РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
2.1. БОРГОВІ ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ
Боргові державні цінні папери забезпечують функціонування механізмів залучення
державою додаткових фінансових ресурсів для задоволення загальнодержавних
інтересів. Вони є правовим засобом, застосування якого дозволяє зменшити
диспропорції надходжень і витрат бюджету. Збалансована структура ринку
державних цінних паперів повинна стимулювати і прискорювати розвиток всіх
галузей вітчизняної економіки і регіонів, в кінцевому випадку визначаючи
динаміку подальшого соціально-економічного зростання нашої країни. Поставлені у
дисертаційному дослідженні завдання потребують більш поглибленого аналізу
окремих різновидів державних цінних паперів.
Боргові державні цінні папери посвідчують право їх власника по закінченню
строку їх обігу вимагати у емітента (держави) виплати їх номінальної вартості і
обумовлених відсотків. Їх емісія призводить до виникнення особливої категорії
грошових зобов'язань. Після закінчення строку їх обігу емітент-позичальник
повинен повернути визначену реквізитами державного цінного папера грошову суму.
Доход по них може бути як регулярним (коли відсотки від номінальної вартості
виплачуються регулярно у визначений термін протягом усього періоду позики), так
і разовим (одержуваним у момент погашення паперу за рахунок різниці між
покупною і номінальною вартістю), але в будь-якому випадку розмір доходу
підлягає фіксації в Умовах їх випуску.
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” [216] [84
[216] Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508. ] держава
може випускати казначейські зобов’язання, які є цінними паперами на
пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення,
засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на
одержання фінансового доходу Після закінчення строку їх обігу власники таких
державних цінних паперів мають право одержати їхню вартість готівкою чи
рефінансувати в інші цінні папери. Випускаються довгострокові (від 5 до 10
років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до одного року)
казначейські зобов’язання. Рішення про випуск довгострокових та
середньострокових зобов’язань приймає Кабінет Міністрів України,
короткострокових – Міністерство фінансів України (ст.16 вказаного закону).
Зазвичай кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на
покриття поточних видатків державного бюджету, що дозволяє знівелювати
коливання між надходженням доходів і видатками, які виникають у процесі
виконання державного бюджету.
Аналізуючи даний вид державних цінних паперів, варто відмітити
певні розходження в оцінці ролі казначейських зобов’язань, висловлені в
цивілістичній літературі. Так, А.К. Шестопалова, називаючи казначейські
зобов’язання цікавим досвідом у законодавчій розробці нових видів державних
цінних паперів, вказує на негативні наслідки впровадження їх у обіг, оскільки
казначейські зобов’язання призводять до посилення інфляції [282] [85 [282]
Див.: Шестопалова А.К. Гражданско-правовое регулирование выпуска и обращения
государственных ценных бумаг в России: Дисс…канд. юрид. наук: 12.00.03. – М.:
Б.изд., 1997. – С. 69-70.] через великий відсоток їх повернення до бюджету у
вигляді податкових звільнень протягом першого місяця. Ця обставина ставить під
сумнів доцільність емісії і участі у цивільному обороті казначейських
зобов’язань. В той же час вітчизняні правники [118] [86 [118] Кузнєцова Н.С.,
Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та
функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.30.] достатньо високо оцінюють
місце даного виду державних цінних паперів у цивільному обороті, посилаючись на
досвід розвинутих країн світу. Так, у США і Великій Британії випускається
досить широкий асортимент казначейських паперів, які завдяки своїй високій
ліквідності є досить привабливими для інвесторів. Це дозволяє урядам таких
країн ефективно здійснювати управління процесом формування державного бюджету
шляхом випуску інвестиційних інструментів, привабливих для фондового ринку .
На наш погляд, такі різноманітні оцінки казначейських цінних паперів
з’являються не через притаманні їм вади, а через недостатнью розвиненість ринку
державних цінних паперів та правового регулювання відносин у сфері його
функціонування. З тієї ж причини, на наш погляд, у 2004 році в Україні сталася
відмова від такого різновиду державних паперів, як казначейські векселі, які
були введені у обіг менше 10 років тому відповідно до Порядку застосування
векселів Державного казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 27 червня 1996 р. № 689 і були скасовані Постановою Кабінету
Міністрів № 1109 від 25.08.2004 р. Враховуючи, що цивільний оборот постійно
розвивається, у майбутньому знову може виникнути потреба у емісії казначейських
векселів, а тому вважаємо за доцільне у межах даного дослідження дати короткий
аналіз їх правової природи, а також особливостей регламентації відносин у сфері
їх емісії та обігу.
За своїм змістом казначейські векселі є короткостроковими державними
зобов'язаннями, термін платежу за якими не повинен перевищувати одного року.
Відсотки на вексельну суму не нараховуються. Векселедавцем і платником за
казначейськими векселями виступає Головне управління Державного казначейства.
Казначейські векселі видаються на пред’явника. Казначейські векселі можуть
використовуватись їх держателями для:
погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторі
- Київ+380960830922