Вы здесь

Державні цінні папери як обєкти цивільних прав

Автор: 
Харицький Володимир Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U002522
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ВИДІВ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
2.1. БОРГОВІ ДЕРЖАВНІ ЦІННІ ПАПЕРИ
Боргові державні цінні папери забезпечують функціонування механізмів залучення
державою додаткових фінансових ресурсів для задоволення загальнодержавних
інтересів. Вони є правовим засобом, застосування якого дозволяє зменшити
диспропорції надходжень і витрат бюджету. Збалансована структура ринку
державних цінних паперів повинна стимулювати і прискорювати розвиток всіх
галузей вітчизняної економіки і регіонів, в кінцевому випадку визначаючи
динаміку подальшого соціально-економічного зростання нашої країни. Поставлені у
дисертаційному дослідженні завдання потребують більш поглибленого аналізу
окремих різновидів державних цінних паперів.
Боргові державні цінні папери посвідчують право їх власника по закінченню
строку їх обігу вимагати у емітента (держави) виплати їх номінальної вартості і
обумовлених відсотків. Їх емісія призводить до виникнення особливої категорії
грошових зобов'язань. Після закінчення строку їх обігу емітент-позичальник
повинен повернути визначену реквізитами державного цінного папера грошову суму.
Доход по них може бути як регулярним (коли відсотки від номінальної вартості
виплачуються регулярно у визначений термін протягом усього періоду позики), так
і разовим (одержуваним у момент погашення паперу за рахунок різниці між
покупною і номінальною вартістю), але в будь-якому випадку розмір доходу
підлягає фіксації в Умовах їх випуску.
Згідно зі ст. 15 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” [216] [84
[216] Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508. ] держава
може випускати казначейські зобов’язання, які є цінними паперами на
пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення,
засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на
одержання фінансового доходу Після закінчення строку їх обігу власники таких
державних цінних паперів мають право одержати їхню вартість готівкою чи
рефінансувати в інші цінні папери. Випускаються довгострокові (від 5 до 10
років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до одного року)
казначейські зобов’язання. Рішення про випуск довгострокових та
середньострокових зобов’язань приймає Кабінет Міністрів України,
короткострокових – Міністерство фінансів України (ст.16 вказаного закону).
Зазвичай кошти від реалізації казначейських зобов’язань спрямовуються на
покриття поточних видатків державного бюджету, що дозволяє знівелювати
коливання між надходженням доходів і видатками, які виникають у процесі
виконання державного бюджету.
Аналізуючи даний вид державних цінних паперів, варто відмітити
певні розходження в оцінці ролі казначейських зобов’язань, висловлені в
цивілістичній літературі. Так, А.К. Шестопалова, називаючи казначейські
зобов’язання цікавим досвідом у законодавчій розробці нових видів державних
цінних паперів, вказує на негативні наслідки впровадження їх у обіг, оскільки
казначейські зобов’язання призводять до посилення інфляції [282] [85 [282]
Див.: Шестопалова А.К. Гражданско-правовое регулирование выпуска и обращения
государственных ценных бумаг в России: Дисс…канд. юрид. наук: 12.00.03. – М.:
Б.изд., 1997. – С. 69-70.] через великий відсоток їх повернення до бюджету у
вигляді податкових звільнень протягом першого місяця. Ця обставина ставить під
сумнів доцільність емісії і участі у цивільному обороті казначейських
зобов’язань. В той же час вітчизняні правники [118] [86 [118] Кузнєцова Н.С.,
Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та
функціонування. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.30.] достатньо високо оцінюють
місце даного виду державних цінних паперів у цивільному обороті, посилаючись на
досвід розвинутих країн світу. Так, у США і Великій Британії випускається
досить широкий асортимент казначейських паперів, які завдяки своїй високій
ліквідності є досить привабливими для інвесторів. Це дозволяє урядам таких
країн ефективно здійснювати управління процесом формування державного бюджету
шляхом випуску інвестиційних інструментів, привабливих для фондового ринку .
На наш погляд, такі різноманітні оцінки казначейських цінних паперів
з’являються не через притаманні їм вади, а через недостатнью розвиненість ринку
державних цінних паперів та правового регулювання відносин у сфері його
функціонування. З тієї ж причини, на наш погляд, у 2004 році в Україні сталася
відмова від такого різновиду державних паперів, як казначейські векселі, які
були введені у обіг менше 10 років тому відповідно до Порядку застосування
векселів Державного казначейства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 27 червня 1996 р. № 689 і були скасовані Постановою Кабінету
Міністрів № 1109 від 25.08.2004 р. Враховуючи, що цивільний оборот постійно
розвивається, у майбутньому знову може виникнути потреба у емісії казначейських
векселів, а тому вважаємо за доцільне у межах даного дослідження дати короткий
аналіз їх правової природи, а також особливостей регламентації відносин у сфері
їх емісії та обігу.
За своїм змістом казначейські векселі є короткостроковими державними
зобов'язаннями, термін платежу за якими не повинен перевищувати одного року.
Відсотки на вексельну суму не нараховуються. Векселедавцем і платником за
казначейськими векселями виступає Головне управління Державного казначейства.
Казначейські векселі видаються на пред’явника. Казначейські векселі можуть
використовуватись їх держателями для:
погашення кредиторської заборгованості за згодою відповідних кредиторі