувалися у
Сімферополі, Маріуполі та Балаклаві [73, с. 303]. Всі інші види військових
формувань в УРСР залишалися у підпорядкуванні союзного Наркомату.
У цей же період помітно зростає і загальна чисельність військ НКВС. Порівняно з
кінцем 20-х років їхня чисельність збільшилася більш ніж у два рази і на
початок 1939 р. становила 280 826 бійців і командирів2
[]
. Зокрема, внутрішні війська нараховували 148 269 червоноармійців (у тому числі
особовий склад частин оперативного призначення – 25 120 осіб; військ охорони
промислових об’єктів і державних споруд – 41 149; військ охорони залізниць –
50 200; конвойних військ – 28 800; зенітно-артилерійських і зенітно-кулеметних
підрозділів – 3 000 осіб) [181, с. 198]. Значна їх частина дислокувалася в
Україні, насамперед на території східних областей – 6-та Харківська, 7-ма
Дніпропетровська та 8-ма Донецька бригади внутрішньої охорони [114; спр. 2,
арк. 144].
Унаслідок здійсненої реорганізації прикордонні війська були відокремлені від
інших військових контингентів і територіальних органів НКВС. Загальна їх
чисельність становила 117 468 осіб. Протягом 1939 р. особовий склад військ зріс
до 141 тис. [73, с. 390]. У межах України і Молдавії [5 До серпня 1940 р.
входила до складу УРСР на правах автономії.] безпеку державного кордону
(довжиною 1 592 км) забезпечували дев’ять прикордонних загонів (біля 14 тис.
осіб). Це був другий після Далекосхідного краю за чисельністю прикордонний
округ.
Зростання кількості та чисельності військових формувань Наркомату внутрішніх
справ, з одного боку, диктувалося необхідністю зміцнення в умовах загострення
військово-політичної ситуації в Європі обороноздатності країни й забезпечення
недоторканності державних кордонів, з іншого – посиленням ролі й значення НКВС
у системі репресивно-карального державного механізму через ускладнення й
суперечливість суспільно-політичної ситуації в країні.
Відповідно до нової організаційної структури прикордонних військ відбувалося
будівництво й управління ними. Наказом НКВС СРСР № 00206 від 8 березня 1939 р.
у складі ГУПВ був організований штаб, що мав наступні відділи:
1) оперативно-розвідувальний; 2) бойової підготовки; 3) зв'язку;
4) організаційно-мобілізаційний та комплектування [6 З метою поліпшення
керівництва прикордонними військами штаб ГУПВ згідно з наказом НКВС № 00472 від
19 квітня 1940
- Київ+380960830922