РОЗДІЛ 2
ПРОЦЕДУРА ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Поняття процедури державної реєстрації
Від ефективності і досконалості процедури державної реєстрації суб'єктів
підприємництва залежать перспективи розвитку підприємницької діяльності в
Україні.
У літературі справедливо зазначається, що шляхом удосконалювання процедури може
вирішуватися і ряд проблем розвитку підприємництва. Наприклад, у даний час на
розвитку підприємництва негативно позначаються досить трудомістка процедура
реєстрації громадян – підприємців і юридичних осіб, одержання різних ліцензій,
сертифікації. Процедури реєстрації, ліцензування, сертифікації повинні стати
більш простими і доступними [118, с.192].
Процедура державної реєстрації детально регламентована у Законі України «Про
державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Згідно з ч.2
ст.4 Закону про державну реєстрацію порядок проведення державної реєстрації
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців включає, зокрема:
перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та
повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці;
перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність
підстав для відмови у проведенні державної реєстрації;
внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу – підприємця до
Єдиного державного реєстру;
оформлення і видачу свідоцтва про державну реєстрацію та виписки з Єдиного
державного реєстру.
Як правильно вказується у літературі, державна реєстрація суб'єкта
господарювання – складна процедура, з нею пов'язані спеціальні процедури
державної реєстрації змін і доповнень в установчі документи та ін. [42,
с.103].
Разом з тим, це не виправдовує розширювального тлумачення процедури реєстрації,
що зустрічається в науковій літературі.
Так, деякі російські учені вважають, що процес державної реєстрації включає
наступні стадії: 1. Подання документів на реєстрацію. 2. Проведення правової
експертизи документів. 3. Реєстрація в органі реєстрації. 4. Реєстрація в
органах статистики. 5. Відкриття розрахункового рахунка в банку з внесенням на
нього не менше 50% статутного капіталу. 6. Виготовлення печатки. 7. Постановка
на облік у податковому органі. 8. Постановка на облік у державних бюджетних
соціальних фондах [58, c.32-35]. На наш погляд, це невиправдано розширювальне
тлумачення процедури реєстрації, оскільки при цьому в державну реєстрацію
включаються ті стадії, що відносяться до післяреєстраційного процесу.
Ще більш розширено розуміють державну реєстрацію інші вчені, які включають у
процес реєстрації такі етапи: підготовчий, реєстрацію, виготовлення печатки і
присвоєння кодів статистики, постановка на облік у фіскальних органах (фондах),
розблокування (відкриття) розрахункового (валютного) рахунку і фактичний
початок роботи [119, с.16]. При такому підході в процес реєстрації включені
дії, що є попередніми щодо реєстрації, або наступними, але безпосередньо не
включаються в процедуру власне державної реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.3 Закону про державну реєстрацію дія цього Закону поширюється
на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової
форми, форми власності і підпорядкування, а також фізичних осіб – підприємців.
Це означає єдність процедури державної реєстрації на всій території України.
Однак установлення єдиної процедури реєстрації не слід розуміти буквально. У
навчальній літературі іноді затверджується, що процедура реєстрації суб'єкта
підприємницького бізнесу не залежить ні від якісної, ні від кількісної різниці
між названими суб'єктами. Це означає, наприклад, що малі підприємства
реєструються точно так само, як великі і середні фірми, а господарські
товариства – так само, як некомерційні партнерства і фонди [120, с.155]. Слід
погодитися з тим, що процедура реєстрації не залежить від розмірів підприємств,
тому що малі, середні і великі підприємства реєструються в єдиному порядку.
Однак деякі суб'єкти ринку і некомерційні структури реєструються в спеціальному
порядку, установленому не Законом про державну реєстрацію, а іншими законами. У
ч.2 ст.3 Закону про державну реєстрацію передбачено, що Законом можуть бути
встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі
професійних спілок), благодійних організацій, партій, органів державної влади
та органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат,
фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ
і організацій.
Отже, установлений Законом про державну реєстрацію заявочний порядок державної
реєстрації застосовується не до всіх видів юридичних осіб. Це, обумовлено,
по-перше, специфікою діяльності і правового статусу окремих видів юридичних
осіб, по-друге, необхідністю додаткового державного контролю в деяких сферах
діяльності поряд з використанням інституту ліцензування та інших способів
державного регулювання.
Закріплена в ч.2 ст.3 Закону про державну реєстрацію норма зберігає для деяких
видів юридичних осіб дозвільний порядок державної реєстрації (наприклад,
банків), а також дозволяє враховувати під час реєстрації специфіку правового
статусу окремих видів організацій, з одного боку, як суб'єктів цивільних
правовідносин, а з іншого боку – як суб'єктів публічних правовідносин
(наприклад, громадських та релігійних об'єднань).
У літературі відзначається, що спеціальним господарським законодавством
регулюються процедури державної реєстрації учасників ринків капіталу (банки),
учасників інформаційної діяльності (засобів масової інформації),
промислово-фінансових груп, об'єднань юридичних осіб, що здійснюють діяль
- Київ+380960830922