РОЗДІЛ 2
ОБ`ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Враховуючи потребу практичної медицини в розширенні номенклатури безпечних та
ефективних препаратів для лікування захворювань серцево-судинної системи, а
також дані літератури щодо різноманітних фармакологічних властивостей та
застосування у кардіології антиоксидантів, зокрема флавоноїду кверцетину, ми
звернули свою увагу на фармакологічне вивчення нового ін`єкційного препарату на
його основі - ліпофлавону (ЛФК), який став об`єктом наших експериментальних
досліджень.
У дослідах використовували субстанцію ліпофлавону (серія № 150302). ЛФК є
ліофілізованим порошком світло-жовтого кольору з характерним запахом, який
легко суспензується у водних розчинах з утворенням ліпосом (ліпосомальна
емульсія). Виробляє ліпофлавон ЗАТ «Біолік» (м. Харків, Україна). Діючими
компонентами ліпофлавону є кверцетин, лецитин та допоміжна речовина лактоза.
Вміст цих сполук у 1 флаконі препарату складає 0,015 г кверцетину, 0,550 г
лецитину (фосфати-дилхоліну) та 0,320 г лактози. Аналіз складу ЛФК та наведені
в огляді літератури дані щодо фармакологічної дії кверцетину дозволили
припустити наявність у ЛФК різних видів фармакологічної активності, а саме
кардіопротекторної, протизапальної, гіполіпідемічної, антиоксидантної,
мембраностабілізуючої.
Препаратом порівняння була обрана субстанція кверцетину виробництва ЗАТ НВЦ
“Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод” (м. Київ), яка позитивно
зарекомендувала себе у клінічній кардіології. Субстанція кверцетину має вигляд
жовтого кристалічного порошку без запаху і смаку, який практично не
розчиняється у воді і розчиняється в лугах.
Виходячи з мети та завдань дисертаційної роботи, доцільно було структурувати
експериментальні дослідження так: провести скринінгові дослідження
кардіопротекторної активності ліпофлавона на субхронічній патології міокарду –
доксорубіциновій кардіоміопатії (ДКМП) у щурів та більш поглиблено вивчити
кардіопротекторну активність ліпофлавону на катехоламін- та
вазопресин-зумовлених моделях ураження міокарду, провідною ланкою у яких є
активація процесів ВРО. Враховуючи механізми виникнення та розвитку захворювань
ССС, доцільно було вивчити також протизапальні та гіполіпідемічні властивості
ЛФК (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Схема вивчення фармакологічних властивостей ліпофлавону.
Вибір моделей здійснювали на основі вивчення даних літератури за такими
критеріями: відтворюваність, адекватність перебігу експериментальної патології
захворюванню людини, простота, доступність, дешевизна.
Для поглибленого дослідження кардіопротекторної активності ліпофлавону були
обрані гострі катехоламін та вазопресин-зумовлені патології міокарду:
ізадриновий міокардит (ІзМ) [31, 33, 127, 155], адрена-ліновий міокардит (АМ)
[15], пітуїтриновий коронароспазм (ПК) [27, 33]. Дані модельні патології
міокарду відрізняються за ступенем тяжкості, тривалістю перебігу,
етіопатогенезом (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Моделі для вивчення кардіопротекторних властивостей ліпофлавону.
Останніми роками збільшилася кількість пластичних порушень міокарду, у
патогенезі яких важлива роль належить активації процесів ВРО. Одним з таких
патологічних станів, що загрожує життю, є кардіоміопатія. Згідно визначення
ВООЗ, кардіоміопатія (КМП) – поліетіологічне захворювання з прогресуючим
перебігом, яке виникає переважно у людей молодого віку (25-30 років),
характеризується тяжкими порушеннями скорочувальної функції міокарду, що часто
можуть призводити до загибелі хворого. Дане захворювання призводить до
первинних дистрофічних змін міокарду [47, 48].
Однією з загальноприйнятих моделей КМП є доксорубіцинова (адріаміцинова) КМП.
Тому було необхідно провести скринінгові дослідження кардіопротекторної
активності ліпофлавону на субхронічній пластичній патології міокарду – ДКМП
[25, 138]. За характером своєї дії доксорубіцин є цитостатиком. Доксорубіцин
пригнічує синтез ДНК, синтез білку макроорганізму, у великих дозах придатний
генерувати АФК, таким чином володіє прооксидантною дією. Найбільш тяжким
наслідком застосування доксорубіцину є кардіоміопатія та наступна застійна
серцева недостатність.
ДКМП викликали у щурів одноразовим внутрішньом`язовим введенням доксорубіцину
виробництва фірми «Ебеве» (Німеччина) у дозі 20 мг/кг [30, 153]. В експерименті
було використано 60 білих безпородних щурів обох статей масою 180-200г.
Кардіоміопатія розвивалася на четверту добу. Досліджуваний препарат у різних
дозах вводили внутрішньовенно (у хвостову вену щурам) у
лікувально-профілактичному режимі: за 3 дні до та через 4 дні після введення
доксорубіцину. Для скринінгових досліджень були вибрані найбільш оптимальні
дози ліпофлавона, виходячи з його складу:
188 мг/кг (сумарна доза ліпофлавона перерахована з УТД (5 мг/кг) кверцетину;
94 мг/кг (доза, еквівалентна 1/2УТД кверцетину);
31 мг/кг (доза, еквівалентна 1/6УТД кверцетину).
Група тварин інтактного контролю одержувала еквівалентний об’єм води, який
вводили внутрішньошлунково за допомогою канюлі. На сьому добу експерименту у
групах тварин враховували відсоток виживання, реєстрували ЕКГ, для чого щурів
наркотизували внутрішньочеревинним введенням 1% розчину барбамілу в дозі 100
мг/кг. На даній моделі проводили біохімічні дослідження сироватки крові та
гомогенату міокарду (рис. 2.3).
Кардіопротекторну активність вивчали на моделях ДКМП, ІзМ, ПК у порівнянні з
субстанцією кверцетину. Доза кверцетину 5 мг/кг для щура розрахована з
використанням коефіцієнту видової чутливості щура та людини, що запропоновані
Ю.Р. Риболовлевим на
- Київ+380960830922