РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Біологічні особливості та господарсько корисні показники гірськокарпатських
овець з кольоровою вовною
За темою дисертаційної роботи виконано чотири серії дослідів на
гірськокарпатських вівцях із кольоровою (природного забарвлення) вовною, які
утримувались у приватному господарстві села Річка Косівського району
Івано-Франківської області.
Як відомо, породну основу гірськокарпатського вівчарства віддавна становили
аборигенні довгохудохвості грубововнові вівці породи цакель. Загалом це ?
дрібні, рухливі тварини, з міцними кінцівками, копитами. Вони добре
пристосовані до вологого і холодного клімату Карпат. Жива маса маток не
перевищує 30 - 35 кг, баранів – 45-60 кг; настриг немитої грубої вовни – 1,2
кг. Масть у них переважно біла, хоча багато тварин має вовну іншого забарвлення
– чорну, сіру, коричневу. Вовна довга, косичної будови [55].
Із 1948 року була започаткована планова і системна робота з породного
покращення місцевих грубововнових гірськокарпатських овець шляхом схрещення їх
з баранами цигайської породи ? однією з кращих напівтонкорунних порід
вовново-м’ясо-молочного напряму [45; 66].
Багатолітня селекційно-племінна робота з гірськокарпатськими вівцями
завершилась виведенням нової української гірськокарпатської породи, яка визнана
селекційним досягненням в Україні [42; 46; 68].
З самого початку реалізацій програми щодо покращенню гірськокарпатських овець
було взято курс на виробництво білої вовни. Усі тварини з пігментованою вовною
підлягали суворому вибракуванню. І все ж, заради справедливості слід зазначити,
що селекція на фенотип тварин-
Вівцематка з вовною білого кольору
домінантів (такими вважаються білі вівці) не могла не позначитись на
рецесивному генотипі пігментованих овець з вовною природного забарвлення [45;
55; 68].
Вівцематка з вовною чорного кольору
Як і вівці з вовною білого кольору, вони (незалежно від забарвлення) також
невеликі, хоч дещо більші за аборигенів. Вони характеризуються міцною
конституцією і мають пропорційну тілобудову.
Голова їх невелика, суха, шия середньої довжини, холка досить висока і вузька,
спина відносно довга і пряма, поперек помірно широкий. Щодо кінцівок, то вони
відносно високі і тонкі, до того ж добре оброслі покривним волосом. Тварини
цієї популяції характеризуються напівгрубою та грубою вовною килимового типу.
Вовна неоднорідна, довга, достатньо вирівняна в руні. З дорослих баранів
настригають у середньому 2,4-2,8 кг чистої вовни, вівцематок – 1,4-1,8 кг [42;
55].
Вівцематка з вовною сірого кольору
Середня товщина (тонина) волокон – 32-36 мкм, що відповідає вимогам 1-го і 2-го
сортів промислового стандарту. Жива маса баранів-плідників становить 55-56 кг,
вівцематок – 38-40 кг.
Вони добре пристосовані до гірського ландшафту, вологого і прохолодного
клімату, так як випасаються на полонинах до перших снігів, стійкі до простудних
та інвазійних захворювань, невибагливі до умов годівлі та утримання [66; 68].
Як зазначалось, вовна кольорових овець є цінною сировиною для виготовлення
ліжників, килимів та інших високохудожніх текстильних виробів.
Отож, перша серія дослідів була присвячена питанням локалізації та активності
тирозинази у шкірі, накопиченню меланіну у вовні, а ще її макроструктури,
хімічного складу та фізичних показників.
Дослідження виконано на 6-місячних гірськокарпатських ярках з вовною чорного та
темно-коричневого забарвлення. Вовновий покрив усіх піддослідних тварин
характеризувався такими параметрами: вовна напівгруба і неоднорідна,
складається з довгої ості, короткого перехідного волоса, підшерстя. Руно
косичної та штапельно-косичної будови. Остання особливо яскраво виражена в
овець з вовною темно-коричневого забарвлення, в яких перехідний волос утворює
верхній ярус руна. У довгій косиці овець чорного кольору підшерстя, тобто
пухові волокна, становлять майже половину її довжини. Ость досить груба (до 80
мкм), малозвивиста і порівняно жорстка. У темно-коричневих овець вовна загалом
тонша і м’якша.
Друга серія дослідів була присвячена вивченню впливу тирозину, як основного
субстрату тирозинази, на процес меланогенезу і накопичення меланіну у вовні.
Для цього за принципом аналогів було підібрано дві групи 12?місячних ярок (по
три голови в кожній) чорного окрасу, які упродовж 60-ти днів перебували за
однакових умов утримання. Вівці контрольної групи отримували раціон,
збалансований за поживними речовинами та енергією, а дослідної групи ?
додатково до основного раціону у складі комбікорму одержували тирозин із
розрахунку по 500 мг на голову на добу.
Об’єктом досліджень слугували шкіра і вовна, зразки яких відбирали при
постановці овець на дослід та в час його закінчення. У шкірі (зразки одержували
методом біопсії) визначали активність тирозинази, а у вовні – вміст меланіну,
тирозину, сірки, цистину та гексозамінів; з фізичних показників досліджували
справжню довжину і міцність волокон.
У третій серії дослідів вивчали вплив аліментарних факторів, зокрема
мінеральних елементів, на активність тирозинази у шкірі овець, накопичення
пігменту в їх вовновому покриві, а ще вміст тирозину, сірки цистину,
гексозамінів, співвідношення кератоз, а також параметри фізичних показників
вовнових волокон.
За принципом аналогів було сформовано дві групи 6?місячних ярок з кольоровою
вовною. У кожній групі перебувало по три голови тварин чорного забарвлення і
три – темно-коричневого. Дослідна група додатково до основного раціону,
збалансованого за поживними речовинами, одержувала суміш солей: сірчанокислий
натрій, вугл
- Київ+380960830922