РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ТЕКСТІВ-ІНСТРУКЦІЙ
2.1. Опис фармацевтичних текстів-інструкцій до вживання лікарських препаратів
Фармацевтичні тексти-інструкції до вживання лікарських препаратів є
обов’язковими супровідними паперами, які додаються до будь-якого
фармацевтичного препарату, що випускається у Великобританії, Канаді та США.
Обсяг та повнота опису препарату залежать від того, наскільки цей препарат є
специфічним, які можливі ускладнення при його вживанні, наскільки сильну
токсичну дію має цей препарат. Нами досліджується корпус текстів, який охоплює
переважно період 90-х років 20-го століття. Зокрема, досліджуються тексти, які
знаходяться не на тарі, що містить препарат (флакони, коробки, блістери), а
надаються у вигляді окремих листівок (leaflets), які супроводжують лікарський
препарат. Тексти, що представлені на листівках, є досить різноманітними як за
оформленням, так і за обсягом репрезентованої інформації. Тому виникає проблема
пошуку шляхів опису цих текстів, який ґрунтувався б переважно на лінгвістичних
засадах, враховуючи, безумовно, і специфіку об’єктів, описаних у текстах. З
іншого боку, опис текстів потребує з’ясування спільних рис та характеристик,
які об’єднують ці тексти в окремі типи. Все це вказує на необхідність виявлення
структурних особливостей фармацевтичних текстів, а також на подальше
дискурсивне дослідження виявлених структурних компонентів. Об’єднання цих двох
підходів і дозволить описати фармацевтичні тексти, щоб найглибше віддзеркалити
як їхні спільні риси, так і відмінності.
2.1.1. Структурні особливості фармацевтичних текстів
Численні лікарські препарати, які реалізуються в аптеках, мають при собі
супровідні листівки, які є не чим іншим, як інструкціями до правильного
вживання лікарських препаратів. Описуючи різноманітні препарати, ці тексти
виявляють певні спільні риси структурної організації. Навіть при поверхневому
огляді текстів спостерігається чітке структурне розмежування текстового корпусу
на окремі ділянки. Це розмежування здійснюється за допомогою системи заголовків
та підзаголовків, завдяки чому при аналізі фармацевтичного тексту не виникає
необхідність здійснювати його додаткову сегментацію. Ця сегментація здійснена
за допомогою системи заголовків та підзаголовків, які і розподіляють текст на
окремі блоки та підблоки. Подібна сегментація є спільною для всіх
фармацевтичних текстів і становить їх загальну ознаку. Спираючись на систему
заголовків та підзаголовків, можна припуститися такої думки, що вона утворює
структурний каркас тексту, а утворені в межах каркасу блоки та підблоки мають
певне семантичне і прагматичне наповнення.
Для опису досліджуваних фармацевтичних текстів необхідно спочатку виявити
наявність спільних та відмінних сегментів, які утворилися в результаті
сегментації, розмежування текстового корпусу за допомогою системи заголовків та
підзаголовків. Крім того, при попередньому розгляді текстів привертає увагу той
факт, що тексти відрізняються за кількістю друкованих знаків, а також за
використанням невербальних засобів. Всі ці фактори необхідно враховувати при
описі. Не повинна залишатися поза увагою та обставина, що тексти описують
різноманітні лікарські препарати, які мають різне призначення і можуть
використовуватися у всіх галузях медицини, тоді як інші мають обмежене
використання і пов’язані лише з вузькими галузями медицини (наприклад,
стоматологією). Лише врахування всіх перелічених факторів забезпечить вичерпний
опис фармацевтичних текстів, що досліджуються. Таким чином, на перший план
висуваються характеристики загальнолінгвістичного плану, тоді як суто
вузькогалузеві характеристики текстів знаходяться на другому плані і є
доповнюючими до перших. Ґрунтується цей підхід на тлумаченні мовного знаку як
матеріально-ідеального утворення (двобічна одиниця мови), що репрезентує
предмет, властивість, відношення до дійсності. Мовний знак існує у єдності двох
сторін (означального та означуваного). Ці дві сторони, які знаходяться в умовах
постійного зв’язку, формують стійку єдність, котра шляхом чуттєво сприймаємої
форми знака, тобто його матеріального носія, репрезентує соціально подане йому
значення [136, с. 166-167]. Здійснюючи попередню обробку фармацевтичних
текстів, враховуємо також графічний аспект тексту: літери латинського та
грецького алфавітів, а також арабські (правильніше індійські) та римські цифри.
Цифри та числа (як цифрові комбінації з певним значенням відповідно до традицій
числового синтаксису) належать до напіввербальних компонентів, котрі вживаються
замість мовних знаків [90, с. 136]. Необхідно звернути увагу на те, що
враховуються також латинські та грецькі літери, які входять до складу
математичних, фізичних та хімічних формул. При підрахунку знаків не
враховуються символи математичних дій (=, <, >, Ч, :), пунктуаційні знаки.
Обираючи літери та цифри у якості основних компонентів, які враховуються при
обчисленні кількості знаків у текстах, ми виходимо із розуміння їхньої більшої
значущості у формуванні інформаційного об’єму текстів, тоді як пунктуаційні
знаки та символи математичних дій є другорядними у формуванні інформаційної
текстової компоненти. Необхідно враховувати той факт, що мова є знаковою
системою, при цьому знаковість як сукупність певних властивостей матеріального
(форма) та ідеального (зміст) характеру властива не лише слову як «типовому
представнику» мовних знаків, але й одиницям вищого рівня, або повним мовним
знакам, ієрархічною верхівкою котрих є висловлювання і текст [78, с. 5-6]. На
користь обрання літер і цифр у якост
- Київ+380960830922