РОЗДІЛ 2
ДОГОВОРИ ПОДРУЖЖЯ ЩОДО НАЛЕЖНОГО ЇМ МАЙНА
2.1. Майно як об’єкт договорів подружжя
Подружжя може укладати між собою різноманітні договори щодо належного їм майна.
Аналіз поіменованих договорів, які безпосередньо визначені у СК, дає підстави
поділити усі договори стосовно майна подружжя на дві значні групи: а)договори
про встановлення чи зміну правового режиму майна подружжя; б)договори про
визначення порядку користування майном. Для договорів як першої, так і другої
групи „майно” є ключовою категорією, що інтегрує договори, створюючи їх
відповідну єдність.
Як відомо, поняття „майно” - одне з основних у цивільному праві. Воно
застосовується у різних значеннях. У найвужчому розумінні майно визначається як
річ (сукупність речей). До цієї групи відносять також гроші та цінні папери як
різновиди речей. Іноді термін „майно” застосовують для позначення сукупності
речей та майнових прав, що належать особі. Найширше розуміння термін знаходить
свій прояв у тому разі, коли до категорії майна включаються речі, майнові права
та майнові обов’язки особи, тобто майновий актив та пасив у повному обсязі
[149] [97[149] Див.: Право власності в Україні / За ред. Я.М.Шевченко. – К.,
1996. - С.127.].
У сімейному праві також існують різні точки зору щодо цього питання. Категорія
„майно” вживається залежно від контексту в трьох значеннях: 1) речі або їх
сукупність; 2) речі та майнові права; 3) речі, майнові права та майнові
обов’язки. При цьому в сімейному праві суперечки в основному точаться лише щодо
боргових зобов’язань подружжя. Деякі вчені вважають, що борги обтяжують майно,
а ,отже, не можуть бути включені до його складу [176, 192] [98[176] Див.:
Семейное право. - М., 1971. - С.94; [192] Советское семейное право: Учебник /
Под ред. В.А.Рясенцева. - М., 1982. - С.99.]. Інші автори, виходячи з широкого
змісту майна, включають до нього і борги [135, 83, 66, 7]. [99[135] Див.:
Никитина В.П. Имущество супругов. - Саратов, 1975. - С.18; [83] Иоффе О.С.
Советское гражданское право. – Л., 1965. - Т.3. - С.223-224; [66] Жилинкова
И.В. Право собственности супругов. – Харьков, 1997. – С.43-44; [7]Антокольская
М.В. Семейное право. – М., 2003. - С.165.] На користь останньої позиції
свідчить те, що суди при здійсненні поділу спільного майна мають враховувати не
тільки наявне у подружжя майно та майнові права, а також їх майнові
зобов’язання. У таких випадках включення майнових зобов’язань подружжя у
спільне майно є необхідним. Вказаний підхід відбивається і на загальному
визначенні складу майна у сімейному праві. Є.А. Суханов слушно зазначає, що
термін „майно” далеко не у всіх випадках є тотожним поняттю „річ” і часто
включає у себе права та обов’язки подружжя. Відповідно до цього „власник майна”
на практиці може бути не тільки власником речей, а й уповноваженою особою щодо
належних їй прав вимоги або користування, а також зобов’язаною особою стосовно
своїх боргів [119] [100[119] Див.: Маттеи У., Суханов Е.А. Основные положения
права собственности. – М., 1999. - С.335.]. Широке розуміння вказаного поняття
вважаємо більш обґрунтованим і таким, що відповідає потребам правозастосовчої
діяльності. Право регулює відносини подружжя, пов’язані не тільки з їх майновим
активом, а й з пасивом, тобто боргами.
Саме останній, широкий підхід одержав підтримку законодавця. Як відомо, поняття
майна вперше легально визначено у ЦК України. У ст.190 ЦК закріплено найбільш
широке трактування згаданого поняття. Згідно з ним, майном, як особливим
об’єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та
обов’язки. Немає підстав вважати, що у сімейному праві може бути сформульоване
власне, відмінне від цивільного, визначення майна. Отже, визначення майна,
наведене ЦК, єдине, що видається обґрунтованим і логічним.
На жаль, навіть після набуття чинності новим ЦК у юридичній літературі широкий
підхід до визначення поняття „майно” сприймається не всіма вченими. Так,
Ю.С.Червоний наполягає на тому, що зобов’язання не можуть включатися до складу
майна [127] [101[127] Див.: Науково-практичний коментар Сімейного кодексу
України / За ред. Ю.С. Червоного. – К., 2003. – С.107.]. З наведених вище
міркувань з такою позицією важко погодитися. Здійснюючи поділ майна подружжя
(ст.70 СК), суд розподіляє між сторонами речі у натурі та майнові права, які не
є нерозривно пов’язаними з особою. Крім того, суд розподіляє між сторонами
боргові зобов’язання подружжя, оскільки якщо договір укладено одним з подружжя
в інтересах сім’ї, він зобов’язує як того з них, хто безпосередньо брав участь
у договорі, так і другого з подружжя. Якщо ж подружжя разом укладало договір,
то як чоловік, так і дружина стають зобов’язаною стороною за зобов’язанням.
Така обставина не може не враховуватися судом під час поділу майна подружжя.
Крім того, вирішальне значення сьогодні має факт легального визначення поняття
майна у цивільному законодавстві. Однозначне тлумачення базових юридичних
понять має велике значення для правової доктрини та правозастосування. Виходячи
з цього, слід визначити, що у сімейному праві стосовно майнових правовідносин
подружжя поняття „майно” має широкий зміст та включає не тільки речі та права
вимоги, а й боргові зобов’язання подружжя.
Набрання чинності новим СК спричинило появу низки питань щодо застосування його
окремих норм. Такі питання набули не тільки практичного, а й суто теоретичного
значення. Стосуються вони також визначення поняття майна у сімейному праві. У
спеціальній літературі було поставлено питання: чи слід розуміти під майном як
об’єктом права спільної сумісної власності подружжя грошові кошти (гроші).
Це теоретичне питання нерозривно пов’язано з процедурою здійснення по
- Київ+380960830922