РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ РЕФЛЕКСИВНОЇ КУЛЬТУРИ
СТУДЕНТІВ…………….…88
2.1 Організація експериментальної роботи………………………….…….89
2.2 Експериментальна перевірка етапів технології формування рефлексивної
культури студентів…………………………………………………….....96
2.3 Аналіз результатів експерименту…………………….……………….146
Висновки до другого розділу…………………………………………..……….162
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...165
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..……………...167
ВСТУП
Головною цінністю освіти на сучасному етапі є розвиток у людини потреби і
можливості вийти за межі досліджуваного, здатності до самореалізації творчого
потенціалу, спрямованості на саморозвиток та самоосвіту. У зв‘язку з цим
виникає необхідність у формуванні вмінь аналізувати рівень свого особистісного
зростання, своєї діяльності.
Одним із показників сформованої навчальної діяльності студентів є високий
рівень її свідомої регуляції. Для того, щоб успішно навчатися у вищий школі,
необхідно вміти самостійно організовувати свою навчальну діяльність і, отже, не
просто практично володіти навчальними діями, але й рефлексивно, усвідомлюючи
сутність і підґрунтя виконуваних дій, оцінюючи їх відповідність цілям та умовам
діяльності і визначаючи на цій основі найбільше ефективні способи засвоєння
знань.
Рефлексія органічно притаманна природі людини – як і свідомість, і пам’ять.
Інтерес до неї виявляли в основному філософи, фізіологи, психологи. Поняття
“рефлексія” прослідковується вже в ідеях Аристотеля і Платона, а потім у працях
таких філософів, як Г.Гегель, Р.Декарт, Д.Дідро, І.Кант, А.Лейбніц, Дж.Локк,
Б.Спіноза, Л.Фейєрбах, І.Фіхте, Ф.Шеллінг; у дослідженнях сучасних філософів і
методологів (М.Бахтін, С.Гессен, В.Зінченко, Г.Щєдровицький), в теорії
аналітичної та індивідуальної психології (А.Адлер, У.Олпорт, З.Фрейд, Е.Фромм,
К.Юнг).
З розвитком тенденції гуманізації освіти поняття “рефлексія” почало
розглядатися вітчизняними психологами й педагогами (Б.Ананьєв, А.Бодальов,
Л.Виготський, В.Вульфов, В.Давидов, В.Загвязинський, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн,
Д.Ельконін), оскільки в різних сферах професійної діяльності воно має велике
значення. Особливо це стосується професії педагога, в межах якої здійснюється
аналіз поведінки учнів, їхньої міжособистісної взаємодії, корекції конфліктного
спілкування та ін. Аналіз існуючих досліджень виявляє певну суперечність, яка
полягає в тому, що педагогічна діяльність рефлексивна за своєю природою, а
рефлексія, як педагогічна категорія, розроблена в найменшому степені.
Професійна рефлексія зумовлює інтенсивність нововведень учителем, забезпечує
переосмислення змісту свідомості суб‘єкта і усвідомлення ним прийомів
педагогічної майстерності, без чого неможлива творча діяльність у сучасній
школі. У той же час дослідження розвитку професійної рефлексії вчителя в
процесі його навчання в педагогічних ВНЗ розглядається недостатньо.
Вивченням професійних здібностей займається методологія (І.Семенов, Ю.Степанов,
В.Слободчиков, А.Тюков, Г,Щедровицький), акмеологія (О.Анісімов, А.Деркач,
Н.Кузьміна), синергетика (А.Огурцов, Ю.Шрейдер). Феномен рефлексії
розглядається в контексті різних видів діяльності: навчальної, трудової,
спортивної та інших (Г.Абрамова, Н.Алексєєв, О.Анісімов, В.Давидов,
Г.Щедровицький). Перехід поняття «рефлексія» в сферу педагогічних знань
пов’язано з працями Б.Вульфова, Г.Звенигородської, Г.Коджаспірової, А.Метаєвої,
Л.Подимової, В.Сластьоніна, І.Юсупова та ін. Ними зроблено спробу наблизити
теоретичні положення до практики роботи педагога. Автори звертають увагу на те,
що при вивченні професійних здібностей не приділяється увага рефлексивним
процесам, пов’язаним з особливостями педагогічної діяльності і досвідом роботи,
а також чинникам, умовам і способам формування професійної рефлексії.
Плідно вивчаються проблеми професійної самосвідомості вчителя (Є.Михайлова,
Л.Мітіна, С.Васьковська); особистісного професійного самовдосконалення педагога
(А.Бізяєва, Г.Каган); рефлексивного аналізу педагогічної діяльності (А.Маркова,
Ю.Кулюткін, А.Реан, Г.Сухобська).
У зв‘язку з цим необхідно підкреслити, що рефлексія є джерелом новацій і
розвитку. Вона є не просто усвідомленням того, що є в людині, але і перебудовою
самої людини, її індивідуальної свідомості, особистості, здібностей до пізнання
і діяльності. Рефлексуюча людина звернена до культури, здатна на
перетворювальну діяльність і саморозвиток. Рефлексія – це шлях пошуку в собі
“духовного, сутнісного”, шлях до самого себе, тому дослідження цього процесу на
ранніх етапах професійного становлення нам представляється актуальним і
необхідним.
Людина завжди діє в межах загальнолюдських цінностей, тобто в межах культури,
будучи одночасно об’єктом культурних впливів і суб’єктом, творцем цінностей.
Ефективне вирішення багатьох актуальних проблем освіти та виховання неможливе
без глибокого розуміння того, що ж являє собою культура, без розробки
культурологічного підходу в педагогіці. Значний внесок у розробку
культурологічного підходу в педагогіці зробили М.Бахтін, Є.Бондаревська,
М.Віленський, В.Гриньова, І.Ісаєв, Ю.Сенько, В.Сластьонін та ін. У аспекті
цього підходу формування особистості студента є самовизначенням його в
культурі, дієвості почуттів, спілкування, поведінки, мислення. Як значне
досягнення в методології та методиці вивчення особистості, культурологічний
підхід дозволяє трактувати засвоєння культури як процес особистісного
відкриття, створення світу культури в собі, розвиток ідей діалогу культур, при
якому відбувається особистісна актуалізація закладеного в неї сенсу.
Говорячи про індивідуальну
- Київ+380960830922