Обставини, які пом'якшують покарання, за кримінальним правом України.

РОЗДІЛ 2
ЗМІСТ ОБСТАВИН, ЯКІ ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ, ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЧИННИМ КК УКРАЇНИ
В ч. 1 ст. 66 КК України міститься перелік обставин, які пом’якшують покарання:
1) з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину;
2) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; 3)
вчинення злочину неповнолітнім; 4) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
5) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших
обставин; 6) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через
матеріальну, службову чи іншу залежність; 7) вчинення злочину під впливом
сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями
потерпілого; 8) вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності; 9)
виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної
діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням
злочину у випадках, передбачених цим Кодексом.
Слід зазначити, що законодавчий перелік обставин, які пом’якшують покарання,
істотно змінився, порівняно із КК України 1960 року. З’явилися нові обставини,
які не були відомі раніше чинному кримінальному законодавству, зокрема
„вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності” (п. 8 ч. 1 ст. 66
КК) та „виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної
діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням
злочину у випадках, передбачених КК України” (п. 9 ч. 1 ст. 66 КК). Крім того,
виключені із законодавчого переліку такі обставини, як „відвернення винним
шкідливих наслідків вчиненого злочину” (п. 1 ч. 1 ст. 40 КК України 1960 року),
„вчинення злочину при захисті від суспільно небезпечного посягання, хоч із
перевищенням меж необхідної оборони” (п. 5 ч. 1 ст. 40 КК України 1960 року).
Нормативне формулювання деяких обставин зазнало певних змін. Наприклад, в КК
України 1960 року було закріплено таку обставину, що пом’якшує відповідальність
як „вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих або сімейних обставин”
(п. 2 ч. 1 ст. 40 КК), а в чинному КК України вона сформульована як „вчинення
злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин” (п. 5 ч.
1 ст. 66 КК). Коло застосування цієї обставини стало більш широким. У КК
України 1960 року було передбачено таку обставину, як „вчинення злочину під
впливом погрози, примусу або в силу матеріальної чи іншої залежності” (п. 3 ч.
1 ст. 40 КК), а у чинному КК України застосування цієї обставини дещо
конкретизовано та сформульовано як „вчинення злочину під впливом погрози,
примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність” (п. 6 ч. 1 ст. 66
КК).
Зміни внесені в законодавчий перелік обставин, які пом’якшують покарання,
потребують всебічного та глибокого аналізу. Крім того, необхідно дослідити
обґрунтованість наявності в КК України переліку обставин, які пом’якшують
покарання, саме такого змісту.
Аналіз обставин, які пом’якшують покарання, передбачених ч. 1 ст. 66 КК
України, ми проведемо у порядку їх переліку в цій статті.
З’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину (п.
1 ч. 1 ст. 66 КК України)
Із змісту п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України видно, що законодавець закріпив у ньому
три самостійні обставини, які пом’якшують покарання – 1) з’явлення із
зізнанням, 2) щире каяття, 3) активне сприяння розкриттю злочину. У
кримінально-правовій літературі розміщення цих обставин в одному пункті
пояснюється єдністю їх правової природи. Їх об’єднує те, що вони є конкретними
проявами усвідомлення особою своєї вини у вчиненні злочину та готовності
сприяти правосуддю. Вказані обставини є формами позитивної посткримінальної
поведінки особи, яка вчинила злочин, тобто поведінки після вчинення злочину.
Визнання цих обставин такими, що пом’якшують покарання, стимулює осіб, які
вчинили злочин, до критичної переоцінки своєї діяльності. Обставини, що
розглядаються, не лише свідчать про позитивні зміни у свідомості особи винного,
але й допомагають своєчасно розкрити злочин та не допустити подальшу можливість
вчинення ним суспільно-небезпечних діянь [12, c. 227; 38, c. 267; 52, c. 149;
87, c. 229].
На практиці обставини, що розглядаються, досить часто поєднуються: особа, яка
з’являється із зізнанням, щиро розкаюється у вчиненому злочині та сприяє
правоохоронним органам у його розкритті [121]. Вказана близькість цих обставин
часто призводить до того, що у науковій літературі, а також у судовій практиці
відбувається їх змішування. Так, деякі науковці вважають, що з’явлення із
зізнанням буде мати кримінально-правове значення обставини, яка пом’якшує
покарання, лише у випадку, коли особа, яка з’явилась із зізнанням, щиро
розкаялася і засуджує свою поведінку [5, c. 246; 122, c. 117; 123, c. 27]. У
літературі висловлено також думку про те, що прояв активного сприяння розкриттю
злочину у самостійному виді можна уявити лише теоретично, а на практиці воно
завжди пов’язане із щирим каяттям або з’явленням із зізнанням [27, c. 53].
Такої позиції дотримуються також деякі судді, які вважають, що у вироку є
достатньою вказівка на факт щирого каяття, яке включає в себе активне сприяння
розкриттю злочину. Так, наприклад, місцевим судом Франківського району
м. Львова було засуджено С. за ч. 3 ст. 185 КК України 2001 року до трьох років
позбавлення волі. У вироку суд вказав, що при призначенні покарання як
обставину, яка пом’якшує покарання, він врахував щире каяття особи винного. Як
видно із матеріалів справи щире каяття підтверджується вчиненням винним таких
дій – розкриттям на досудовому слідстві всіх обставин вчиненого н