РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методика загального обстеження хворих
Для вирішення поставлених в роботі задач обстежено 146 хворих на рожеві вугри
(35 чоловіків і 111 жінок), віком від 18 до 71 року, які знаходилися на
амбулаторному або стаціонарному лікуванні в обласному і міському
шкірно-венерологічному диспансері № 1 міста Донецька за період з 1998 по 2004
роки. Всім пацієнтам було виконане комплексне клініко-лабораторне обстеження,
що призначається як при встановленні діагнозу, так і при подальшому
спостереженні. Всім хворим проводили загальні аналізи крові, сечі, калу,
досліджували серологічні реакції крові на сифіліс, білкові фракції крові,
функціональні проби печінки, визначали концентрацію цукру крові, загального
білірубіну і його фракцій, досліджували зскріби з ураженої шкіри на патогенні
гриби (бактеріоскопічні та бактеріологічні дослідження). За показаннями,
пацієнти консультовані суміжними спеціалістами: гінекологом-ендокринологом,
оториноларингологом, гастроентерологом, невропатологом та ін.
Для кількісного визначення ступеня тяжкості клінічних проявів дерматозу при
первинному огляді і в динаміці спостереження за хворими, застосовували систему
бальної оцінки інтенсивності ознак, що характеризують шкірний процес (еритему,
папули, пустули, телеангіоектазії) з обчисленням індексу тяжкості. Кожну ознаку
оцінювали від 0 до 3 балів (0 – відсутність, 1 – легкий, 2 – середній, 3 –
важкий). Напівбальні оцінки не використовували. Для зручності роботи результати
заносили в спеціальну оцінну таблицю. Площу ураженої шкіри виражали у відсотках
від всієї поверхні шкіри обличчя, прийнятої за 100%.
Для інтегральної оцінки тяжкості захворювання запропонований індекс ступеня
тяжкості ураження (Index), який розраховувався за формулою:
(2.1)
де X1 – показник інтенсивності еритеми (змінюється в межах від 0 до 3), X2 –
показник кількості папул (змінюється в межах від 0 до 3), X3 – показник
кількості пустул (змінюється в межах від 0 до 3), X4 – показник кількості
телеангіоектазій (змінюється в межах від 0 до 3), X5 – показник наявності
демодексу (змінюється в межах від 0 до 1), X6 – показник площі ураження
(змінюється в межах від 0% до 100%). Найбільш легкому стану хворого відповідало
значення Index =0, а найбільш важкому стану –Index =60.
Зі 146 хворих на рожеві вугри, 45 (16 чоловіків і 29 жінок віком від 18 до 56
років) були обстежені на стан перекисного окислення ліпідів (ПОЛ),
антиоксидантної системи і рівня ендогенної інтоксикації. Хворі були розподілені
на наступні групи: IА основна – 12 хворих з еритемато-папульозною формою
дерматозу, IIБ основна – 33 хворих з папуло-пустульозною формою. Контрольну
групу склали 13 умовно здорових людей (5 чоловіків і 8 жінок) аналогічного
віку.
2.2. Біохімічні методи дослідження.
Кров для проведення біохімічних досліджень у хворих на рожеві вугри брали
вранці натще до і після закінчення курсу терапії.
Крім загальноприйнятих клініко-лабораторних методів використовували біохімічні
тести, що дозволяють оцінити адаптаційні можливості організму і стан гомеостазу
на внутрішньоклітинному і гістіоцитарному рівні.
Інтенсивність ПОЛ у хворих оцінювали за рівнем продукту ліпопероксидації
гідроперекисів дієнових кон'югатів (ДК).
Рівень ДК досліджували за методом Placer Z. (1966) у модифікації [50].
Гідроперекиси ліпідів екстрагували з плазми крові гептан-ізопропаноловою
сумішшю і закріплювали соляною кислотою. Вимірювання проводили на
спектрофотометрі Specord 200 по величині піку поглинання кон'югованих дієнових
структур гідроперекисів ліпідів при довжині хвилі 233 нм. Концентрацію ДК
виражали в О/мл.
Вміст малонового діальдегіду (МДА) в еритроцитах крові визначали за його
реакцією з тіобарбітуровою кислотою з подальшим кількісним визначенням
забарвленого продукту спектрофотометрично при довжині хвилі 532 нм.
Концентрацію МДА виражали в мкмоль/г білку. Рівень загального білку в
еритроцитах визначали за Lowry O. [40, 50].
Активність ліпопероксидації в організмі регулюється не тільки процесами
радикало- та перекисоутворення, але і станом ендогенних систем
антиокислювального захисту. Антиоксидантна активність біологічних середовищ
обумовлена наявністю в них антиокислювачів і ферментних систем знешкодження
перекисів і вільних радикалів [80, 274].
Стан системи антиокислювального захисту крові, обумовлений наявністю в ній
антиоксидантів і ферментних систем знешкодження перекисів і вільних радикалів
[63], оцінювали за вмістом основних антиоксидантів - a-токоферолу, і важливих
показників ферментативної ланки АОС - супероксиддисмутази (СОД) і каталази.
Основним ендогенним антиоксидантом є a-токоферол, рівень якого в сироватці
крові визначали за методом Biery J. у модифікації. Принцип методу полягає в
реакції взаємодії a-токоферолу (ТФ) з хлорним залізом у присутності індикатора
діпіридила. Детекцію продукту, що утворився, проводили на спектрофотометрі
СФ-56. Концентрацію a-токоферолу виражали в мкмоль/л [101].
Метод визначення активності СОД в крові заснований на здатності ферменту
гальмувати реакцію автоокислення адреналіну при рН 10,2. Активність СОД
виражали в умовних одиницях О/мг білку [150].
Каталаза відноситься до ферментів, що найбільш тривало зберігають свою високу
активність, її функція полягає в запобіганні накопиченню перекису водню.
Принцип визначення каталази в сироватці крові заснований на здатності перекису
водню утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений комплекс [124]. За
одиницю активності каталази приймали мкат/л.
Рівні молекул середньої маси (МСМ) визначали в сироватці
- Київ+380960830922