РОЗДІЛ 2. СИНТЕЗ ТА МЕТОДИ МОДИФІКАЦІЇ 3,4-АНЕЛЬОВАНИХ КУМАРИНІВ
2.1. СИНТЕЗ ВИХІДНИХ СПОЛУК
Для синтезу необхідних для подальших перетворень 3,4-циклоалкілкумаринів було
застосовано реакцію Пехмана – взаємодію поліфенолів та кетоефірів в присутності
в якості конденсуючих агентів кислот. Конденсацією спиртових розчинів
етил-2-оксоциклопентанкарбоксилату, етил-2-оксоциклогексанкарбоксилату і
метил-2-оксо-1-циклогептанкарбоксилату та резорцину в присутності сірчаної
кислоти отримано 7-гідроксикумарини 2.1.1, 2.1.4, 2.1.7. В аналогічних умовах,
використовуючи 2-метилрезорцин та 4-хлоррезорцин було синтезовано відповідно
заміщені 7-гідрокси-1,2,3,4-тетрагідроциклопента[c]хромен-4-они (2.1.2, 2.1.3),
3-гідрокси-7,8,9,10-тетрагідробензо[c]хромен-6-oни (2.1.5, 2.1.6) та
3-гідрокси-7,8,9,10-тетрагідробензо[c]хромен-6-oн (2.1.8).
Застосування в даній реакції орцину приводить до утворення відповідних
7-метил-5-гідрокси-3,4-циклоалкілкумаринів (2.1.9, 2.1.10).
Дигідроксипохідні (2.1.11-2.1.14) отримано конденсацією за Пехманом з
використанням в якості поліфенолів флороглюцину та пірогалолу.
Будова отриманих 3,4-циклоалкілкумаринів підтверджена даними ПМР- та
ІЧ-спектроскопії. У спектрах ПМР синтезованих кумаринів спостерігаються
сигнали, які характерні для бензопіран-2-онової системи та 3,4-циклоалкільного
залишку. У випадку сполук 2.1.1, 2.1.4 та 2.1.7 протон Н-5 кумаринової системи
резонує у вигляді дублету з орто-константою 8.5 Гц при 7.30 м.ч., протон Н-6
проявляється у вигляді дублету дублетів при 6.8 м.ч. з КССВ 8.5 та 2.0 Гц, а
протон Н-8 – у вигляді дублету з мета-константою 2.0 Гц при 6.85 м.ч. У випадку
8-метильних похідних 2.1.2, 2.1.5 і 2.1.8 спостерігається спрощення спектру за
рахунок виключення із взаємодії протону в положенні 8: ароматичні протони в
положенні 5 та 6 проявляються у вигляді дублетів з КССВ 8.5 Гц при 7.1 та 6.8
м.ч. відповідно, а протони 8-метильної групи резонують при 2.2 м.ч. Протони Н-5
та Н-8 6-хлоркумаринів 2.1.3 та 2.1.6 резонують у вигляді синглетів при 7.1-7.2
та 6.8-7.0 м.ч. відповідно. У спектрах 7-метил-5-гідроксикумаринів 2.1.9 і
2.1.10 протони Н-6 та Н-8 мають вигляд дублетів з мета-константою при 6.6 та
6.8 м.ч., а 7-метильна група поглинає при 2.35 м.ч. У випадку
5,7-дигідроксикумаринів 2.1.11 і 2.1.12 протони Н-6 та Н-8 проявляються як
дублети з відповідною мета-константою при 6.2 та 6.3 м.ч., а протони Н-5 та Н-6
7,8-дигідроксикумаринів 2.1.13 і 2.1.14 поглинають при 7.2 та 7.4 м.ч. у
вигляді дублетів з КССВ 8.4 Гц. В ІЧ-спектрах синтезованих
3,4-циклоалкілкумаринів 2.1.1-2.1.14 спостерігаються характерні для
кумаринового циклу валентні коливання карбонільної групи при 1675-1710 см-1.
Вихідні дибензо[b,d]пірони були отримані за методом Хартлі – конденсацією
2-бромбензойної кислоти та поліфенолів в розчині гідроксиду натрію з
використанням в якості каталізатора 10%-ного розчину сульфату міді.
Використовуючи резорцин і 2-метилрезорцин було отримано
3-гідроксибензo[c]хромен-6-oн (2.1.15) та 3-гідрокси-4-метилбензo[c]хромен-6-oн
(2.1.16) відповідно. При застосуванні у вказаній реакції
2-бром-5-метоксибензойної кислоти було отримано
3-гідрокси-8-метоксибензо[c]хромен-6-он (2.1.17) та
3-гідрокси-8-метокси-4-метилбензо[c]хромен-6-он (2.1.18).
2.2. СИНТЕЗ 5- ТА 7-О-ГЛІКОПІРАНОЗИДІВ АНЕЛЬОВАНИХ КУМАРИНІВ
Кумарини, які містять залишки вуглеводів, широко розповсюджені в природі [3].
Найбільш часто зустрічаються О-глікозиди цих сполук, які містять вуглеводний
фрагмент в різних положеннях бензопіранового циклу. Як приклади можна навести
махалебозід, виділений із Prunus mahaleb [[clxiii]], магноліозід, ізольований
із Magnolia macrophylla [[clxiv]], скімін, який продукують Skimmia japonica, S.
laureola, S. fortunei, Jamesia americana і Hydrangea macrophylla
[[clxv]-[clxvi][clxvii]], 7-О-в-D-галактопіранозид остенолу, виділений із
Murraya puniculata [[clxviii]] та б-L-арабінопіранозид ксантотоксолу, який
виробляє Ruta graveolens [[clxix]].
В порівнянні з агліконами для О-глікозидів характерна висока розчинність у воді
та плазмі крові, а для їхніх ацетатів – висока розчинність у жирах та інших
малополярних середовищах. Тому введення в молекулу кумаринів вуглеводних
залишків дозволить істотно змінити гідрофільно-ліпофільний баланс та, як
наслідок, вплине на їх транспорт в біологічних системах.
В якості вихідних сполук для синтезу О-глікозидів кумаринів було використано
відповідні гідроксикумарини та ацетобромсахариди D-ряду (б-ацетобромглюкоза,
б-ацетобромгалактоза і б-ацетобромксилоза) та в-ацетобром-L-арабіноза, які
отримані відомим методом [[clxx], [clxxi]]. Способи глікозилування, які
використовуються в хімії бензопіранів, в переважній більшості випадків основані
на методах Кенігса-Кнорра [[clxxii]] та Міхаеля [[clxxiii]]. Останнім часом на
основі цих реакцій розроблені модифіковані методи синтезу глікозидів
бензопіранонів в умовах міжфазного каталізу в системах рідина–рідина або
рідина–тверда фаза з використанням в якості каталізатора міжфазного переносу
краун-ефірів або четвертинних амонійних солей
[[clxxiv][clxxv][clxxvi]-[clxxvii]].
Для синтезу О-глікозидів 3,4-конденсованих кумаринів нами був використаний
найбільш раціональний та доступний спосіб, який базується на різноманітних
модифікаціях методу Міхаеля [
[clxxviii]-[clxxix][clxxx][clxxxi][clxxxii][clxxxiii] ].
Основними побічними процесами при конденсації
- Київ+380960830922