Оцінка ефективності інвестиційних проектів

РОЗДІЛ 2
НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИ ПРИЙНЯТТІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ
2.1. Комплексна оцінка ефективності інвестиційних проектів у процесі їх
фінансування комерційними банками
Питання оцінки економічної ефективності проекту розглядаються у роботах як
вітчизняних так і зарубіжних дослідників та мають своє відображення у існуючих
корпоративних методиках оцінки. У теоретичних розробках рекомендується
оцінювати наступні види ефективності [33, 34]:
ефективність проекту загалом;
ефективність участі у проекті.
Проте, більшість фахівців-практиків акцентують увагу на оцінці економічної
ефективності проекту в цілому, зауважуючи, що ефективність має відношення лише
до одного учасника інвестиційного процесу – інвестора [78,79,80]. За таких
обставин проект, як правило, розглядається у двох ракурсах: „проект (сам по
собі)” та „проект + підприємство (на якому він реалізується)”. Ігнорування
інвестором зацікавленості інших учасників інвестиційного проекту може, на нашу
думку, негативно вплинути на успішність процесу реалізації проекту, а в окремих
випадках і призвести до невдачі у його реалізації.
Ефективність участі у проекті, на нашу думку, має визначатися з метою перевірки
спроможності участі у реалізації проекту та зацікавленості у ньому усіх його
учасників. Причому, спроможність участі у реалізації інвестиційного проекту має
розцінюватися як необхідна умова, а зацікавленість - як достатня. В даному
випадку, з огляду на діалектичний взаємозв’язок між необхідністю і достатністю,
можна стверджувати, що теоретично необмежена зацікавленість потенційних
учасників інвестиційного процесу обмежується їх практичною спроможністю
задовольнити конкретні вимоги до товарів і послуг, що висуваються зі сторони
попиту на ринку інвестиційних товарів і послуг. Кожному етапу реалізації
інвестиційного проекту притаманні свої учасники, склад яких може змінюватися.
Але єдиним учасником проекту який приймає участь в усіх без винятку етапах є
інвестор і саме він є єдиною особою, що зацікавлена у кінцевому результаті.
Інші ж учасники приймають участь лише на проміжку часу який їм необхідний для
повного виконання своїх зобов’язань перед інвестором і отримання винагороди за
свої послуги.
Одною з головних проблем які має вирішити інвестор на практиці є, на нашу
думку, проблема забезпечення фінансування проекту. Адже за відсутності
фінансування втрачається одна з ключових ознак інвестиційної діяльності, а саме
– вкладання коштів. На практиці відсутність фінансування унеможливлює будь які
операції з придбання активів. На рівні підприємства джерелами фінансування
інвестиційних коштів є:
власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, страхові суми відшкодування
збитків, іммобілізовані надлишки основних і оборотних коштів, нематеріальних
активів та ін.);
залучені кошти, у тому числі кошти отримані від продажу акцій, внески і
пожертви, та ін.);
запозичені кошти у вигляді кредитів (банківських, комерційних, бюджетних).
Участь інвестора у проекті власними коштами є апріорі підтвердженням його
спроможності та зацікавленості в участі в інвестиційному проекті. Залучення
коштів, з огляду на поточний стан фондового ринку та його інфраструктури, для
більшості підприємств є проблемним питанням. Таким чином, фактично єдиним
доступним джерелом зовнішнього фінансування інвестиційних проектів залишаються
кредити. Саме це обумовлює важливу роль фінансово-кредитних установ у якості
учасників інвестиційного проекту. У цьому випадку у комерційного банку виникає
практична потреба оцінити ефективність участі у інвестиційному проекті у ролі
кредитора.
Загальноприйнятим у практиці оцінки економічної ефективності кредитування
інвестиційних проектів комерційними банками є підхід при якому окремо
оцінується кредито- та платоспроможність позичальника, і окремо ефективність
інвестиційного проекту, що кредитується [3,81, 82]. За результатами цих
досліджень приймаються рішення як стосовно доцільності реалізації проекту з
точки зору позичальника, так і стосовно доцільності фінансування проекту
комерційним банком. Проте, якщо питання оцінки економічної ефективності проекту
для позичальника є, як зазначалося раніше, добре вивченим, то питання
економічної ефективності проекту, що кредитується комерційним банком, по
відношенню до самого банку потребує, на нашу думку, додаткового дослідження.
Стабільне зростання економіки України, що супроводжується інтенсивним
оновленням існуючих та створенням нових основних фондів на підприємствах
призвело до збільшення потреби у кредитному фінансуванні загалом і в
інвестиційному кредитуванні зокрема, про що свідчать дані наведені в табл.
2.1.
Таблиця 2.1
Вимоги банків за кредитами наданими в економіку України
(за цільовими вкладеннями) [83]
(на кінець періоду, млн. грн.)
Період
Усього
у тому числі
у поточну діяльність
в інвестиційну діяльність
усього
у тому числі
усього
у тому числі
у національній валюті
в іноземній валюті
у національній валюті
в іноземній валюті
1998
8873
7986
4735
3251
887
382
505
1999
11787
10743
5230
5514
1044
487
557
2000
19574
18466
9987
8479
1108
581
527
2001
28373
27024
15107
11917
1349
738
612
2002
42035
39673
23201
16472
2361
1261
1100
2003
67835
63454
37332
26121
4381
2231
2151
2004
88579
80406
47622
32784
8173
3585
4587
На практиці банківські працівники часто стикаються з проблемою вибору між
конкуруючими пропозиціями з фінансування інвестиційних проектів. Одним з
показників який, на нашу думку, може забезпечити коректність процедури
порівняння привабливості фіна